Ухвала суду № 76581350, 17.09.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.09.2018

Справа № 334/2829/18

Провадження № 2-а/334/202/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі :

головуючого – судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_2» про визнання протиправними та скасування дії державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії державного реєстратора та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно розташоване за адресою: 69096, м. Запоріжжя, вулиця Череповецька будинок 34 за Публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_2». З тих підстав, що ПАТ «ПУМБ» всупереч діючому законодавству, незаконно зареєстрував за собою право власності на житловий будинок за вищевказаною адресою.

Згідно іпотечного договору № 5545920 від 03.08.2007 року житловий будинок в м. Запоріжжі по вулиці Череповецькій 34, придбаний ОСОБА_1 на умовах кредитного договору, право власності було оформлено на ОСОБА_1 та внесено обтяження до Державного реєстру іпотек.

Згоди на відчуження майна, предмета іпотеки ОСОБА_1 не давав, зазначене майно є у нього єдиним і виступає єдиним житлом для нього та його родини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник ПАТ «Перший Український ОСОБА_2» в судовому засіданні просив суд закрити провадження по справі в зв’язку з тим, що вказаний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом». У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?е;…&?е; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Пункт 2 частини першої статті 4 КАС у редакції, чинній на час вирішення цієї справи, справою адміністративної юрисдикції визнає публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами частини першої статті 19 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень або надання адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судам належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що спір між сторонами пов'язаний з реєстрацією права власності на нерухоме майно в зв’язку з невиконанням умов іпотечного договору № 5545920 від 03.08.2007 року.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин суд, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК.

Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. ст.. 2, 4, 19, 238, 239 КАС України, ст. 19 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації», Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_2» про визнання протиправними та скасування дії державного реєстратора та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Роз’яснити позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено та проголошено 17 вересня 2018 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.