Рішення № 76567796, 10.08.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3234/17 Справа № 176/2374/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2017 року за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

12.10.2015р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення кредитної заборгованості у сумі 273573грн.89коп., яка станом на 21.08.2015р. складала 12418,24 доларів США (екв. 273573грн.89коп.) та складалась з3297,62доларів США заборгованості за кредитом, 1055,81 доларів США заборгованості за відсотками за користування кредитом, 875,98 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 6586,68 доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, 11,35доларів США – штраф (фіксована частина), 590,80доларів США– штраф (процентна складова).

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23.01.2017р. у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову за такими підставами.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

25.07.2008р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_3 укладено кредитно-заставний договір №DNR0AR100030467, за умовами якого останній отримав споживчий кредит на придбання автомобіля у розмірі 6151,67 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 9,60% на рік, погашенням кредитних сум щомісячними платежами з кінцевим терміном повернення 24.07.2015р. За п.п.2.2.,17.9. кредитного договору для забезпечення повного і своєчасного виконання зобов’язань за договором, ОСОБА_3 надано у заставу банку автомобіль «ЗАЗ 110557-43», 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, АЕ 2991 СК (а.с.14-25).

Зобов’язання за даним договором забезпечено договором поруки №DNR0AR100030467 від 25.07.2008р., укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_4 (а.с.26).

Розділом 12. кредитно-заставного договору урегульовано вирішення питань щодо застосування наслідків подій дефолту. Зокрема, за положеннями п.12.2.1, 12.2.2. договору у разі настання події дефолту банк ставить вимогу про повернення наданої суми кредиту та виконання усіх інших грошових зобов’язань у повному обсязі, а позичальник, усуваючи подію дефолту, зобов’язаний негайно передати предмет застави у володіння банку за актом приймання-передачі. Розділом 13. кредитно-заставного договору урегульовано вирішення питань звернення стягнення на предмет застави, у тому числі, особливості позасудового звернення стягнення шляхом продажу предмета застави третій особі.

За відомостями банку порушення ОСОБА_3 умов кредитно-заставного договору по своєчасному погашенню щомісячних платежів почалось систематично з квітня 2009 року, 28.08.2009р. відбулась передбачена п.п.1 п.12.1 договору подія дефолту, а останнє часткове погашення – 28.09.2010р. (а.с.5-7,24,25).

ОСОБА_5 приймання-передачі від 16.11.2010р. ОСОБА_3, як позичальником, що допустив прострочення кредиту, передано працівнику «ПриватБанку» ОСОБА_6 автомобіль «ЗАЗ 110557-43» Пікап-В, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, №АЕ 2991 СК з дорученням передати його на реалізацію за ринковою ціною у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.88). 23.11.2010р. нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_3 уповноважив, зокрема, ОСОБА_6 продати належний йому автомобіль «ЗАЗ 110557-43», №АЕ 2991 СК, будь-якій особі та надав усі необхідні для цього повноваження (а.с.89). Тобто, ОСОБА_3 вчинено зазначені дії з наміром якнайшвидше погасити кредитну заборгованість.

Між тим, банк посилався на те, що реалізація предмета застави ним здійснена лише 02.08.2012р. За меморіальними ордерами ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 02.08.2012р. перераховано 3002,63 доларів США за кредитним договором ОСОБА_3, у тому числі, 59,20 доларів США на погашення комісії, 1365,54 доларів США на оплату пені, 76,57 доларів США на погашення штрафу, 1501,32 доларів США на погашення заборгованості за кредитом (а.с.127- 131). 31.08.2012р. право власності на автомобіль «ЗАЗ 110557» Пікап-В, 2007 року випуску, кузов №Y6D11055780044776, за № НОМЕР_2, зареєстровано за ОСОБА_7 (а.с.90).

При цьому станом на 02.08.2012р. заборгованість ОСОБА_3 за кредитно-заставним договором складалась з 3282,67 доларів США заборгованості за кредитом, 724,63 доларів США заборгованості за відсотками, 3,30 доларів США пені, 482,22 заборгованості за комісією. За розрахунком банку станом на 21.08.2015р. за вказаним кредитно-заставним договором за ОСОБА_3 обліковується заборгованість, яка складалась з 3297,62 доларів США заборгованості за кредитом, 1055,81 доларів США заборгованості за відсотками за користування кредитом, 875,98 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 6586,68 доларів США пені, 11,35 та 590,80 доларів США штрафів (а.с.5-7).

Саме вказану заборгованість, визначену станом на 21.08.2015р., банк просив стягнути на його користь, звернувшись до суду з позовом 12.10.2015р. Відповідач ОСОБА_3 відповідними заявами просив застосувати позовну давність (а.с.8,140,148,152).

Загальна позовна давність для захисту права та інтересу особи згідно ст.ст.256,257 ЦК України встановлена законодавцем тривалістю у три роки. За положеннями ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Відповідно до вимог ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. За ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Встановлені та наведені вище обставини свідчать, що банком пропущено 5-річний строк позовної давності, передбачений п.14.11. кредитно-заставного договору. Про порушення своїх прав та інтересів внаслідок невиконання позичальником кредитних зобов’язань по щомісячному погашенню кредиту банк достовірно знав ще з квітня 2009 року, розпочавши з цього часу нараховувати пеню, а також про настання 28.08.2009р. події дефолту внаслідок затримання сплати частини передбачених графіком платежів, а також про останнє здійснене позичальником погашення кредиту 28.09.2010р. Саме внаслідок виявлення вказаних порушень своїх прав та інтересів банком змінено кінцевий строк погашення кредиту та розпочато процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави. У процесі вказаної процедури позичальником та заставодавцем ОСОБА_3 16.11.2010р. передано предмет застави банку з видачею 23.11.2010р. відповідної довіреності для забезпечення реалізації останнього у рахунок погашення кредитної заборгованості. Банк посилався на те, що не пропустив строк позовної давності з врахуванням виникнення у нього права на отримання залишку заборгованості, не покритого внаслідок реалізації предмета застави. Однак вказана позиція банку не може бути прийнята, оскільки реалізація предмета застави відбувалась відповідно до вимог ст. 589 ЦК України саме у зв’язку з порушенням ОСОБА_3 кредитних зобов’язань по погашенню щомісячних платежів та з метою дострокового погашення кредиту за ініціативою банку. Тобто, процедура позасудового звернення стягнення на предмет застави фактично відбувалась у період строку позовної давності, повністю здійснювалась лише банком та від нього залежала без будь-яких порушень зі сторони ОСОБА_3, а тому визначення іншого початку позовної давності для стягнення кредитної заборгованості - з часу фактичної реалізації банком є безпідставним, порушує права та інтереси ОСОБА_3 як іншої сторони договору. Так, з наявних розрахунків заборгованості вбачається, що навіть для стягнення залишку останньої банк звернувся до суду більше чим через 3 роки після реалізації предмета застави, внаслідок чого її розмір збільшено втричі - з 4 492,82 доларів США станом на 02.08.2012р. до 12 418,24 доларів США станом на 21.08.2015р.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову банку, заявленого до ОСОБА_3 та до поручителя ОСОБА_4 Однак, враховуючи встановлені обставини, у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості відповідно до вимог ч.4 ст.267, ст.ст.1048,1054 ЦК України слід відмовити за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною. У зв’язку з цим на підставі вимог ч.3,4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у позові з частковим задоволенням апеляційної скарги банку. Доводи банку в апеляційній скарзі про скасування рішення суду не можуть бути прийняті до уваги за наведеними вище підставами. Вирішення вимог до поручителя ОСОБА_4 є похідними від вирішення вимог, заявлених до ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2017 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у позові.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.