Вирок № 76589996, 20.09.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія:

Провадження № 11-кп/792/302/18 Головуюча в 1-й інстанції Бурлак Г.І.

Справа № 685/670/17-к Доповідач Вітюк І.В.

Категорія: ч.2 ст.309, ч.1 ст.310 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Вітюк І.В.,

суддів Бондар В.В., Болотіна С.М.,

з участю секретаря с/з Бондара О.В.,

прокурорів Бондар Н.Д., Павлишина В.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на вирок Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2018 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Теофіпольського районного суду від 05 лютого 2018 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стара Ропа, Старосамбірського району, Львівської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, непрацюючого, раніше судимого 02 червня 2016 року Білогірським районним судом за ч.1,2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.357 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 від відбування покарання звільнено.

Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_2 18.04.2017 року близько 19 години знаходився в магазині «Еліт» по вул. Заводській в смт. Теофіполі Теофіпольського району де вживав спиртні напої, від чого сп'янів та почав поводити себе агресивно, чіплявся до інших відпочиваючих в магазині, при цьому голосно висловлювався нецензурними словами. По приїзду працівників поліції СРПП №3 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_2 було зроблено зауваження за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство), але останній на нього не відреагував. В подальшому працівники поліції запропонували ОСОБА_2 пройти до службового автомобіля для складання адміністративного протоколу, на що останній погодився. Біля службового автомобіля поліцейським ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол на громадянина ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство). ОСОБА_2, діючи з метою пошкодження документа та уникнення адміністративної відповідальності, під час ознайомлення із зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення, умисно пошкодив його, розірвавши на дві частини, привівши офіційний документ у стан, непридатний для його подальшого використання за цільовим призначенням, тим самим вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України, тобто пошкодження офіційного документу.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, призначити остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 н.м.д.г., що становить 850 грн., який, відповідно до ст.72 КК України, виконувати самостійно.

На підставі п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання.

Свої вимоги аргументує неправильним застосуванням судом при ухваленні вироку та призначенні ОСОБА_2 покарання закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст.ст.71,72 КК України, зокрема, не врахування того, що обвинувачений вчинив новий злочин під час іспитового строку за попереднім вироком Білогірського районного суду від 02.06.2016 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту судового рішення з коротким викладом суті вимог апеляційної скарги сторони обвинувачення, пояснення прокурора на її підтримку, обвинуваченого про законність та обґрунтованість судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, повторно дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, надавши обвинуваченому останнє слово та право виступу в судових дебатах, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2, будучи засудженим вироком Білогірського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2016 року за ч.2 ст.185, ч.1 ст.185, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки та звільненим від його відбування з іспитовим строком на 2 роки, вчинив новий злочину до спливу іспитового строку.

Відповідно до ст.71 КК України та п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, то суд на підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно роз'яснень, що містяться у пункті 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі засудження особи за злочин, вчинений у період невідбутого покарання за попереднім вироком, та призначення покарання, яке згідно з ч.3 ст.72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст.71 КК України і призначити за сукупністю вироків остаточне покарання. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

На вказані вимоги закону місцевий суд уваги не звернув, не застосувавши вимоги ст.71 КК України, тим самим не дотримався правил призначення покарання за сукупністю вироків.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_2 покарання скасувати на підставі п.4 ч.1 ст.409 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і, відповідно до ст.420 КПК України, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 остаточне покарання із застосуванням положень ст.71 КК України.

Таким чином, колегія суддів визнає доведеним, що ОСОБА_2 18.04.2017 року близько 19 години знаходився в магазині «Еліт» по вул. Заводській в смт. Теофіполі Теофіпольського району де вживав спиртні напої, від чого сп'янів та почав поводити себе агресивно, чіплявся до інших відпочиваючих в магазині, при цьому голосно висловлювався нецензурними словами. По приїзду працівників поліції СРПП №3 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_2 було зроблено зауваження за фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство), але останній на нього не відреагував. В подальшому працівники поліції запропонували ОСОБА_2 пройти до службового автомобіля для складання адміністративного протоколу, на що останній погодився. Біля службового автомобіля поліцейським ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол на громадянина ОСОБА_2 за ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство). ОСОБА_2, діючи з метою пошкодження документа та уникнення адміністративної відповідальності, під час ознайомлення із зазначеним протоколом про адміністративне правопорушення, умисно пошкодив його, розірвавши на дві частини, привівши офіційний документ у стан, непридатний для його подальшого використання за цільовим призначенням, тим самим вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України, тобто пошкодження офіційного документу.

Обговорюючи питання про призначення покарання ОСОБА_2 колегія суддів виходить із тих же обставин, що і суд першої інстанції та відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 407, 409, 413, 414, 418, 419, ст.420 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 05 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_2 призначити остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., який, відповідно до ст.72 КК України, виконувати самостійно.

На підставі п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили негайно після його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення апеляційним судом.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Хмельницької області Вітюк І.В.