Рішення № 76589028, 19.09.2018, Новотроїцький районний суд Херсонської області

662/372/18

2/662/264/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді Решетова В. В.

секретар судового засідання - Сушко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новотроїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Раййффайзен Банк Аваль" про стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що ОСОБА_4, яка діяла від імені неповнолітньої ОСОБА_1 відкрила банківський рахунок у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 19.10.2005 року ОСОБА_3 підробила заяву від імені ОСОБА_4 на видачу готівки в сумі 1710,82 грн. із банківського рахунку, і незаконно привласнила кошти. Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року ОСОБА_3 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною третьою статті 364, частинами першою, другою статті 358 КК України, зокрема за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем.

Посилаючись на те, що матеріальну шкоду їй завдано незаконними діями працівника банку при виконанні ним своїх службових обов'язків, на підставі статей 22, 1166, 1172, 1192 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача зазначену шкоду з урахуванням інфляційних втрат з 19 жовтня 2005 року по лютий 2018 року у розмірі 8379 грн.

Позивачка в судове засідання не з'явилася про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивачки заявлені вимоги уточнив, просив стягнути з банку шкоду завдану викраденням 1710 гривень з розрахунку офіційного курсу НБУ на момент ухвалення рішення, в решті позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач пропустив строк позовної давності, позивачем не надано доказів, що шкоду ОСОБА_6 завдано під час виконання трудових відносин, крім того, відсутня правова підстава для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за спричинення позадоговірної шкоди.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі Zolotas проти Греції (N 2) Європейський суд з прав людини зазначив, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини, N 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року)".

Незаконне привласнення працівником банку коштів, які належать ОСОБА_1 на праві власності, порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтю 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка відповідно до статті 5 цього ж Протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого Протоколу).

Цей же принцип закріплено у статті 41 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 визнано винними та засуджено за ч.5 ст.191 КК України, а саме за те, що 19.10.2005 року ОСОБА_3 підробила документи на переказ які є засобом доступу до банківського рахунку клієнта неповнолітньої ОСОБА_1, тобто власноруч склала від імені її опікуна - ОСОБА_4 завідомо неправдиві документи на переказ - заяву на видачу готівки від 19.10.2005 року на суму 1710 грн. 82 коп.. Підробивши підпис клієнта, ОСОБА_3 знімала з його банківського рахунку грошові кошти на вказані вище суми. Отримані незаконно кошти сумі 1710 грн. 82 коп., привласнила і використала на власний розсуд., чим спричинила позивачці шкоду на суму 1710,82 грн.. На момент розгляду справи вказана шкода не відшкодована, рішення про її відшкодування судом не приймалося.

Відповідно до ч.3 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчиненні вони цією особою.

Враховуючи викладене, зокрема встановленні вироком обставини справи, суд не приймає доводи представника відповідача, про те, що позивачкою не доведено факту заволодіння її грошовими коштами ОСОБА_3 під час виконання трудових обов'язків, оскільки вказана обставина не підлягає доведенню.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.28 КПК України (в редакції 1960 року, чинної на час розгляду кримінальної справи) особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, оскільки протиправними діями працівників відповідача - ОСОБА_3, та ОСОБА_7 позивачці завдано шкоди, що встановлено вироком суду, під час розгляду кримінальної справи питання її відшкодування вирішено не було, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення такої шкоди з відповідача, з врахуванням положень 1172 ЦК України, є законними та обґрунтованими. Доводи представника відповідача про те, що шкода має бути стягнута з осіб які її завдали, а не з банку, суд вважає безпідставними, оскільки особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, а враховуючи, що за законом межі відповідальності винної особи і особи, яка за неї відповідає, однакові, позивач має право подати позов як до засуджених так і до банку.

За таки обставин, з відповідача на користь позивачки має бути стягнута шкода в сумі 1710 грн. 82 коп..

Зі змісту ч.2 ст.1192 ЦК України вбачається, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналізуючи зміст главі 13 ЦК України, яка визначає зміст та поняття речей та майна, суд приходить до висновку, що гроші також є майном. Реальна вартість грошей може визначатися їх купівельної спроможністю в певний момент часу. Суд погоджується з доводами позивача, що купівельна спроможність втрачених позивачем коштів на момент розгляду справи значно знизилась в порівнянні з 2005 роком, коли позивачка була позбавлений свого майна внаслідок його розтрати працівниками банку, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги ч.2 ст.1192 ЦК України, з відповідача на користь позивачки мають бути стягнуті і інфляційні втрати, відповідно до заявлених вимог щодо 8379 грн., з суми 1710 грн.(490% (індекс інфляції за період з 19 жовтня 2005 року по лютий 2018 року) х 1710 грн.)

Таким чином, з відповідача на користь позивачки має бути стягнута шкода на загальну суму 10089 грн. (1710 грн.+8379 грн.)

Клопотання представника відповідача про застосування позовної давності до заявлених вимог задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст.ст. 256, 257 ЦК України вбачається, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року, який набрав законної сили 22 липня 2014 року, встановлено осіб які порушили право позивача, суд враховує факт набрання вироком законної сили.

Разом з тим, зі скасуванням Вироку Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року в частині цивільного позову ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 20.02.2018 року справа №1-1/12, у позивача, відповідно до ст.261 ЦК України , розпочався перебіг позовної давності, оскільки позивач знову дізналася про порушення свого права, за захистом якого звернулася. Тому, з огляду розумності та справедливості, строк не є пропущеним.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що позов задоволено, а позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 704 грн. має бути стягнуто з відповідача. Крім того, на підтвердження понесення судових витрат, позивачкою надано квитанцію про оплату правової допомоги в сумі 1000 грн., у звязку з чим, вказана сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі ст.ст.12, 22, 1166, 1172, 1192 ЦК України, ст.28 КПК України (ред.1960 р.), керуючись ст.ст. 12, 76,77,81,82, 259, 263, 265-268 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства ПАТ «Райффайзен Банк» Аваль на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 10089 (десять тисяч вісімдесят дев»ять) гривень.

Стягнути з ПАТ" Раййффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті роботи адвоката в сумі 1000 (одну тисячу) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства "Раййффайзен Банк Аваль" на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Апеляційного суду Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Решетов