Постанова № 76583437, 20.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4494/18 20.09.2018

Провадження №22-ц/784/1493/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2018 року м. Миколаїв

справа №487/4494/18

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 26 липня 2018 року суддею Павловою Ж.П.,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про усунення перешкод у користуванні житловим будинком.

Зазначав, що він є власником земельної ділянки з розташованим на ній житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_2.

Як вказав позивач, ОСОБА_2 на належній їй земельній ділянці розпочато будівництво житлового будинку, яке не відповідає містобудівним нормам і правилам, в зв'язку з чим Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю видавались приписи про зупинення будівельних робіт та приведення об'єкту у стан, який відповідає містобудівним нормам і правилам. Незважаючи на це, ОСОБА_2 продовжує будівництво та одержує нові будівельні паспорти та направляє до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю повідомлення про початок будівельних робіт.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив усунити перешкоди в користуванні його житловим будинком шляхом скасування належного ОСОБА_3 права на початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2, набутого на підставі поданого до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 05 червня 2018 року за № МК061181561521 та будівельного паспорту на реконструкцію житлового будинку за № 15-972 від 17 травня 2018 року.

Також ОСОБА_1 була подана до суду заява про забезпечення позову шляхом:

- заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю ММР здійснювати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, розташованого в АДРЕСА_2;

- заборони ОСОБА_2 здійснювати будівельні роботи в АДРЕСА_2;

- заборони Управлінню містобудування та архітектури ММР видавати ОСОБА_2 нові будівельні паспорти на здійснення будівельних робіт в м. АДРЕСА_2 або вносити зміни до будівельного паспорту від 17.05.2018 року за №15-972.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю ММР здійснювати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, розташованого в АДРЕСА_2; заборонено ОСОБА_2 здійснювати будівельні роботи в АДРЕСА_2; заборонено Управлінню містобудування та архітектури ММР видавати ОСОБА_2 нові будівельні паспорти на здійснення будівельних робіт в м. АДРЕСА_2 або вносити зміни до будівельного паспорту від 17.05.2018 року за №15-972.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність і необґрунтованість винесеної ухвали, просила її скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. На її думку, обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично вирішує спір сторін до його розгляду у судовому порядку, а тому він не є співмірним із заявленими позивачем вимогами. Також ОСОБА_2 вказувала на безпідставність позову ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.07.2017р. у справі № 487/3509/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 14.09.2017р., було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до неї про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення будівель.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача - ОСОБА_4 і ОСОБА_5, відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 149, 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Зі змісту позовних заяв ОСОБА_1 від 12 липня 2018 року та 20 липня 2018 року (уточненої) вбачається, що предметом позову є вимоги про скасування належного ОСОБА_3 права на початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2, набутого на підставі поданого до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт та будівельного паспорту на реконструкцію житлового будинку.

За такого, забезпечення позову у обраний ОСОБА_1 спосіб - шляхом заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю ММР здійснювати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, розташованого в АДРЕСА_2; заборони Управлінню містобудування та архітектури ММР видавати ОСОБА_2 нові будівельні паспорти на здійснення будівельних робіт за вищевказаною адресою або вносити зміни до будівельного паспорту від 17.05.2018 року за №15-972 та заборони ОСОБА_2 здійснювати будівельні роботи за зазначеною адресою - фактично вирішує спір по суті, що є неприпустимим з огляду на приписи ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення - про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, слід звернути увагу, що 17 серпня 2018 року, тобто, після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про забезпечення позову, ОСОБА_1 подав заяву про зміну предмета позову, в якій просив зобов'язати ОСОБА_2 здійснити перебудову самочинно збудованого житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2, шляхом зменшення його геометричних розмірів за рахунок перенесення стіни на протипожежну відстань не менше шести метрів від суміжного житлового будинку по АДРЕСА_1.

За такого, враховуючи зміну позивачем предмету позову, застосований судом вид забезпечення позову не буде відповідати основній меті такого заходу - забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь,

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку і випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 20 вересня 2018 року