Рішення № 76568548, 21.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6234/16 Справа № 202/8530/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Петешенкової М.Ю., Повєткіна В.В., при секретарі Самокиші О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 15 січня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.05.2007р.станом на 18.07.2014р. у сумі 62718грню37крп., яка включала 60657грн.46коп. заборгованості за тілом кредиту та 2060грн.91коп. відсотків. В обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що з 20.05.2013р. він є новим кредитором за укладеним з первісним кредитором ПАТ «Кредитпромбанк» договором купівлі-продажу права вимоги.

Заочним рішенням Індустріального райсуду м.Дніпропетровськ від 15.01.2015р. позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» задоволено, на його користь з ОСОБА_2 стягнуто 62718грню37коп. заборгованості за кредитним договором станом на 18.07.2014р., у тому числі, 60657грн.46коп. заборгованості за тілом кредиту та 2060грн.91коп. відсотків. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за такими підставами. Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Вказані висновки не відповідають вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.

25.05.2007р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №140.05/КМК-07, за умовами якого встановлено процедуру та умови надання останній кредитів у рамках траншової кредитної лінії, зокрема, в іноземній валюті в межах загальної суми 30 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до цього договору (а.с.5-9). Згідно укладеної цими ж сторонами 25.05.2007р. додаткової угоди №140.05/КМК-07 ДУ1 до кредитного договору №140.05/КМК-07 банк надав ОСОБА_2 кредит на споживчі цілі в сумі 30 000 доларів США (екв.151500грн.) з процентною ставкою 16%, з поверненням кредиту та сплатою відсотків до 24.11.2008р. (а.с.11).

17.02.2009р. ВАТ «Кредитпромбанк» направлено ОСОБА_2 направлена письмова вимога, у якій банк посилався на наявність простроченої заборгованості за відсотками, починаючи з вересня 2008 року, та наполягав терміново погасити усю заборгованість за кредитним договором, яка станом на 16.02.2009р. складала 19 560,53 доларів США, у тому числі, 5175,68 доларів США заборгованості за кредитом, 175,85 доларів США заборгованості за відсотками та 14 209 доларів США пені (а.с.79).

17.08.2009р. ВАТ «Кредитпромбанк» звернулось до ОСОБА_3, як заставодавця, з позовом про звернення стягнення на предмет застави – автотранспортний засіб «ОСОБА_4 КЛАСІК», №12214 АЕ, у рахунок погашення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 25.05.2007р. між банком та ОСОБА_3 укладено договір застави №140.05/314-ЗМК-07 на забезпечення зобов’язань ОСОБА_2, які остання не виконує та станом на 20.03.2009р. має заборгованість за кредитним договором №140.05/КМК-07 у сумі 5351,53 доларів США (екв.41206грн.78коп.): 5175,68 доларів США (39852грн.74коп.) заборгованості за кредитом, 175,85 доларів США (1354грн.05коп.) заборгованості за відсотками, 708грн.49коп. та 24грн.07коп пені (а.с.75,76). Заочним рішенням Індустріального райсуду м.Дніпропетровськ від 25.09.2009р. позовні вимоги ВАТ «Кредитпромбанк» задоволено, звернуто стягнення на належний заставодавцю ОСОБА_3 автотранспортний засіб «ОСОБА_4 КЛАСІК», №12214 АЕ, у рахунок погашення кредитної заборгованості у сумі 41939грн.34коп. (а.с.77,78).

20.05.2013р. між ПАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк») та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким останньому відступлено усі права вимоги продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, у тому числі, за укладеним з ОСОБА_2 договором №140.05/КМК-07 ДУ1 від 25.05.2007р. (а.с.17-23).

У серпні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 18.07.2014р. у сумі 62718грню37крп., у тому числі, згідно його довідки 60657грн.46коп. (5175,68 доларів США) заборгованості за тілом кредиту, 2060грн.91коп. (175,85 доларів США) заборгованості за відсотками (а.с.2-4,12).

Загальна позовна давність для захисту права та інтересу особи згідно ст.ст.256,257 ЦК України встановлена законодавцем тривалістю у три роки. За ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Встановлені та наведені обставини свідчать, що прострочення ОСОБА_2 заборгованості за відсотками почалось з вересня 2008 року, у зв’язку з чим 17.02.2009р. ВАТ «Кредитпромбанк» вимагав від неї терміново погасити усю заборгованість за кредитним договором станом на 16.02.2009р., у тому числі, 5175,68 доларів США заборгованості за кредитом та 175,85 доларів США заборгованості за відсотками. Тобто, фактично ВАТ «Кредитпромбанк» знав про неналежне виконання ОСОБА_2 кредитних зобов’язань та порушення його прав та інтересів з вересня 2008 року. Кінцевим строком повернення кредиту та сплати відсотків у додатковій угоді сторонами визначено - 24.11.2008р. Тобто, на час пред’явлення 04.08.2014р. до ОСОБА_2 позову банку про стягнення кредитної заборгованості передбачений законодавцем трирічний строк звернення до суду з позовом для захисту прав та інтересів фактично збіг, а права ПАТ «Дельта Банк», як нового кредитора, є похідними від прав ПАТ «Кредитпромбанк».

За положеннями ч.3 ст.267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення і сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, за ч.4 цієї статті є підставою для відмови у позові. Судом першої інстанції ухвалено заочне рішення і ОСОБА_2 участі у судовому засіданні не приймала. Про застосування позовної давності нею викладено у заяві про перегляд заочного рішення (а.с.56-59) та в апеляційній скарзі. ОСОБА_2 заперечувала факт її повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції. Крім того, відправлена судом поштою судова повістка про розгляд справи 15.01.2015р. містить вказівку про її вручення відповідачу 12.01.2015р., тобто, менш ніж за три дні до судового засідання. З врахуванням положень ч.1 ст.69, ч.4ст.74 ЦПК України та вказаних обставин розгляд справи судом першої інстанції 15.01.2015р. у заочному порядку відбувся із порушенням вимог процесуального законодавства, а тому заява ОСОБА_2 про застосування позовної давності застосовується на стадії апеляційного розгляду справи.

Враховуючи встановлені обставини, підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості за ст.ст.1048,1054 ЦК України не вбачається за спливом позовної давності.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

На підставі вимог ч.1.5ст.88 ЦПК України з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 слід стягнути 689грн.90коп. на повернення понесених нею судових витрат (а.с.93).

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 15 січня 2015 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 689грн.90коп. на повернення судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М. Петешенкова М.Ю. Повєткін В.В.