Постанова № 76568544, 12.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4128/18А Справа № 192/1998/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Кошара О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пластмасових виробів “Супутник”

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2018 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пластмасових виробів “Супутник” про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пластмасових виробів “Супутник” про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2018 року позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пластмасових виробів «Супутник» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати – задоволено.

Розірвано договір оренди землі, площею 5,920 га (кадастровий номер 1225087300:01:067:0904, укладений 23 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод пластмасових виробів «Супутник».

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пластмасових виробів «Супутник» (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул. Строменко, буд. 2, ЄДРПОУ 13455469) на користь ОСОБА_2 (49007, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати в розмірі 9 334 (дев’ять тисяч триста тридцять чотири) гривні 36 копійок, інфляційні витрати в розмірі 6 046 (шість тисяч сорок шість) гривень 20 копійок, 3% річних в розмірі 819 (вісімсот дев’ятнадцять) гривень 30 копійок, а всього 16 199 (шістнадцять тисяч сто дев’яносто дев’ять) гривень 86 копійок.

Розірвано договір оренди землі, площею 1,660 га (кадастровий номер 1225087300:01:069:0904, укладений 23 грудня 2010 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод пластмасових виробів «Супутник».

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пластмасових виробів «Супутник» (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул. Строменко, буд. 2, ЄДРПОУ 13455469) на користь ОСОБА_2 (49007, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість з орендної плати в розмірі 2 616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) гривень 64 копійки.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Завод пластмасових виробів «Супутник» (52400, Дніпропетровська область, Солонянський район, смт Солоне, вул. Строменко, буд. 2, ЄДРПОУ 13455469) на користь ОСОБА_2 (49007, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 2 560 (дві тисяч п’ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод пластмасових виробів “Супутник” просить скасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2018 року по цивільній справі № 192/1998/17 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пластмасових виробів “Супутник” про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзиви на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пластмасових виробів “Супутник” на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2018 року від інших учасників справи до суду не надходило.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власницею двох земельних ділянок: площею 5,920 га та 1,660 га, які розташовані на території Сурсько-Михайлівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Державного акта від 08 жовтня 2004 року (а.с.74,79).

23 грудня 2010 року між ОСОБА_2 (від імені якої на підставі довіреності від 26 вересня 2006 року №128 діяв ОСОБА_3) та ТОВ «Завод пластмасових виробів «Супутник» були укладені договори оренди землі (а.с.69-72,75-77).

Згідно п.п.9.1,10,11,30 (г) договорів оренди, орендна плата за земельну ділянку площею 5,920 га складає 1 354 гривні 44 копійок, а за земельну ділянку площею 1,660 га – 379 гривень 80 копійок та справляється щорічно до 30 грудня з урахуванням індексів інфляції, а своєчасна сплата оренди є обов’язком орендаря.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.27 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно із пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що вказане положення закону, яке регулює спірні відносини, вимагає саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс1.

Статтею 625 ЦК України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за договором від 23 грудня 2010 року за земельну ділянку площею 5, 920 га в розмірі 9 334 гривні 36 копійок, інфляційні витрати в розмірі 6 046 гривень 20 копійок, 3% річних в розмірі 819 гривень 30 копійок, а всього 16 199 гривень 86 копійок, та за земельну ділянку площею 1,660 га в розмірі 2 616 гривень 64 копійки, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про стягнення вищевказаної заборованності , оскільки відповідач не сплачував орендну плату в передбачені договорами строки, про що не заперечувалася представником відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Щодо вимог про розірвання спірних договорів оренди на підставі систематичної несплати орендної плати.

Згідно із пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс1.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар – ТОВ «Завод пластмасових виробів «Супутник» не здійснював розрахунки з ОСОБА_2 щодо орендної плати з 2010 року, тобто з моменту укладання спірних договорів, що не заперечувалося і представником відповідача.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстнції також дійшов до правильного висновку про розірвання договору оренди, оскільки існують правові підстави для розірвання спірних договорів саме з підстав систематичної несплати орендної плати.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд першої інстнції не взяв до уваги посилання предстаника відповідача, що сплата оренди здійснювалась поштовим переказом на ім’я ОСОБА_2, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки в доказах наданих предстаником на підтвердження вищезазначених обставин не містеться посилання на призначення платежу, періоду його здійснення (а.с.105-108), а докази отримання таких коштів ОСОБА_2 у відділенні ДД ПАТ «Укрпошта» сторони суду не надали.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995 004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод пластмасових виробів “Супутник” - залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_4