Ухвала суду № 76570181, 20.09.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"20" вересня 2018 р. Справа № 922/1187/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Бородіна Л.І., суддя Пуль О.А.

за участі секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. №1644 Х/2 на рішення господарського суду Харківської області від 16.07.18 у справі № 922/1187/18 (рішення ухвалене суддею Погореловою О.В. у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено та підписано 23.07.2018)

за позовом Харківської міської ради, м.Харків,

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків,

про стягнення 238904,26 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ФОП ОСОБА_1, в якому із посиланням на ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 14 (п.п. 14.1.125, 14.1.136, 14.1.72), ст. 288.5 Податкового кодексу України, ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати 238904,26 грн.

Рішенням господарського суду від 16.07.2018 в задоволенні позову відмовлено. Господарський суд зазначив, що сам по собі факт відсутності оформлення права на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт нерухомого майна відповідача у справі (користувача земельною ділянкою), не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу приписів ЦК України та ЗК України набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці - отже, враховуючи положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, суд дійшов висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту його прав як власника спірної земельної ділянки, шляхом подання позовної заяви з підстав, визначених ст.ст. 1212-1214 ЦК України; власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, в порядку ст. 224 ГК України, ст. 22 ЦК України, проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, проте, суд, встановивши, що належним способом захисту порушеного права позивача у правовідносинах, що склались між сторонами спору, є стягнення збитків, позбавлений можливості розглянути спір, змінивши предмет та підстави позову, оскільки це призведе до порушення основоположних принципів господарського судочинства, зокрема таких, як рівність учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, у т.ч. щодо права відповідача спростувати докази, які мають значення для встановлення елементів правопорушення, зокрема, щодо вини у не оформленні права користування земельною ділянкою.

Позивач із рішенням не погодився, у встановлений законом строк подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі. На думку апелянта, місцевий господарський суд невірно трактує положення земельного та цивільного законодавства, оскільки обов'язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того, чи стало воно результатом поведінки набувача (потерпілого, третіх осіб) або сталося поза волею останніх. Харківська міська рада стверджує, що зобов'язання відповідача перед позивачем є кондикційними і що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст. 1212 - 1214 ЦК України. Апелянт посилається, зокрема, на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/2976/18, у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №З-210гс-14, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, у справі №922/207/15, та зазначає, що правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №922/1340/17 та від 16.03.2018 у справі №922/2661/16, на які послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, не може бути застосована через відмінність обставин вищевказаних справ та даної справи 922/1187/18.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено її розгляд на 20.09.2018.

05.09.2018 відповідач, ФОП ОСОБА_1, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що набув права власності на нежитлову будівлю не на підставі договору купівлі-продажу, як стверджує апелянт, а на підставі свідоцтва про право власності від 19.01.2009 як на новостворений об’єкт нерухомого майна, тому апелянт хибно тлумачить ст.120 ЗК України при застосуванні її до спірних правовідносин; ФОП ОСОБА_1 використовував спірну земельну ділянку за договором оренди, укладеним з Харківською міською радою, а після закінчення дії строку його дії сплачував плату за користування земельною ділянкою в межах, необхідних для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі; починаючи з травня 2015 року по травень 2018 року відповідачем вжито всіх заходів для отримання земельної ділянки у власність у зв’язку з набуттям права власності на нежитлову будівлю, що розташована на ній; позивач безпідставно посилається на положення ст. 1212 – 1214 ЦК України як на єдиний можливий спосіб захисту своїх інтересів та обґрунтування позовних вимог; визначена позивачем площа земельної ділянки, за використання якої ним нараховано кошти до стягнення з відповідача, не відповідає дійсним обставинам справи; виникнення права власності на житловий будинок, будівлю, споруду не обумовлює обов’язку укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташовано вказане майно.

20.09.2018 у зв’язку з перебуванням суддів Крестьянінова О.О. та Фоміної В.О. у відпустці, було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Пуль О.А.

Як встановлено в ході апеляційного провадження у даній справі № 922/1187/18, ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду розглядається господарська справа №922/3412/17 за позовом Харківської міської ради до ТОВ "Сінтрекс" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 6150799,96 грн., яку було передано на розгляд ОСОБА_2 Верховного Суду згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018. У вказаній ухвалі зазначено, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, наведеного в постановах від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15 та від 12.04.2017 у справі №922/5468/14 в частині застосування норм права у подібних правовідносинах щодо можливості стягнення суми орендної плати, за відсутності укладеного між сторонами договору оренди землі, на підставі приписів 1212-1214 ЦК України.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою від 02.07.2018 справа №922/3412/17 призначена до розгляду ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 20.11.2018.

Таким чином, на даний момент ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду переглядається судове рішення у справі, в якій правовідносини сторін подібні до правовідносин у даній справі № 922/1187/18.

При цьому, судом касаційної інстанції буде вирішено питання щодо застосування норм статей 1212-1214 ЦК України, якими обґрунтовані позовні вимоги Харківської міської ради.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, ОСОБА_2 Палатою Верховного Суду.

Присутні в судовому засіданні представники сторін мотивованих заперечень проти зупинення провадження в даній справі не надали.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження у справі підлягає зупиненню на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

Керуючись статтями 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Зупинити провадження у справі №922/1187/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №922/3412/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Порядок і строки її оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Пуль О.А.