Рішення № 76569675, 12.09.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2018 Справа № 917/819/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

про стягнення 70 594 грн. 76 коп.

За участю представника відповідача: ОСОБА_1; від позивача: не з’явився

встановив:

Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 70 594 грн. 76 коп., у тому числі 59 766,41 грн. пені, 6652,00 грн. - 3% річних, 4 176,35 грн. – інфляційних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки за договором на послуги постачання неочищеної (технічної) води № 58620/2880 від 01.01.2017р.

Відповідач у відзиві (вхід. № 7402 від 09.08.2018р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач безпідставно включив до періоду прострочення 16.04.2018р., оскільки у справі № 917/438/18 між тими сторонами було прийнято рішення щодо стягнення пені та 3% річних за прострочення оплати по рахункам № 278374 від 23.01.2018р. та №280535 від 23.02.2015р., в якому було враховано період нарахування пені та 3% річних по 16.04.2018р. включно.

У відповіді на відзив (вхід. № 7908 від 27.08.2018р.) позивач не погодився з мотивами відповідача, зазначаючи, що у позові було заявлено до стягнення пені та 3% річних за 47 днів, тобто без 16.04.2018р.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив (вхід. № 8288 від 06.09.2018р.), в яких повідомляє, що у позові у справі № 917/438/18 день 16.04.2018р. було включено до періоду розрахунку санкцій.

За даним позовом ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.07.2018р. відкрито провадження у справі № 917/819/18 постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи; призначено справу до розгляду на 09.08.2018р., встановлено строки для подання заяв по суті спору.

В судовому засіданні від 09.08.2018р. суд оголошував усну ухвалу про перерву у судовому засіданні на 06.09.2018р.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

В судовому засіданні 12.09.2018р. судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Комунальним підприємством "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (відповідачем) був підписаний договір на послуги постачання неочищеної (технічної) води № 58620/2880 від 01.01.2017р. з протоколом розбіжностей (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/819/18 від 12.04.2017р. було викладено спірні пункти Договору в редакції, вказаній у рішенні (а.с.16-26).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.2017р. рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2017р. у справі № 917/819/18 було частково змінено (а.с.27-36).

Згідно ч.2 ст.187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

За ч.5 ст. 85 ГПК України (в редакції Закону № 2453 VI від 07.07.2010) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В даному випадку рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/128/17 набрало законної сили 31.07.2017р. (в день винесення постанови Харківського апеляційного господарського суду за результатом його апеляційного перегляду) та з врахування змінених положень, визначених у цій постанові.

Отже, договір на послуги постачання неочищеної (технічної) води № 58620/2880 від 01.01.2017 р. є укладеним з 31.07.2017р.

Разом з тим, за ч.7 ст.180 Господарського кодексу на зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

За п.7.1. Договору цей договір укладається з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. Договір вважається переукладений терміном на кожний наступний рік на таких же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. В разі, якщо після закінчення строку дії договору фактичні відносини з постачання та споживання технічної води тривають, то до виниклих правовідносин мають бути застосовані умови цього договору на період до укладення сторонами нового договору, який буде регулювати відповідні відносини.

Доказів розірвання договору сторон не надали.

Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач зобов'язався надати споживачу (відповідачу) послуги постачання неочищеної (технічної) води, а споживач зобов'язався розраховуватись за вище зазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством України.

В п.3.6 Договору (в редакції, встановленій рішенням господарського суду Полтавської області від 12.04.2017 року у справі № 917/128/17) зазначено, що водоканал надає споживачу рахунки за спожиті в розрахунковому періоді (п.3.4) послуги, визначені пунктом 1.1. Договору. Оплата послуг з постачання технічної води проводиться споживачем на підставі даних приладів обліку протягом 5- ти банківських днів з моменту отримання рахунку.

Пунктом 3.2. Договору визначений базовий тариф на постачання (технічної) води, який складав 1,76 грн. за м. куб. (без ПДВ) та 2.11 за м.куб (з ПДВ).

Відповідно до 3.3 Договору, у разі зміни протягом дії договору розміру визначених в цьому пункті договору складових тарифу, він підлягає зміні пропорційно розміру відповідних змін шляхом коригування тих складових тарифу, за якими відбулись цінові зміни.

06 листопада 2017 року рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1188 затверджено комунальному підприємству «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради тариф на послугу з постачання неочищеної (технічної) води для філії Кременчуцька ТЕЦ ПАТ «Полтаваобленерго» за господарським договором в розмірі 1 грн. 86 коп. за 1 куб.м. без ПДВ. (а.с.47).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з постачання неочищенної (технічної) води у період січень 2018р. – травень 2018р.

На оплату послуг за Договорами, наданих у період січень 2018р. по березень 2018р. включно, позивач виставив відповідачу рахунки № 58620/278374 від 23.01.2018р., № 58620/280535 від 23.02.2018р., № 58620/282278 від 23.03.2018р., № 58620/285283 від 23.04.2018р., № 58620/287473 від 23.05.2018р. Зазначені рахунки отримані відповідачем, що підтверджується підписом та печаткою відповідача на них (а.с. 37-42).

Позивач у позові зазначає, що він виставляв відповідачу рахунки за послуги передбачені Договором вже за новими тарифами в розмірі 1 грн. 86 коп. за 1 куб.м. без ПДВ, а з квітня 2018 року - в розмірі 2 грн. 00 коп. за 1 куб.м. без ПДВ; проте оскільки між сторонами триває процедура погодження нового тарифу в судовому порядку, позивачем у даному позові наведено розрахунок вартості послуг за попередніми тарифами по 1,76 грн., без ПДВ.

З огляду на викладене, позивач у позові зазначає, що вартість послуг за попередніми тарифами у даному позові ним визначена в наступних розмірах:

за рахунком № 58620/278374 від 23.01.2018 року - 620 005,06грн., з ПДВ;

за рахунком № 58620/280535 від 23.02.2018року - 603 071,04грн., з ПДВ;

за рахунком № 58620/282278 від 23.03.2018року - 522 044,16грн., з ПДВ;

за рахунком № 58620/285283 від 23.04.2018року - 534 984,39грн., з ПДВ;

за рахунком № 58620/287473 від 23.05.2018року - 425 293,44грн., з ПДВ.

Згідно банківських виписок (а.с.43-45) відповідачем 17 травня 2018 року було проведено оплату вказаних рахунків наступним чином:

за рахунком № 58620/278374 від 23.01.2018 року було сплачено 620 005,06грн.,

за рахунком № 58620/280535 від 23.02.2018року було сплачено 603 071,04грн.,

за рахунком № 58620/282278 від 23.03.2018року було сплачено 522 044,16грн.,

за рахунком № 58620/285283 від 23.04.2018року було сплачено 534 984,39грн.,

станом на 26 червня 2018 року, як зазначає позивач у позові, рахунок № 58620/287473 від 23.05.2018 року відповідачем не був оплачений.

У відповідності до п.3.6. Договору (в редакції, викладеній у рішенні господарського суду Полтавської області від 12.04.2017року у справі № 917/128/17) за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день затримки, нарахування пені здійснюється відповідно до порядку, визначеного в ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Посилаючись на те, що відповідачем заборгованість було сплачено несвоєчасно, позивач на підставі п.3.6 та п.5.2 Договору а також ст. 625 ЦК України в даному позові заявив вимоги про стягнення з відповідача 59 766,41 грн. пені за період 16.04.2018р. – 26.06.2018р., 6652,00 грн. - 3% річних за період 16.04.2018р. – 26.06.2018р., 4176,35 грн. – інфляційних за квітень 2018р.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв’язку з цим зазначені кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення відповідно до вимог законів України “Про виконавче провадження

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов’язання з оплати наданих послуг, позивачем правомірно нараховано інфляційні, 3% річних та пеня.

При цьому суд погоджується з посиланнями відповідача щодо невірного визначення позивачем періоду прострочення.

Як встановлено судом, позивачем визначено наступні періоди прострочення:

по рахунку № 278374 від 23.01.2018р. період 16.04.2018р. - 16.05.2018р.;

по рахунку № 280535 від 23.02.2018р. період 16.04.2018р. - 16.05.2018р.;

по рахунку № 282278 від 23.03.2018р. період 02.04.2018р. - 16.05.2018р.;

по рахунку № 285283 від 23.04.2018р. період 02.05.2018р. - 16.05.2018р.;

по рахунку № 287473 від 23.05.2018р. період 31.05.2018р. - 26.06.2018р.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.05.2018 року у справі № 917/438/18 було стягнуто з ПАТ «Полтаваобленерго» по рахункам № 58620/278374 від 23.01.2018року та № 58620/280535 від 23.02.2018 року інфляційні втрати, 3% річних та пеню в розмірі подвійної ставки НБУ (а.с.51-52).

Як свідчить надана копія позовної заявим (а.с.53-56), яка розглядалася у справі № 917/438/18, позивачем були заявлені вимоги про стягнення пені та річних за прострочення оплати по рахунку № 278374 від 23.01.2018р. за період 29.01.2018 – 16.04.2018 та по рахунку № 280535 від 23.02.2018р. за період 28.02.2018 – 16.04.2018.

Визначення у такому вигляді періоду прострочення, на думку суду, свідчить про включення позивачем 16.04.2018р. до розрахунку у справі № 917/438/18 При цьому у рішенні суду у справі № 917/438/18 даний день не був виключений, а позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних були задоволені повністю.

Таким чином, відсутні підстави для повторного нарахування пені та 3% річних за цей день, у даній справі період прострочення слід визначати, починаючи з 17.04.2018р.

Також, при нарахуванні пені і річних позивач не врахував, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, судом встановлено наступні періоди прострочення:

по рахунку № 278374 від 23.01.2018р. період 17.04.2018р. - 16.05.2018р.;

по рахунку № 280535 від 23.02.2018р. період 17.04.2018р. - 16.05.2018р.;

по рахунку № 282278 від 23.03.2018р. період 02.04.2018р. - 16.05.2018р.;

по рахунку № 285283 від 23.04.2018р. період 02.05.2018р. - 16.05.2018р.;

по рахунку № 287473 від 23.05.2018р. період 01.06.2018р. - 26.06.2018р.

Проте незважаючи на невірне визначення періоду, заявлена до стягнення сума пені в розмірі 59766,41 грн. не перевищує розрахункову суму (розрахунок суду залучено до справи). Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Після проведення перерахунку судом встановлено, що позивачем вірно визначена до стягнення сума інфляційних за квітень 2018р. у розмірі 4176,35 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню.

Після проведення перерахунку судом встановлено, що належна до стягнення сума 3 % річних за періоди 17.04.2018р. – 16.05.2018р., 02.04.2018 - 16.05.2018р., 02.05.2018- 16.05.2018р., 01.06.2018р. – 26.06.2018р. становить 6515,07 грн. (розрахунок суду залучено до справи). Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині у позовних вимогах про стягнення 3% річних слід відмовити за їх безпідставністю.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 1762,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 27.06.2018р. № 5843 (а.с.11).

Відповідно до ч. 1 ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд.5, м. Полтава, 36022; ідентифікаційний код 00131819) на користь Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (ОСОБА_2, буд. 35А, м. Кременчук, Полтавська область, 39623, ідентифікаційний код 03361655) 59766грн. 41 коп. пені, 4176грн. 35 коп. інфляційних, 6615грн. 07 коп. - 3% річних, 1761грн. 12коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині – у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 20.09.2018р.

Суддя Безрук Т.М.