Постанова № 76577781, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/25672/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Літвіної Н.М., суддів: Федотова І.В., Сорочка Є.О., при секретарі: Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про:

зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта банк» за договором банківського вкладу № 003-28801-161214 від 16 грудня 2014 року («Депозит Premier (без поповнення») за рахунок Фонду;

зобов'язання Фонду включити до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу № 003-28801-161214 від 16 грудня 2014 року («Депозит Premier (без поповнення)»);

зобов'язання Фонду здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом позивача за договором банківського вкладу № 003-28801-161214 від 16 грудня 2014 року («Депозит Premier (без поповнення») за рахунок Фонду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та здійснені порушення вимог процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і безпідставність вимог апеляційної скарги просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданий письмовий відзив на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового процесу, 16 грудня 2014 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу «Депозит Premier (без поповнення)» № 003-28801-161214, предметом якого є залучення на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів в сумі 200000,00 грн., а датою повернення вкладу є 16 березня 2015 року.

16 грудня 2014 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» також укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору щодо доповнення п. 1.2 підпунктом 1.2.1 в наступній редакції: «Зарахування вкладу на рахунок здійснюється шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.».

Також 16 грудня 2014 року між вказаними сторонами укладено договір банківського рахунку фізичної особи (мультивалютний рахунок) № МР/2620/5952354, відповідно до якого банк відкрив позивачу проточні рахунки у гривні, доларах США, євро та у швейцарських франках.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, яку запроваджено строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 квітня 2015 року № 71 внесено зміни до рішення від 02 березня 2015 року № 51 та тимчасову адміністрацію банку запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.

03 серпня 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» по 02 жовтня 2015 року включно, а також на вказаний строк продовжено повноваження Кадирова В.В.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду адвокатського запиту, поданого в інтересах позивача, листом від 12 листопада 2015 року № 2/01-17/1758 ПАТ «Дельта Банк» повідомлено, що договір банківського вкладу (депозиту) від 16 грудня 2014 року № 003-28801-161214, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважаючи дії відповідача щодо визнання нікчемним вказаного договору протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси, як вкладника, порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що зарахування коштів на рахунок позивача в порушення Правил зарахування грошових сум здійснено третьою особою, а не самим вкладником. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що укладення додаткової угоди, яка передбачала таку можливість зарахування грошових коштів від третіх осіб не відповідає вимогам чинного законодавства.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі за текстом - Закон № 4452-VI).

Відповідно до ч . та ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 4 ст. 26 Закону № 4452-VI визначено кошти, які Фонд не відшкодовує.

Згідно з ч. 1, 2, 5, ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З аналізу викладених норм випливає, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (Положення №14), уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4-6 ч. 4 ст. 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку повинна забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

У пункті 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Таким чином, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

З матеріалів справи вбачається, що договір банківського вкладу від 16 грудня 2014 року № 003-28801-161214, було визнано нікчемним з підстав, передбачених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У зв'язку із цим, позивача, як особу яка не набула права на відшкодування коштів за рахунок Фонду, не було включено до відповідного переліку вкладників.

Надаючи оцінку правомірності такого рішення відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що зміст договору банківського вкладу від 16 грудня 2014 року № 003-28801-161214 не передбачає платіж чи передачу іншого майна іншим (окремим) кредиторам, оскільки, як свідчать умови названого договору, ним врегульовано правовідносини виключно між позивачем як Вкладником та Банком.

Тим більше, відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування при укладенні правочину мети надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

В адміністративних справах тягар доказування правомірності спірного рішення, дій чи бездіяльності, в силу ч. 2 ст. 77 КАС України, покладено на суб'єкта владних повноважень.

Відтак, з урахуванням недоведеності відповідачем обставин існування юридичного складу, визначеного п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування юридичних наслідків, визначених цією правовою нормою та не включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З приводу доводів апелянта про те, що кошти на депозитний рахунок ОСОБА_2 вносились не самим позивачем, а третьою особою, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зазначена обставина не охоплюється диспозицією п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону 4452-VI, оскільки факт надходження коштів на депозитний рахунок від третьої особи не може розумітися як «укладення Банком правочину (договору), умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку».

Колегія суддів вважає, що абсолютно неприпустимим є розширення нормативного змісту правової норми з метою поширення передбачених нею юридичних наслідків на відповідні правовідносини, особливо, якщо наслідком цього є позбавлення особи права мирно володіти належним їй майном.

Поряд із цим п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.

Відповідно до ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою до договору банківського вкладу № 003-28801-161214, від 16 грудня 2014 року договір доповнено п. 1.2 підпунктом 1.2.1 в наступній редакції: «Зарахування вкладу на рахунок здійснюється шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента.».

Відповідно, умовами договору банківського вкладу дозволено зарахування коштів на рахунок позивача від інших юридичних осіб.

На думку колегії суддів, у випадку невиконання або неналежного виконання умов цивільно-правового договору, сторони не позбавлені права ініціювати розгляд спору, у разі його виникнення, у порядку цивільного судочинства. Водночас, колегія суддів констатує, що зазначена обставина не є підставою для визнання правочину нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону 4452-VI, та застосування наслідків нікчемності такого.

Апеляційний суд критично оцінює посилання відповідача на так зване «дроблення» вкладу іншої особи, у зв'язку із чим кредитору надається перевага у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб, оскільки такі доводи є припущенням з огляду на недоведеність цієї обставини належними і допустимими доказами.

У ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У силу вимог ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Будь яких судових рішень про визнання недійсним договору банківського вкладу або додаткових угод до нього у судовому порядку матеріали справи не містять.

За таких обставин, твердження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо нікчемності договору банківського вкладу є припущенням, яке не доведено належними доказами у встановленому законом порядку.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, з приводу того, що на момент укладення договору банківського вкладу між позивачем і Банком діяла постанова Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», яким було заборонено банку проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, з огляду на те, що існування вказаної постанови не є підставою для визнання договору банківського вкладу нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону 4452-VI.

Поряд із цим, факт надходження грошових коштів на рахунок позивача до моменту запровадження тимчасової адміністрації відповідачами не спростовувався.

Судова колегія враховує, що саме по собі повідомлення позивача про нікчемність правочину, яке міститься у листі ПАТ «Дельта банк» не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки для позивача.

Водночас, визнання судом безпідставними висновків відповідача про нікчемність договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та Банком, свідчить про відсутність правових підстав для не включення Уповноваженою особою Фонду до реєстру вкладників, яким надано право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У зв'язку з зазначеними вище обставинами, колегія суддів вважає правомірними і обґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта банк» за договором банківського вкладу № 003-28801-161214 від 16 грудня 2014 року («Депозит Premier (без поповнення») за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити певні дії, колегія суддів зазначає наступне.

Зважаючи на зміст положень ст. 26 та ст. 27 Закону № 4452-VI виконавча дирекція Фонду затверджує Загальний реєстр відшкодувань вкладникам виключно на підставі Переліку вкладників, складеного та наданого Уповноваженою особою.

У переданому Уповноваженою особою Переліку вкладників інформації стосовно позивача не містилося, в зв'язку з чим дані про позивача не могли бути враховані при складанні та затвердженні Загального реєстру Фондом гарантування.

У Фонду гарантування відсутні будь-які первинні документи по вкладникам і тому при складанні Загального реєстру використовуються виключно інформація, що наявна в переданому уповноваженою особою Переліку вкладників.

Законодавство не покладає обов'язок на Фонд враховувати під час складання Загального реєстру інші документи, окрім Переліку вкладників.

Враховуючи зазначене, Фонд гарантування не має правових підстав для здійснення відшкодування позивачу, оскільки він не був включений Уповноваженою особою до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування у ПАТ «Банк Михайлівський».

Оскільки Фонд гарантування є особою публічного права, то в силу приписів ст.19 Конституції України він має діяти виключно в межах повноважень, встановлених діючим законодавством, і за відсутності правових підстав не має права вчиняти будь-які дії, що не передбачені законом, або вчиняти їх передчасно.

Отже колегія суддів вважає, що вимоги позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є передчасними, що свідчить про необхідність відмови у задоволенні зазначеної частини позовних вимог.

Вказані вище обставини не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року - скасувати та прийняти нове.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» за договором банківського вкладу № 003-28801-161214 від 16 грудня 2014 року («Депозит Premier (без поповнення») за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2018 року.