Постанова № 76568395, 11.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2009/17

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.

за участю секретаря судового засідання – Алексєєвої Н.М.,

за участю: представника публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» ОСОБА_2,

за участю представника Одеського управління Офісу ВПП ДФС України, Офісу ВПП ДФС України ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення від 20 березня 2018 року, ухвалене Миколаївським окружним адміністративним судом у відкритому судовому засіданні у складі головуючого судді Кононенка Д.Ф.,

у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № 00013661307 від 10 липня 2017 року, № НОМЕР_3 від 25 вересня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

29 вересня 2017 року публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області в якому просило суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення – рішення Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № НОМЕР_1 від 10 липня 2017 року про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів(робіт, послуг) та застосування штрафних санкцій на загальну суму 6641255,00 грн.;

- податкове повідомлення – рішення Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № НОМЕР_2 від 10 липня 2017 року про застосування штрафу на загальну суму 3946758, 73 грн.;

- податкове повідомлення – рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області № 00013661307 від 10 липня 2017 року про застосування штрафу на загальну суму 510,00 грн.;

- податкове повідомлення – рішення Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № НОМЕР_3 від 25 вересня 2017 року про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 36065640, 00 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.03.2017 року було роз'єднано з зазначеної справи позовні вимоги щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 10.07.2017 року про застосування штрафу в розмірі 3946758,73 гривень за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та направлено для об'єднання з адміністративною справою №814/467/16.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням від 20 березня 2018 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» у повному обсязі, а саме:

- визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № НОМЕР_1 від 10.07.2017 року, № НОМЕР_4 від 10.07.2017 року та № НОМЕР_3 від 25.09.2017 року.

- визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Миколаївській області № НОМЕР_4 від 10.07.2017 року.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, Київ, 04119 код ЄДРПОУ 39440996) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (вул. Громадянська, 40, Миколаїв, 54017 код ЄДРПОУ 23399393) судові витрати в розмірі 640611,07 грн. ( шістсот сорок тисяч шістсот одинадцять грн. сім коп.).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України звернулося до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Апелянт зазначає, що висновок по акту перевірки № 52/28-10-49-14/23399393 від 15.06.2017 року відносно заниження доходів, що враховуються при визначенні об’єкту оподаткування за 2013 рік за рахунок не включення до складу доходів, інших доходів від фінансових операцій, а саме доходів від дисконтування кредиторської заборгованості всього на суму 150794185 грн., визначеної із застосуванням МСФО 39 «Фінансові інструменти», відповідає вимогам чинного законодавства, а податкове повідомлення – рішення № 000684220 від 25.09.2017 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства України.

Також, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропущення строку, передбаченого ст. 102 ПК України для визначення ПАТ «Миколаївобленерго» грошового зобов’язання в цій частині, оскільки зобов’язання по податку на прибуток за результатами перевірки визначені та зафіксовані на дату складання і підписання акта перевірки, а саме на 15.06.2017 року, тобто термін 1095 днів не порушено та відповідає положенням п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Апелянт зазначає, що взаємовідносини ПАТ «Миколаївобленерго» з підприємствами – постачальниками ТМЦ, робіт (послуг) по яких отримані матеріали та інформація, схеми «сумнівних» взаємовідносин від інших податкових інспекцій, де на обліку знаходяться наведені постачальники та самостійно виявлені схеми «сумнівних» взаємовідносин щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин та господарської діяльності є такими, що не спрямовані на настання правових наслідків та мають ознаки безтоварних.

Апелянт зазначає, що по контрагентах – постачальниках ПАТ «Миколаївобленерго», а саме ТОВ «Абсолют-Буд-Сервіс» відносно посадових з осіб якого, за фактом створення фіктивного підприємництва порушено кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 18.02.2018 року, за статтею 205 Кримінального кодексу України.

Далі, апелянт зазначає, що з метою відпрацювання самостійно виявлених ризиків з ПДВ та проведення аналізу баз даних АІС «Податковий блок» встановлено низку взаємовідносин, що свідчить про існування ризиків щодо мінімізації сплати податків, зокрема здійснення «скритих» господарських операцій по придбанню та реалізації ТМЦ.

Також, апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду по справах № 808/1062/17 від 27.06.2017 року, № К/9001/2529/18 від 17.01.2018 року, № К/9901/1478/18 від 18.01.2018 року, № К/9901/554/18 від 24.01.2018 року та зазначає, що факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документі, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо іншу обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Апелянт зазначає, що неподання податковим агентом податкової звітності про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків, зокрема фізичної особи – підприємця, є порушенням порядку надання інформації про фізичних осіб – платників податків і до такого податкового агента застосовуються штрафні санкції, передбачені п. 119.2 ст. 119 ПК України.

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що двократна вартість різниці фактично спожитої енергії і договірної величини електричної енергії є вартістю такої різниці спожитої енергії, а тому є базою оподаткування податком на додану вартість, оскільки суми коштів, що сплачуються покупцями, відповідно до договору, як перевищення договірної величини споживання електроенергії – є тарифом тільки у двократному розмірі та визначаються як база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг.

Таким чином, апелянт зазначає про правомірність оскаржених податкових повідомлень – рішень, оскільки вони прийняті контролюючим органом на підставі та у порядку чинного податкового законодавства.

Одночасно, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» у повному обсязі.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України повністю дублюють доводи апеляційної скарги Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

04 вересня 2018 року публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» надало до Одеського апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційні скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому зазначає про правильність висновків суду першої інстанції та законність рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року, а з цих підстав просить суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг у повному обсязі.

11 вересня 2018 року публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» надало до Одеського апеляційного адміністративного суду відзив на доповнення до апеляційної скарги Офісу великих платників податків ДФС України, в якому зазначає що доповнення до апеляційної скарги подані з пропущенням строку, встановленого ст. 303 КАС України, а з цих підстав розглядатись судом апеляційної інстанції такі доповнення не повинні.

Справу розглянуто відповідно ст. 310 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні за участю представників.

Обставини справи.

Задовольняючи адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго», суд першої інстанції встановив наступні обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» зареєстровано в якості юридичної особи 30.04.1999 року. Основним видом діяльності є розподілення електроенергії.

В період з 24.03.2017 року по 11.05.2017 року спеціалістами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби була проведена документальна виїзна планова перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2016 року.

Під час перевірки ревізорами було виявлено декілька фактів, які кваліфіковані як податкові правопорушення, а саме:

- ПАТ «Миколаївобленерго» не включено до наданих до ДПІ податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) виплачених доходів фізичними особам-підприємцям за надані послуги за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року;

- проведення нереальних (фіктивних) господарських операцій з постачальниками-контрагентами ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія», ТОВ «Абсолют Буд Сервіс»;

- не нарахування податку на додану вартість на вартість перевищення договірних величин споживання електричної енергії;

- здійснення дисконтування кредиторської заборгованості на суму 150794185,10 гривень у червні 2013 року.

10 липня 2017 року за наслідками зазначеної перевірки уповноваженою особою Офісу великих платників податків ДФС прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення ПАТ «Миколаївобленерго» грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 6641255 грн., з яких 5313004 грн. за податковим зобов'язанням та 1328251 грн. за штрафними санкціями.

10 липня 2017 року за наслідками зазначеної перевірки уповноваженою особою Головного управління ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 про застосування до ПАТ «Миколаївобленерго» штрафу в сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб.

25 вересня 2017 року за наслідками зазначеної перевірки та результатів адміністративного оскарження уповноваженою особою Офісу великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про збільшення ПАТ «Миколаївобленерго» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 36065640 грн., з яких 28852512 грн. за податковим зобов'язанням, 7213128 грн. за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції досліджував аргументи, докази та заперечення сторін, стосовно кожного факту окремо.

Таким чином, задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Одеське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України не мали підстав для прийняття оскаржених податкових повідомлень – рішень та визначати суми нарахування податкових зобов’язань.

Джерела права й акти їх застосування.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України без задоволення з огляду на наступне.

Суд першої інстанції встановив, матеріалами справи та судом апеляційної інстанції підтверджується, що ПАТ «Миколаївобленерго в період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року мав 33 факти правовідносин з фізичними особами – підприємцями.

Головне управління ДФС у Миколаївській області, на підставі порушень ПАТ «Миколаївобленерго» вимог п. 51.1. ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, прийняло податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_4 від 10 липня 2017 року, обґрунтовуючи його тим, що під час складання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку із заробітної плати за формою №1-ДФ, не включено до них суми виплачені фізичним особам-підприємцям.

Керуючись пп. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов’язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно пп. «б» п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015 року, Довідник ознак доходів фізичних осіб за кодом 157 рядка «Найменування доходу» - дохід, виплачений самозайнятій особі (підпункт 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, статей 177 та 178 розділу IV Кодексу).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що у разі надання фізичною особою-підприємцем копії документа, що підтверджує його державну реєстрацію, позивач не є податковим агентом по відношенню до такого підприємця, та не повинен нараховувати, утримувати та сплачувати за нього податок з доходів фізичних осіб, та як наслідок вести податковий облік і звітувати, оскільки ознака « 157» у Порядку, передбачає необхідність звітування за доходи виплачені самознайнятим особами, у тому разі коли:

- ними не надано документу, що підтверджують їх державну реєстрацію;

- коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, проте перевіркою таких фактів не встановлено.

Далі, публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» уклало низку договорів, які під час перевірки контролюючий орган поставив під сумнів посилаючись на розбіжності між тими зобов'язаннями, які декларують контрагенти ПАТ «Миколаївобленерго» та податковим кредитом, сформованим за рахунок інших постачальників; у зазначених підприємств відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі зі спеціальною освітою, відсутні основні фонди та транспортні засоби, у ланцюгах постачальників маються сумнівні підприємства, які підозрюються в участі у схемах з мінімізація оподаткування, фіктивному підприємництві та ін.

Відповідно ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, постачання послуг, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно п. 198.1, п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності;

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

- ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, відповідно до Кодексу у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Енергоцикл» 22.02.2013 року уклали договір підряду щодо встановлення групових шаф обліку у дворах загального користування в м. Миколаєві.

За вказаним договором ТОВ «Енергоцикл» надав виконав робіт на суму 2964914,16 грн. На зазначену суму було видано податкових накладних, у т.ч. ПДВ на суму 494152,36 грн. ПАТ «Миколаївобленерго» розрахувався з підрядником у повному обсязі, а суму 494152,36 грн. відобразив у власному податковому обліку, в якості податкового кредиту.

19.03.2015 року та 30.03.2015 року ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Южспецкомплект» уклали декілька договорів щодо постачання товарно-матеріальних цінностей: папір А4, перчатки, пояси монтерські, канати, лази, ремні, миючи та чистячи засоби та ін. Всього відповідно до первинних документів продавець поставив на адресу позивача ТМЦ на загальну суму 745160,34 грн. ПАТ «Миколаївобленерго» відобразило у власному податковому обліку 119940,73 грн. в якості податкового кредиту.

19.06.2015 року ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Абсолют-Буд-Сервіс» уклали два договори підряду щодо реконструкції ПС «Снігурівка» та «Червона» шляхом заміни зарядних пристроїв. Відповідно до первинних документів підрядник виконав робіт на суму 1117997,22 грн., з них у т.ч. ПДВ 186332,87 грн. Зазначену суму ПДВ ПАТ «Миколаївобленерго» відобразило у власному податковому обліку в якості податкового кредиту.

09.07.2015 року, 15.07.2015 року ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Еф Ер Ті-Груп» уклали договори підряду капітального ремонту заземлюючих пристроїв на ПС «Очаківське», «Снігурівка», «Ліски» та «Вознесенська». Відповідно до первинних документів підрядник виконав робіт на суму 6254341,5 грн. ПАТ «Миколаївобленерго» за рахунок взаємовідносин з цим контрагентом відобразив 1042390,26 грн. у власному податковому кредиті за липень 2015 року.

1 3.10.2015 року ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Лагуна Н» уклали два договори на продаж бензину А-92, бензину А-95 та дизельного палива по талонам/скретч картам. Відповідно до первинних документів позивач придав у постачальника талонів/скретч карт на суму 2407040 грн. ПАТ «Миколаївобленерго» відобразив у власному податковому кредиті 447410,28 грн.

20.08.2015 року ПАТ «Миколаївобленерго» та ТОВ «Управляюча компанія Метрополія» уклали декілька договорів на проектні роботи з розробки схеми перспективного розвитку електричних мереж Південного, Північного, Західного та Східного округів. Відповідно до первинних документів підрядник надав позивачу послуг на загальну суму 9905000 грн. ПАТ «Миколаївобленерго» відобразив у власному податковому кредиті за фактом взаємовідносин з цим контрагентом 1650833,40 грн.

Про фактичне виконання вказаних господарських відносин свідчать наявні у матеріалах справи копії договорів, товарних накладних, податкових накладних, платіжних доручень, Актів приймання робіт.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів ПАТ «Миколаївобленерго», який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, ПАТ «Миколаївобленерго» належними та допустимими доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Абсолют Буд Сервіс» та ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія».

Крім того, судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджується, що у ПАТ «Миколаївобленерго» мається весь обсяг необхідних первинних документів щодо проведення господарських операцій з ТОВ «Абсолют Буд Сервіс» та ТОВ «Еф Ер Ті-Груп», ТОВ «Лагуна Н», ТОВ «Южспецкомплект», ТОВ «Енергоцикл», ТОВ «Управляюча компанія Метрополія». Наявність цих первинних документів під час перевірки не заперечується і у Акті перевірки контролюючого органу. Більш того, не заперечується виконання за договорами підряду роботи з будівництва та ремонту, а також поставленні за договорами поставки товарно-матеріальні цінності.

За наявності всіх необхідних відповідно до Податкового кодексу України первинних документів (договори, акти приймання, товарні та податкові накладні, платіжні документи), що підтверджують право на податковий кредит і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит та витрати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0005294913 від 10.07.2017 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3446906 грн. за податковим зобов'язанням та 861726,50 грн. за штрафними санкціями, а також податкового повідомлення-рішення №0006842200 від 25.09.2017 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 201616 грн. за податковим зобов'язанням та 50404,18 грн. за штрафними санкціями.

Далі, Актом перевірки від 15.06.2017 року №52/28-10-49-14/23399393 за фактом перевищення встановлених договором лімітів споживання обраховано недоїмки з податку на додану вартість на суму 1866098 грн. за період з 01.01.2013 року по 31.12.2016 року.

Зазначена сума увійшла у визначене податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 податкове зобов'язання з податку на додану вартість, на яку було нараховано штрафну санкцію у розмірі 466524,50 грн.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Відповідно до ч. 6, ч.7 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Тобто, двократна вартість різниці фактично спожитої і договірної величини, яку повинен сплатити споживав, є його мірою відповідальності за невиконання умов договору.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначена двократна вартість має штрафний характер, вказує те, що споживач може уникнути її сплати, якщо своєчасно узгодить з постачальником питання про збільшення величин споживання та потужності. Подвійна вартість є засобом примусу споживача по дотриманню ним договірних величин використання електричної енергії, а не договірною вартістю товару у розмінні ст.188 ПК України.

З цих підстав, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.07.2017 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1866098 грн. за податковим зобов'язанням та 466524 грн. за штрафними санкціями підлягають скасуванню.

Судом першої інстанції було встановлено, що 20.06.2014 року ПАТ «Миколаївобленерго» було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства № НОМЕР_5 за 2013 рік, в якій не відображені зміни щодо дисконтування те не збільшено доход у рядку 03ІД «Інші доходи».

Актом перевірки від 15.06.2017 року №52/28-10-49-14/23399393 за цим фактом обраховано недоїмку з податку на додану вартість на суму 28650895 грн.

Зазначена сума увійшла у визначене податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_3 від 25 вересня 2017 року податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності, на яку було нараховано штрафну санкцію у розмірі 7162723,75 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропуску строку притягнення до відповідальності та визначення податкового зобов'язання ПАТ «Миколаївобленерго», оскільки уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства № НОМЕР_5 за 2013 рік подало 20.06.2014 року, а отже передбачений ст.102 ПК України строк для визначення податкового зобов'язання сплинув 19.06.2017 року.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджується, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 10.07.2017 року, яким первинно було збільшено суми грошових зобов'язань позивача, було прийнято через 1116 днів після подання уточнюючої декларації, а податкове повідомлення рішення № НОМЕР_3 від 25.09.2017 року, яке було прийнято замість скасованого № НОМЕР_6, було прийнято через 1193 днів після подання уточнюючої декларації.

Оцінка суду.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень – рішень № НОМЕР_1, № 00013661307 від 10 липня 2017 року, № НОМЕР_3 від 25 вересня 2017 року, оскільки визнає, що такі рішення прийняті контролюючим органом протиправно та всупереч вимог чинного законодавства України, а з цих підстав підлягають скасуванню у повному обсязі.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянтів щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянтів щодо не порушення контролюючим органом строку передбаченого ст. 102 ПК України для визначення ПАТ «Миколаївобленерго» грошового зобов’язання за податковим повідомленням – рішенням № НОМЕР_3 від 25.09.2017 року, яке було прийнято замість скасованого № НОМЕР_6, оскільки абзацом другим частини першої ст. 102 Податкового кодексу України чітко визначено, що у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Апеляційний суд звертає увагу, що уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства № НОМЕР_5 за 2013 рік подало 20.06.2014 року, а отже передбачений ч. 1 ст.102 ПК України строк сплинув 19.06.2017 року.

Посилання апелянтів на порушене кримінальне провадження відносно посадових осіб контрагентів ПАТ «Миколаївобленерго», за фактом створення фіктивного підприємництва апеляційний суд також відхиляє, оскільки належних доказів контролюючий орган до суду апеляційної інстанції не надав, а отже такі доводи є не підтвердженими та необґрунтованими.

Інші доводи апелянтів суд не бере до уваги, оскільки вони не доведені, необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та наявними доказами в ній, суперечать обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 2, ст. 5, ст. 9, ст. 10, ч. 1 ст. 319, ст. 310, ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 325, ч. 1 ст. 328 КАС України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року залишити – без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11-Г, Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) на користь публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 23399393) судові витрати в розмірі 640611,07 грн. (шістсот сорок тисяч шістсот одинадцять гривень сім копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддями 17 вересня 2018 року.

Головуючий: суддя - доповідач В.О. Потапчук

Суддя Г.В. Семенюк

Суддя О.І. Шляхтицький