Постанова № 76584450, 17.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2173/18 Головуючий у І інстанції Кабанячий Ю. В.Провадження № 33/780/809/18 Доповідач у 2 інстанції Свінціцька О. П.Категорія 429 17.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі судді Свінціцької О.П., за участю: представника Київської митниці ДФС Захарова А.О., захисника Бондаренко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - Київської митниці ДФС на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2018 року, якою на

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Черкаська область Україна, зареєстрований та проживає: Україна АДРЕСА_1, пенсіонер. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 19 квітня 2016 року, орган, що видав 7101. Внутрішній паспорт громадянина України НОМЕР_2 виданий 06.04.1996 Тальнівським РВ УМВС України в Черкаській області,

за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. без конфіскації валюти;

вилучену валюту у розмірі 7000 доларів США та 2965 Євро повернуто ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови, 14 лютого 2018 під час проходження митного контролю у зоні митного контролю «Приліт» терміналу D ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_4, що прибув з Німеччини м. Мюнхен, літаком авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», рейсом № PS416, своїми діями обрав канал, позначений символом зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим відповідно до ч. 5 ст 366 МК України заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення.

Після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», ОСОБА_4 було задано працівниками Київської митниці ДФС запитання щодо наявності в нього готівки, на що Він відповів, що має приблизно 17 000 - 18 000 доларів США і Євро разом. Після цього ОСОБА_4 було запропоновано пред'явити всю готівку, у відповідь на що, ОСОБА_4 добровільно видав готівку в розмірі 7000 доларів США та 12965 Євро, що знаходились: 7000 доларів США у внутрішній кишені куртки, одягнутої на ньому, 12 965 Євро - у дорожній сумці пасажира з багажною биркою 0566PS157555, виписаною на ім'я Kochmar, поверх особистих речей.

Зі слів ОСОБА_4 вся готівка належала йому. Вся готівка переміщувалася без ознак приховування.

Таким чином, своїми діями громадянин ОСОБА_4, під час проходження митного контролю в залі «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», порушив встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

Зазначені дії, що полягають у переміщенні через митний кордон України громадянином ОСОБА_4, який формою проходження митного контролю обрав проходження через «зелений коридор», готівки в обсязі, що підлягає обов'язковому письмовому декларуванню, у повному обсязі відповідно до Постанови Правління НБУ № 148 від 27.05.2008 та доповненнями, внесеними Постановами Правління Національного банку України, мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України.

В апеляційній скарзі представник Київської митниці ДФС України просить скасувати постанову судді та постановити нову, якою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні порушення митних правил за ст. 471 МК України, застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. з конфіскацією вилученої валюти.

В обґрунтування апеляційної скарги указав на те, що в судовому засіданні жодним чином не було перевірено реальний майновий стан особи, що притягається до відповідальності.

З огляду на це митниця вважає висновок суду щодо покладення «індивідуального надмірного тягаря» на ОСОБА_4 у зв'язку із застосуванням конфіскації є недостатньо обґрунтованим.

Вказує, що відповідно до санкції ст. 471 МК України передбачено конфіскацію не всієї суми, яка переміщувалась через митний кордон України, а тільки суми валюти, що перевищувала еквівалент 10 000 Євро. В даному випадку - 7000 доларів США та 2965 Євро.

Зазначає і те, що конфіскація товарів, обмежених до переміщення через митний Кордон України, за вчинення порушення митних правил передбачена як вид стягнення санкцією ст. 471 МК України, тобто встановлена законом, а отже її застосування не буде свавільним посяганням на мирне володіння майном.

Вказує і те, що судом жодним чином не було встановлено, що застосування конфіскації валюти у сумі 7000 доларів США та 2956 Євро буде для громадянина ОСОБА_4 «надмірним індивідуальним тягарем».

В запереченнях на апеляційну скаргу Київської митниці ДФС ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду залишити без змін. Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що застосування конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил в даному випадку є порушенням положень ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основних свобод», а саме, є втручанням в право ОСОБА_4 на повагу до власності, оскільки є непропорційним і покладає на нього «індивідуальний надмірний тягар». Грошові кошти, які він ввозив в Україну, належать йому і його сім»ї, ці кошти є заощадженнями сімейного бюджету, які його сім»я тривалий час збирала на придбання автомобіля. Крім того вказує, що внаслідок його дій державі Україна не було завдано будь - якої шкоди, оскільки він не ухилявся від сплати податків чи зборів, кошти набуті не злочинним шляхом. На даний час він та члени його сім»ї є пенсіонерами. На його утриманні також перебуває матір дружини, яка пересувається в інвалідному візку, а тому конфіскація грошових коштів буде занадто непропорційною скоєному правопорушенню.

Крім того вказує, що правопорушення було вчинено ним 14.02.2018р. і на даний час сплинув шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, що є ще однією з підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Вислухавши пояснення представника Київської митниці ДФС, який подану апеляційну скаргу підтримав, захисника ОСОБА_4 - адвоката Бондаренко О.Г., яка апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС України вважала необґрунтованою, просила залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбаченого ст. 471МК України та винності ОСОБА_4 у його вчиненні за обставин, наведених у постанові стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 14.02.2018 №0113/12500/17, протоколом опитування в справі про порушення митних правил від 14.02.2018, доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста»Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС від 14.02.2018 та іншими доказами.

На підставі указаних доказів, суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за ст.471МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_4 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи та як наслідок хибності висновку про відсутність підстав для конфіскації коштів, не ґрунтуються на зібраних матеріалах, із яких вбачається, що всі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як випливає зі змісту положень ст. 1 Першого протоколу, вони містять три правила:

- перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном;

- друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним;

- третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі по тексту Суд) напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме:

- чи є втручання законним;

- чи переслідує воно «суспільний інтерес»;

- чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

При цьому, Суд констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідальність за ст.471 МК України настає за порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

За вчинення зазначеного правопорушення, передбачене стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосереднім предметом порушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України також конфіскацію цих товарів.

За змістом п. 57 ч.1 ст.4 МК України, валютні цінності є товаром.

Національне законодавство не містить будь-якого нормативного документа, який би забороняв переміщення валютних цінностей у виді готівкових коштів через митний кордон України.

Щодо визнання валютних цінностей у вигляді готівки товаром обмеженим до переміщення через митний кордон України, то суд при вирішенні даного питання звертає увагу на таке.

Обмеження, щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України визначені ст.197 МК України. Відповідно до частини першої та другої цієї статті, обмеженими до переміщення через митний кордон України є товари, митне оформлення яких здійснюється на підставі документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органами доходів і зборів передбачено законами України. Перелік таких товарів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини третьої ст.197 МК України, обмеження щодо ввезення на митну територію України чи вивезення за межі території України валютних цінностей можуть встановлюватись Національним банком України.

Аналіз частини першої ст.197 МК України у поєднанні із положеннями Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про карантин рослин», «Про ветеринарну медицину», та постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 436 «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України», дає підстави стверджувати те, що для визначення товару таким, який обмежений до переміщення через митний кордон України необхідна наявність двох ознак:

1.пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється на підставі відповідних дозволів уповноважених органів державної влади, які виконують відповідні контролюючі функції;

2.порядок видачі таких дозволів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як зазначалося вище, обмеження щодо переміщення через митний кордон України валютних цінностей можуть встановлюватися Національним банком України. Поєднання положень наведених нормативних документів, дає підстави стверджувати те, що для визнання валютних цінностей у вигляді готівкових коштів, в тому числі і у іноземній валюті товаром, обмеженим до переміщення через митний кордон України, необхідна наявність будь-якого документа, виданого Кабінетом Міністрів України чи Національним банком України, яким би встановлювалось те, що переміщення валютних цінностей через митний кордон України фізичними особами повинен здійснюватись на підставі відповідного дозволу.

Між тим, будь-якого нормативного документа, яким би встановлювалася необхідність отримання / видачі зазначеного вище дозволу, національне законодавство не містить.

Єдиним нормативним документом, яким визначений перелік товарів на які встановлюються обмеження щодо переміщення через митний кордон України є постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 436 «Про затвердження переліків товарів, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України». Відповідно до цієї постанови, валюта у вигляді готівкових коштів не є товаром обмеженим до переміщення фізичними особами через митний кордон України. Тобто, для переміщення цієї валюти через митний кордон України фізичними особами не потребується будь-яких дозволів уповноважених органів, на відміну від банківських металів та цінних паперів, переміщення яких фізичними особами через митний кордон України здійснюється на підставі індивідуальної ліцензії на вивезення фізичною особою за межі України банківських металів / цінних паперів.

Не є обґрунтовані доводи представника Київської митниці ДФС України про те, що обмеження на переміщення іноземної валюти через митний кордон України, встановлені постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 року №148 із подальшими змінами та доповненнями «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України», якою була затверджена відповідна Інструкція.

Так, відповідно до ч.3 ст.197 МК України, обмеження щодо переміщення через митний кордон України валютних цінностей можуть встановлюватись Національним банком України. Однак, постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 року № 148 не встановлюється будь-яких обмежень щодо переміщення іноземної валюти через митний кордон України фізичними особами, тобто цією постановою не встановлюється необхідність і обов'язковість отримання будь-яких дозволів для переміщення валютних цінностей у вигляді готівки через митний кордон України.

Натомість, за змістом зазначеної Інструкції, нею регулюється порядок переміщення та порядок декларування готівкових коштів у іноземній валюті.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.197 МК України, до повноважень Національного банку України у сфері, яка охоплює переміщення валютних цінностей через митний кордон України відноситься:

-встановлення обмежень щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі України валютних цінностей;

- визначення порядку переміщення валютних цінностей через митний кордон України, у тому числі особливостей декларування валютних цінностей (зокрема визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню).

Аналіз указаної правової норми у поєднанні із положеннями ч.1 ст.197 МК України, указує на те, що обмеження щодо переміщення валютних цінностей через митний кордон України та порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України у тому числі особливості декларування валютних цінностей та визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню, не є тотожними поняттями.

Вивчення положень Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.05.2008 року № 148 дає підстави стверджувати те, що цією Інструкцією встановлюється саме порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України та гранична сума переміщення валютних цінностей у вигляді готівки за умови її усного декларування. Встановлення зазначеної граничної суми переміщення валюти через митний кордон України за умови її усного декларування, на думку суду, не є тотожним встановленню обмежень щодо переміщення іноземної валюти через митний кордон України, оскільки при цьому, не вимагається надання будь-яких дозволів на таке переміщення, що є однією із ознак, якими характеризуються товари, обмежені до переміщення через митний кордон України.

Наведене у свої сукупності указує на те, що валютні цінності у вигляді готівки не є товаром обмеженим до переміщення фізичними особами через митний кордон України, тому, у випадку вчинення особою порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України, якщо безпосереднім предметом порушення митних правил були валютні цінності у вигляді готівки, ці готівкові кошти не підлягають конфіскації, як товар, який не обмежений до переміщення через митний кордон України.

Поряд із цим, вважаємо, що стягнення у виді конфіскації готівки за наведених обставин, з огляду на критерії Європейського суду з прав людини щодо оцінки відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірності втручання, які викладені вище, безумовно матиме своїм наслідком порушення права особи на мирне володіння своїм майном, за ознакою відсутності законності такого втручання.

Разом із цим, суд звертає увагу і на те, що відсутність чітко сформульованого, доступного і передбачуваного у своєму застосуванні регулятивного законодавства в частині переміщення валютних цінностей у вигляді готівки, а також накладення адміністративних стягнень у випадку порушень порядку такого переміщення, спричиняє плутанину при застосуванні митного законодавства національними органами влади, порушує загальний принцип «верховенства права».

З огляду на викладене, суд вважає, що втручання в право ОСОБА_4 на мирне володіння своїм майном не відповідатиме принципу правомірності, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підстав для скасування чи зміни постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2018 року щодо ОСОБА_4 суд не вбачає, у зв'язку із чим, залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 462, 487 МК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2018 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька