Ухвала суду № 76591583, 19.09.2018, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/5580/18

Провадження № 1-кп/417/89/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

при секретарі Білянській О.В.

за участю прокурора Харабари Т.Ю.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду с. Марківка клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2018 року до Марківського районного суду Луганської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018130480000020 від 01.02.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Марківського районного суду Луганської області від 23.04.2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, який закінчився 23.06.2018 року.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 терміном на 60 діб. В обґрунтування заявленого клопотання посилався те, що обвинувачений ОСОБА_2, будучи заздалегідь повідомлений про день, час та місце розгляду справи, на судові засідання призначені 22.05.2018 року, 11.06.2018 року, 20.06.2018 року та 12.09.2018 року не з’явився без поважних на те причин. Судом неодноразово застосовувався привід до ОСОБА_2, але вжитий захід щодо забезпечення прибуття обвинуваченого до суду є недієвим. Крім того, ОСОБА_2 вже обирався запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, строк якого вже сплив.

Таким чином, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, так як не має постійного місця роботи та джерела прибутку, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто не має міцних соціальних зв’язків, зловживає алкогольними напоями, в зв’язку з чим, відповідно до інформації з Марківського РТМО з 2005 року ОСОБА_2 перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: розлад психіки внаслідок вживання алкоголю, веде аморальний спосіб життя, також ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності в тому числі і за крадіжки. Вказане підтверджується побутовою характеристикою, виданою Марківською селищною радою на ім’я ОСОБА_2, та довідкою головного лікаря Марківського РТМО № 619 від 20.02.2018 року.

Вважає, що є ризик, передбачений п.1 ст.1 ст. 177 КПК України, оскільки є всі підстави вважати що і в подальшому обвинувачений ОСОБА_2 намагатиметься переховуватись та уникнути суду, та є достатні підстави вважати, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити клопотання прокурора, та обрати запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, прохав обрати йому більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, пояснивши що на його думку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та дуже суворим, прохав суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши доводи учасників кримінального провадження, прийнявши до уваги обставини які навів прокурор, надані матеріали кримінального провадження, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 виходячи з наступного.

Ухвалою слідчого судді Марківського районного суду Луганської області від 23.04.2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання, який закінчився 23.06.2018 року.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід, щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою і підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Таким чином, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Суд розглядаючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення, те що обвинувачений раніше не судимий ст.89 КК України, враховує соціальні зв’язки обвинуваченого, а саме, що останній не має постійного місця роботи та джерела прибутку, не одружений, утриманців не має, зловживає спритними напоями, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: розлад психіки внаслідок вживання алкоголю, вік та стан здоров’я, який не виключає тримання під вартою ОСОБА_2, тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, а саме за ч.3 ст.185 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи без поважних причин не з’являвся в судові засідання (22.05.2018 року, 11.06.2018 року, 20.06.2018 року, 12.09.2018 року), судом неодноразово застосувався привід, однак вжитий захід забезпечення кримінального провадження є недієвим, приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави суду вважати що обвинувачений в подальшому може переховуватись від суду, а тому для запобігання вказаних ризиків, вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2

Доводи обвинуваченого, та його захисника щодо відмови прокурору у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, суд, враховуючи наведені обставини щодо існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України вважає необґрунтованими та сприймає критично.

При цьому, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність ризику, передбаченого ч.1 ст. 177 КПК України, який виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

Між тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, суддя, визнаючи наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_2 інкримінованого правопорушення, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема щодо сукупності обставин, а також критеріїв, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави, оцінюючий сімейний та майновий стан обвинуваченого, а саме розмір його прибутків, а також те, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, справа «Єлоєв проти України»), приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави саме в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 35240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок ) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого декілька обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- не відлучатися за межі України, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув’язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 177, 183, 194, 196, 197, 314, 315, 331, 372 КПК України суд,

УХВАЛИВ:

Обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 17 листопада 2018 року включно.

Розмір застави визначити у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 35240 (тридцять п’ять тисяч двісті сорок) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Одержувач - ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ - 26297948, Банк одержувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, Рахунок - 37317017002672. Призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду - ( код ЄДРПОУ, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (суду).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- не відлучатися за межі України, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити 60 діб з моменту внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Марківського районного суду Луганської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суддю Марківського районного суду Луганської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В.Рукас