Постанова № 76570391, 18.09.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 року м.Дніпро Справа № 904/3363/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В. (доповідач),

суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.

Секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екостандарт-Т", м. Токмак, Запорізька область

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2018 року, винесену суддею Васильєвим О.Ю., повний текст якої складено 27 липня 2018 року у справі

за позовом Приватного підприємства "Екостандарт-Т", м. Токмак, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 282 268,46грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст. 275,282 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "ЕКОСТАНДАРТ-Т" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 282 268,46грн. за 2 окремими договорами, а саме: № СТЖ-3108 про надання послуг по збору, транспортуванню, знешкодженню та утилізації технологічних відходів від 31.08.17 та № СТЖ-0609 про надання послуг по збору, транспортування, знешкодженню та утилізації технологічних відходів від 06.09.17, посилаючись на порушення відповідачем умов вищезазначених договорів в частині здійснення своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2018 року у справі № 904/3363/18 ( суддя Васильєв О.Ю.) повернуто позовну заяву Приватного підприємства "ЕКОСТАНДАРТ-Т" і додані до неї документи без розгляду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою позивач – Приватне підприємство "Екостандарт-Т", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати та справу передати на розгляд суду першої інстанції, посилаючись на недотримання судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на повернення позовної заяви з суто формальних міркувань, намагання дати оцінку доказам на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі, що прямо суперечить завданню господарського судочинства, закріпленому в ч. 1 ст. 2 ГПК України. Крім того, такий формальний підхід, за відсутності наведення судом в оскаржуваній ухвалі чітких, об’єктивних критеріїв прийнято рішення, суперечить основоположному принципу правової визначеності, який є невід’ємною ознакою верховенства права та порушує право на доступ до суду, закріплений в п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.08.2018року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Екостандарт-Т" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2018 року, визначено строки для надання відзиву на апеляційну скаргу, надання заяв, клопотань, додаткових доказів та заперечень на них та призначено справу до розгляду на 18 вересня 2018 року.

До суду апеляційної інстанції представник відповідача не з»явився про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ( ухвала суду від 23 серпня 2018 року а.с.14, т.1), заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав, своїх заперечень або заяв по суті апеляційної скарги не надав, що надає підстави суду розглянути справу на підставі наданих доказів, без його участі.

Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

Статтею 242 ГПК України, яка регламентує порядок вручення судового рішення, зазначено, що днем вручення судового рішення є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживаня чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, або відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень учасників справи, колегія суддів вважає відповідача належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, що надає суду право розглянути справу без його участі.

Згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, надавши заяву в якій просив розглянути справу без участі його представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "ЕКОСТАНДАРТ-Т" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБМ-СТРОЙМОНТАЖ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 282 268,46грн. за 2 окремими договорами, а саме: №СТЖ-3108 про надання послуг по збору, транспортуванню, знешкодженню та утилізації технологічних відходів від 31.08.17 та №СТЖ-0609 про надання послуг по збору, транспортування, знешкодженню та утилізації технологічних відходів від 06.09.17.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов вищезазначених договорів в частині здійснення своєчасної оплати наданих послуг. Одночасно позивач просить суд про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Повертаючи позовну заяву, господарський суд першої інстанції виходив з того, що сумісний розгляд позовних вимог, що ґрунтуються на двох окремих договорах надання послуг по збору, транспортуванню, знешкодженню та утилізації технологічних відходів, які не пов'язані між собою, ані підставами виникнення, ані поданими доказами, перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах строку, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Вимогами процесуального закону передбачений вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви і доданих до неї документів, зокрема, на підставі п.2 ч.5 ст.174 ГПК України – у разі, якщо порушено правила об’єднання вимог.

Відповідно до ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги або є однорідними.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за 2 окремими договорами, а саме:

за договором №СТЖ-3108 про надання послуг по збору, транспортуванню, знешкодженню та утилізації технологічних відходів від 31.08.17 та

за договором №СТЖ-0609 про надання послуг по збору, транспортування, знешкодженню та утилізації технологічних відходів від 06.09.17.

При цьому, за кожним договором сторонами складались акти приймання виконаних робіт, проводились частково оплати.

Позивач посилається в позовні заяві на платіжні доручення про часткову оплату відповідачем як за договором № СТЖ-3108 про надання послуг по збору, транспортуванню, знешкодженню та утилізації технологічних відходів від 31.08.17 року, так і за договором №СТЖ-0609 про надання послуг по збору, транспортування, знешкодженню та утилізації технологічних відходів від 06.09.17 року.

Тобто, колегія суддів вважає, що як підстави виникнення, так і подані докази не є пов’язаними між собою, і їх сумісний розгляд суттєво утруднить вирішення спору, оскільки господарський суд повинен буде відокремлювати докази, що стосуються виконання зобов’язань за одним договором, від виконання зобов’язань за іншим договором.

При цьому, доводи апелянта про те, що підставою об’єднання позовних вимог є те, що частина фактичних обставин справи та доказів виконання робіт, а також листування між сторонами спору, є спільними, є неспроможними, оскільки в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення ( якими в даному випадку є два різні договори) або поданими доказами ( якими в даному спорі є акти приймання виконаних робіт по кожному договору, та платіжні доручення по оплаті виконаних робіт за кожним договором окремо). Само по собі листування, в якому містяться посилання на обидва договори, не є тією обставиною, яка може об’єднувати позовні вимоги.

Тобто, для вирішення даного спору по суті суду потрібно дослідити кожний акт виконаних робіт по кожному договору, кожне платіжне доручення по кожному з договорів, перевірити розрахунки за кожним актом, співставивши з платіжними дорученнями, що у випадку об’єднання значно утруднить вирішення даного спору по суті.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції не встановлено факту порушення права позивача оскаржуваною ухвалою, оскільки останній не позбавлений права звернутися до суду з відповідною оформленою позовною заявою по кожному із зазначених договорів.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо повернення позовної заяви на підставі п.2 ч.5 ст.174 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесена ухвала у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 174, 275-282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екостандарт-Т" – залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2018 у справі №904/3363/18 – залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на позивача.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20.09.2018

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя О.В. Чус