Рішення № 76569555, 14.09.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року Справа № 915/724/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

без виклику сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс”, 03187, м.Київ, вул.АК.Глушакова, буд.40, корпус 5, офіс 526

до відповідача: Державного підприємства “Дослідне господарство “Реконструкція” Селекційно – генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення”, 56234, Миколаївська область, Березнегуватський район, село Лепетиха

про: стягнення 1 932,32 грн. – 3% річних, 8 094,67 грн. – інфляційних втрат та 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог №30-1/07 від 30.07.2018).

11.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-1/07 від 09.07.2018 (заява про збільшення позовних вимог №30-1/07 від 30.07.2018) в якій просить суд стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Реконструкція” Селекційно – генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення” 1 932,32 грн. – 3% річних, 8 094,67 грн. – інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за рішенням господарського суду у справі № 14/69/09 та 1500,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне та неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання, у зв’язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути 3% річних та інфляційні втрати.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” до позовної заяви надано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.07.2018 у справі №915/724/18 отримано відповідачем 21.07.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 33560366. Відповідач відзиву по суті позовних вимог, заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.05.2009 у справі 14/69/09 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Дослідне господарство “Реконструкція” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, - 508 грн. річних,7238 грн. 10 коп. інфляційних,1505 грн. державного мита, 118 грн. втрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні 26 626 грн. 39 коп. відмовлено. В решті позову провадження у справі припинено.

20.05.2009 на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 07.05.2009 було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.08.2017 у справі №14/69/09 заяву вх.№9428/17 від 03.07.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю “Казус – Про” про заміну позивача у справі №14/69/09 – задоволено частково. Замінено сторону (позивача) у справі №14/69/09 – Товариство обмеженою відповідальністю “Тридента – Агро” (код ЄДРПОУ 25591321) на правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю “Казус – Про” (код ЄДРПОУ 35571320). В іншій частині заяви вх.№9428/17 від 03.07.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю “Казус – Про” про заміну сторони (стягувача) у справі №14/69/09 при примусовому виконанні рішення господарського суду Миколаївської області у справі №14/69/09 від 07 травня 2009 року – відмовлено.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2017 у справі №14/69/09 заяву №27-1/09 від 27.09.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю “Казус – Про” про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 20.05.2009 у справі №14/69/09 та видачу дублікату наказу господарського суду Миколаївської області від 20.05.2009 у справі №14/69/09 – задоволено. Відновлено ТОВ “Казус-Про” пропущений строк для пред’явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2009 у справі №14/69/09. Видано дублікат наказу від 20.05.2009 виданого на виконання рішення господарського суду від 07.05.2009 у справі 14/69/09 про стягнення з Державного підприємства “Дослідне господарство “Реконструкція”, Миколаївська область, Березнегуватський район, с. Лепетиха, код 00855061 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”, юридична адреса м.Київ, вул. Ямська, 28 а, фактична адреса м.Київ, вул. М.Стельмаха, 3, код 25591321 – 508 грн. (п’ятсот вісім грн..) річних, 7238 грн. 10 коп. (сім тисяч двісті тридцять вісім грн.. 10 коп.) інфляційних, 1505 грн. (тисяча пт’ятсот п’ять грн..) державного мита, 118 грн. (сто вісімнадцять грн..) втрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.12.2017 у справі №14/69/09 заяву вих.№05-1/12 від 05.12.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” про заміну позивача у справі №14/69/09 та заміну стягувача при примусовому виконанні рішення суду – задоволено. Замінено позивача у справі №14/69/09 – Товариство з обмеженою відповідальністю “Казус – Про” (код ЄДРПОУ 35571320) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” (03187, м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38964292). Замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду від 20 травня 2009 року у справі №915/69/09 – Товариство з обмеженою відповідальністю “Казус – Про” (код ЄДРПОУ 35571320) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “НОТАПС” (03187, м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38964292).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця Березнегуватського районного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 30.11.2017 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 20.05.2009 у справі №14/69/09 про стягнення з ДП ДГ «Реконструкція» боргу у розмірі 9 369,10 грн. Вказана сума боргу сплачена відповідачем 18.01.2018, про що зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2018 по 28.02.2018, яка додана до позовної заяви.

Предметом позову у даній справі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, є вимога про стягнення з відповідача 1 932,32 грн. 3% річних за період з 21.05.2009 по 17.01.2018 та 8 094,67 грн. інфляційних втрат за період з червня 2009 року по січень 2018 року, нарахованих внаслідок несвоєчасного виконання рішення господарського суду Миколаївської області у справі №14/69/09.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно частини першої статті 202, статті 229 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як зазначено в пункті 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013, господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Окрім того, пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальніості за порушення будь – якого грошового зобов’язання. Тобто. Дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема окремі види зобов’язань.

Згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов’язання виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов’язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов’язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов’язку. Тобто, грошовим є будь – яке зобов’язання, в якому право кредитора вимагати від божника виконання певних дій кореспондує обов’язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість відповідача щодо виконання грошового зобов’язання на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 07.05.2009 у справі №14/69/09 становить 7 746,10 грн. (508,00 грн. + 7238,10 грн.). Вказує, що прострочення зобов’язання почалось з наступного дня після вступу рішення господарського суду Миколаївської області від 07.05.2009 у справі в законну силу – 20 травня 2009 року та завершилось його виконанням 18.01.2018.

Так, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних нарахованих на суму 7 746,10 грн. за період з 21.05.2009 по 17.01.2018 в розмірі 1 932,32 грн.

Судом за допомогою програми «Законодавства» перевірений розрахунок 3% річних за період з 21.05.2009 по 17.01.2018 та визначено що розмірі 3% річних становить 2 013,14 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають 3% річних у розмірі 1 932,32 грн., які заявлені позивачем в позовній заяві.

Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 8091,67 грн. нараховані за період з червня 2009 року по січень 2018 року.

Судом за допомогою програми «Законодавства» перевірений розрахунок інфлчційних за період з червня 2009 року по січень 2018 року та визначено що розмірі інфляційних становить 13 753,71 грн., але враховуючи принцип диспозитивності стягненню підлягають інфляційні у розмірі 8 094,67 грн., які заявлені позивачем в позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що збільшені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як визначено у п.6.3 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7 відшкодування витрат, пов’язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об’єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 Кодексу, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №12-03-2018 від 12.03.2018 (далі – Договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОТАПС» (далі – замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (далі – виконавець), виконавець зобов’язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ДП «Дослідне господарство «Реконструкція» Селекційно – генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення”, які виникли у зв’язку із несвоєчасним та неналежним виконанням грошового зобов’язання на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 07 травня 2009 року у справі №14/69/09, котре набрало законної сили, надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру 3% річних та інфляційних втрат, у зв’язку із несвоєчасним та неналежним виконанням грошового зобов’язання на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 07 травня 2009 року у справі №14/69/09, котре набрало законної сили, консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського та господарсько – процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов’язків виконавця за даним договором (п.1.1 Договору).

У відповідності до п.3.1 Договору, вартість виконання передбачених цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі – приймання виконання робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 150,00 (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1 Договору) та участь у судовому засіданні (не менше одного), вартість участі у котрому складає 200,00 грн.

Згідно п.3.2 Договору, суму зазначену в п.3.1 Договору, замовник повинен сплатити в строк до 31 липня 2018 року або не більше 10 днів із моменту підписання акту здачі – приймання виконаних робіт та наданих послуг.

Відповідно до Акту здачі – приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09.07.2018, загальна вартість послуг по Договору №12-03-2018 про надання правової допомоги склала 1 500,00 грн., яка сплачена позивачем згідно квитанції №0.0.1078770746.1 від 09.07.2018.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 №7, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, а саме: договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №12-03-2018 від 12.03.2018, акт прийому – передачі документів від 12.03.2018, акт здачі – приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 09.07.2018, квитанцію №0.0.1078770746.1 від 09.07.2018 на суму 1500,00 грн.

Суд також зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірний зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також предметом позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, то судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ч.13 ст. 8, ч.3 ст.12, ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 126, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Реконструкція” Селекційно – генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення” (56234, Миколаївська область, Березнегуватський район, село Лепетиха, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 00855061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Нотапс” (03187, м.Київ, вул.АК.Глушакова, буд.40, корпус 5, офіс 526, п/р 26001052748596, Печерська філія ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 300711, код ЄДРПОУ 38964292) 1932,32 – 3% річних, 8 094,67 грн. – інфляційних втрат нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за рішенням господарського суду у справі № 14/69/09, 1762,00 грн. судового збору та 1500,00 грн. витрат на професійно правничу допомогу.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 14.09.2018

Суддя Н.О. Семенчук