Постанова № 76582521, 20.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 332/131/18-ц Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В. провадження № 22-ц/778/3385/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Полякова О.З.

при секретарі: Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення від права спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до Заводського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_5 про усунення від права спадкування за законом.

10.08.2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначила, що після смерті батька сторін у справі відкрилась спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1, де наразі вона мешкає разом із родиною. Квартира на даний час перебуває під загрозою відчуження про що свідчить той факт, що 06.08.2018 року група осіб в кількості шести чоловік на чолі з відповідачем намагались виселити її разом із родиною з квартири.

Крім того, вказує, що відповідач повідомив її про намір продати вищевказану квартиру. Тому вона вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, так як відповідач до вирішення спору в суді про право на спадщину зможе розпорядитись майном на власний розсуд. Просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1. Допущено негайне виконання.

Апеляційну скаргу подано ОСОБА_3 як особою, що не приймала участі у справі, на підставі ст. 352 ЦПК України. В скарзі, посилаючись на порушення її прав, оскільки накладено арешт на квартиру, право власності на яку належить їй на підставі договору купівлі-продажу, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що станом на 10 серпня 2018 року - дату постановлення ухвали судом, вона вже була власником квартири АДРЕСА_1, яку придбала на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2018р., що підтверджується копією договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 6279.

Вказує, що оскаржувана ухвала обмежує її право вільно розпоряджатися майном, яке належить їй на праві приватної власності та було придбано у відповідності з нормами чинного законодавства. На момент придбання квартири жодних обмежень, обтяжень, претензій будь-яких сторін стосовно об'єкту нерухомого майна не існувало.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленою позивачем вимогою, а невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду.

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. (пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Враховуючи заявлені позивачем позовні вимоги, між спадкоємцями виник спір з приводу спадкування після померлого батька, та позивач просить усунути від спадкування відповідача як іншого спадкоємця за законом, правовим наслідком чого буде отримання всієї спадщини позивачем.

Тому, у разі відчуження нерухомого майна, що є об'єктом спадкового майна, відповідачем, який зазначав про це позивачу, у випадку задоволення позову буде втрачено можливість безперешкодного оформлення спадщини, що є кінцевим результатом виниклих між сторонами як спадкоємцями правовідносини.

Отже, судом були обґрунтовано вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яке є спадковим майном.

Між тим, апеляційним судом з»ясовано, що на час постановлення ухвали про забезпечення позову судом першої інстанції квартира АДРЕСА_1 вже була продана відповідачем ОСОБА_5 за два дні до цього апелянту ОСОБА_3

Вказане свідчить про наявність дійсного спору між сторонами у справі, оскільки відповідач, будучи обізнаним про спір з сестрою з приводу спадкування, одноосібно розпорядився спадковим майном.

В такому разі, до вирішення справи цією квартирою на теперішній час може розпорядитись новий власник в особі ОСОБА_3, а тому апеляційний суд вважає, що заходи забезпечення позову слід зберегти до розгляду цієї справи, що не суперечить положенням п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Прийняті заходи забезпечення не позбавляють ОСОБА_3 як власника вільно володіти і користуватись придбаною квартирою, обмежуючи лише у праві розпорядження до вирішення спору у цій справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду відсутні, оскільки вона постановлена з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення..

Ухвалу судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: