Постанова № 76575990, 19.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 718/2265/17

Головуючий у 1-й інстанції: Олексюк Т.І.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

19 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2018 року (суддя Олексюк Т.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької ради Карвацької Галини Федорівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання нечинним рішеня про державну реєстрацію,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Кіцманського районного суду Чернівецької області з позовом до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької ради Карвацької Галини Федорівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання нечинним рішення про державну реєстрацію.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, третя особа - ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт, просить скасувати рішення суду від 12 січня 2018 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи, при цьому, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що

У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія, в ході перевірки матеріалів справи та здійснення аналізу вірності застосування судом першої інстанції норм законодавства, на підставі встановлених фактичних обставин справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову позивача є наступні обставини.

11.07.2006 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, а 10.06.2011 року - додаткова угода до нього. Відповідно до умов вказаного договору позивач отримав кредит в розмірі 45 153,17 доларів США на умовах сплати 14,04% за користування кредитом на рік з кінцевим терміном повернення 08.07.2021 року. В рахунок забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки, згідно умов якого позивач передав в іпотеку нерухоме майно належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28.07.2014 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 липня 2006 року у розмірі 58811,52 доларів США, що за курсом НБУ складало 469904,04 гривень, звернуто стягнення на квартиру загальною площею 66,40кв.м., житловою площею 42,6кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами державних дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 10.09.2014 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2014 року змінено; доповнено резолютивну частину рішення після четвертого абзацу реченням наступного змісту: рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів з квартири зі зняттям з реєстраційного обліку підлягає зверненню до виконання після закінчення дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, № 1304-VII.

24.11.2016 року Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацькою Г.Ф. прийнято рішення за № 32524681 про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на підставі поданих ПАТ КБ «Приватбанк» документів: копії договору іпотеки та копії письмової вимоги про усунення порушень. Вказане рішення слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. При цьому, суд вважає, що предметом розгляду в даній справі є, виключно, питання правомірності дій та рішень відповідача, як суб'єкта владних повноважень, а тому, спірні відносини між сторонами підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

На думку колегії суддів суду апеляційної інстанції такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто, з урахуванням спірних правовідносин, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні Zand v. Austria від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що предметом розгляду в даній справі є, виключно, питання правомірності дій та рішень відповідача, як суб'єкта владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час прийняття оскарженого рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), суд апеляційної інстанції вважає, що цей спір є не публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018 року (справи № 11-96апп18 та № 11-192апп18 відповідно).

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги позивача спрямовані не на статусні та процедурні повноваження Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької ради, а на правомірність рішення щодо проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно, а відтак в даному випадку наявні цивільні правовідносини, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції, розглянувши та вирішивши справу по суті, не врахував юридичної природи спору, що виник між сторонами, та не звернув увагу на те, що цей спір не належить до категорії спорів, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору порушена підсудність позовних вимог, які мали б бути вирішенні судом в порядку цивільного судочинства.

Пункт 1 частини 1 статті 238 КАС України, передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2018 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької ради Карвацької Галини Федорівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" про визнання нечинним рішеня про державну реєстрацію закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.