Постанова № 76568393, 11.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/751/18

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.

за участю секретаря судового засідання – Алексєєвої Н.М.,

за участю: представника приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» на рішення від 31 травня 2018 року, ухвалене Херсонським окружним адміністративним судом в порядку письмового провадження у складі головуючого судді Гомельчука С.В.,

у справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені, –

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

20 квітня 2018 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», в якому просило суд:

- стягнути з приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції у розмірі 321705,96 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій у розмірі 772,08 грн. на банківські реквізити: (Одержувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/50070000, код 37959779, МФО 852010, р/р 31219230700002, банк - ГУДКСУ у Херсонській області).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням 31 травня 2018 року, ухваленим в порядку письмового провадження, Херсонський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулася до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалене без урахування всіх обставин, які мають істотне значення для справи, а також без врахування наявних у справі доказів.

Апелянт зазначає, що приватне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» в повній мірі виконало обов’язок по працевлаштуванню працівників, яким відповідно до чинного законодавства, встановлена інвалідність, відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Крім того, апелянт зазначає, що незважаючи на значні обмеження, пов’язані зі шкідливими умовами праці, приватне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» вживає заходи, спрямовані на створення умов, що дозволяють надавати можливість інвалідам реалізувати своє право на працю.

Разом з тим, апелянт зазначає, що приватне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» протягом 2017 року надсилалась інформація за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», із позначенням у ІІ Розділі «Характеристики вакансій та вимоги до претендентів» за можливості працевлаштування відповідної категорії громадян – інвалідів.

Апелянт зазначає, що відповідні адміністративно – господарські санкції є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення й не можуть бути застосовані, якщо суб’єкт господарювання доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, апелянт зазначає, що на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відзиву на апеляційну скаргу від Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Одеського апеляційного адміністративного суду не надходило.

Справу розглянуто відповідно ст. 310 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні.

Обставини справи.

Задовольняючи у повному обсязі адміністративний позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, суд першої інстанції встановив наступні обставини справи.

Відповідно до звіту ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» за формою № 10-ПІ (річний) № 2357 від 26 лютого 2018 року «Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік», середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у товаристві складала 504 особи, з них кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становила 20 осіб, втім, з загальної кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 17 осіб. З наведеного, вбачається, що відповідачем не було працевлаштовано трьох інвалідів на створені робочі місця.

Джерела права й акти їх застосування.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПАТ «Теплоелектроцентраль» за 2017 рік встановить 504 особи. Таким чином, ПАТ «Теплоелектроцентраль» мало працевлаштувати 20 осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (а.с.34).

Керуючись ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 18-1Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно ч. 1, ч. 2, ч. 9, ч. 10 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керуючись п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Керуючись ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із вчиненням правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ « Херсонська теплоелектроцентраль» протягом 2017 року неодноразово зверталось до Херсонського міського центру зайнятості та належним чином інформувало про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Про це свідчать звіти про інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (із позначенням про можливість працевлаштування інвалідів), копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 41 – 50).

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про, зокрема попит на робочу силу (вакансії).

Інформація про попит на робочу силу (вакансії) подається відповідно до Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316.

В листі Херсонського міського центру зайнятості № 2120/04/1277/18 від 13.04.2018 року (а.с. 11) зазначено, що протягом 2017 року на ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» було видане направлення на працевлаштування за посадою «слюсар з обслуговування теплових пунктів», проте особа на підприємство та до центру зайнятості не з’явилась.

Оцінка суду апеляційної інстанції.

Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» виконало вимоги законодавства щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, та зі своєї сторони вживало заходи щодо їх заповнення, тоді як закон не вимагає від роботодавця займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Наведений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20.06.2011 року у справі № 21-60а11, яка полягає в тому, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Якщо відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

При цьому, одночасно необхідно звернути увагу й на те, що аналогічна правова позиція з цього питання вже неодноразово була висловлена як Вищим адміністративним судом України, зокрема по справі №К/800/8387/16 від 01.03.2017 року, по справі №К/800/27329/17 від 10.08.2017 року, по справі №К/800/24498/16 від 16.08.2017 року, так і Верховним судом України по справі №21-81а13 від 16.04.2013 року.

У зв’язку з тим, що ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. 2, ст. 5, ст. 9, ст. 10, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 325, ч. 1 ст. 328 КАС України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року скасувати.

Прийняти нове рішення суду, яким у задволенні адміністратвиного позову Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 14125171, 73000, м. Херсон, пров. Інженера Корсакова, 5А) на користь приватного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00131771, 73036, м. Херсон, Бериславське шосе, 1) судові витрати у сумі 7255,76 грн. (сім тисяч двісті п’ятдесят п’ять гривень сімдесят шість копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складний та підписаний суддями 17 вересня 2018 року.

Головуючий: суддя - доповідач В.О. Потапчук

Суддя Г.В. Семенюк

Суддя О.І. Шляхтицький