Рішення № 76567709, 14.09.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3940/17 Справа № 189/1966/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (третя особа: Приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу) про переведення прав і обов’язків покупця, визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування свідоцтв на право власності на майнові паї, визнання права власності на майнові паї,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з позовом, яким в останній редакції просила: визнати недійсним укладений 17.06.2011р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договір дарування майнового паю, перевести на неї права та обов’язки покупця за договором купівлі-продажі майнового паю за вказаним договором дарування як удаваним правочином, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на майновий пай ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на вказаний майновий пай; перевести за нею права та обов’язки покупця за укладеним 20.06.2011р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договором купівлі-продажу майнового паю, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на майновий пай ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на вказаний майновий пай; перевести за нею права та обов’язки покупця за укладеним 05.07.2011р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 договором купівлі-продажу майнового паю, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на майновий пай ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на вказаний майновий пай; стягнути з неї на користь ОСОБА_6 10956грн. у зв’язку з переведенням прав та обов’язків покупця. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що мала переважне право на придбання майнових паїв за вказаними договорами.

Рішенням Покровського райсуду Дніпропетровської області від 06.05.2016р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати вказане рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення – про відмову у позові за іншими підставами.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції посилався на обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо переважного права придбання майнових паїв та переведення на неї прав та обов’язків покупця, проте пред’явлення їх з пропуском позовної давності.

Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.

Згідно нотаріально посвідченого 17.06.2011р. договору ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_6 Євгеніїна прийняла у дар майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» Покровського району Дніпропетровської області вартістю частки у пайовому фонді підприємства у сумі 4949грн., що становить 0,059% від загальної вартості майна пайового фонду. Майновий пай належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданий 18.03.2010р. Гаврилівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області (а.с.7).

20.06.2011р. Гаврилівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» Покровського району Дніпропетровської області, реорганізованого у Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» (а.с.15).

ОСОБА_2, яка не була стороною вказаного правочину, вимагала визнати його недійсним як удаваний та стверджувала, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 насправді вчинили договір купівлі-продажу майнового паю. Доказів тому, що укладений 17.06.2011р. договір дарування майнового паю вчинений його сторонами для приховання іншого, ОСОБА_2 не надано. Не містять таких доказів і матеріали справи. Враховуючи встановлені обставини, підстав для визнання на підставі ст.235 ЦК України недійсним договору дарування не вбачається, а тому зазначена вимога ОСОБА_2 не підлягає задоволенню у зв’язку з її недоведеністю. Заявлені ОСОБА_2 похідні від цієї позовної вимоги інші вимоги, а саме, про переведення на неї прав та обов’язків покупця за договором купівлі-продажі майнового паю за вказаним договором дарування як удаваним правочином, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_6 на майновий пай та визнання за нею право власності на вказаний майновий пай не підлягають задоволенню у зв’язку з їх недоведеністю.

Згідно нотаріально посвідченого 20.06.2011р. договору ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_6 купила майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» Покровського району Дніпропетровської області вартістю частки у пайовому фонді підприємства у сумі 962грн., що становить 0,011% від загальної вартості майна пайового фонду. Майновий пай належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданого 04.10.2004р. Гаврилівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області (а.с.8).

22.06.2011р. Гаврилівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» Покровського району Дніпропетровської області, реорганізованого у Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», вартістю частки у пайовому фонді підприємства у сумі 962грн., що становить 0,011% від загальної вартості майна пайового фонду (а.с.16).

Згідно нотаріально посвідченого 05.07.2011р. договору ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_7 купила майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» Покровського району Дніпропетровської області вартістю частки у пайовому фонді підприємства у сумі 5045грн., що становить 0,060% від загальної вартості майна пайового фонду. Майновий пай належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданого 05.07.2011р. Гаврилівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області (а.с.9).

11.07.2011р. Гаврилівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» Покровського району Дніпропетровської області, реорганізованого у Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», вартістю частки у пайовому фонді підприємства у сумі 5045грн., що становить 0,060% від загальної вартості майна пайового фонду (а.с.15).

ОСОБА_2 вимагала перевести у судовому порядку на неї з ОСОБА_6 права та обов’язки покупця за договорами купівлі-продажу майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства від 22.06.2011р. та визнати недійсними та скасувати зазначені свідоцтва про право власності ОСОБА_6 на майнові паї, посилаючись на положення ст.362 ЦК України та видачу їй Гаврилівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської таких же свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» Покровського району Дніпропетровської області, реорганізованого у Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», на відповідні частки: 01.07.2008р. – на 0,010%, 21.08.2008р. – на 0,067%, 0,060%, 0,019%, 0,060%, 0,007%, 0,027%, 0,015%, 0,025%, 0,043%, 0,021%, 0,006%, 0,039%, 0,051%, 0,004%, 0,006%, 0,033%, 0,115%, 0,041%, 0,096%, 0,094%, 0,050%, 0,097%, 0,010%, 0,041%, 0,091%, 0,008%, 0,048%, 0,015%, 0,035%, 02.12.2011р. – на 0,38%, 0,047%, 0,021%, 0,059%, 0,024%, 0,054%, 0,134%, 0,037%, 0,059%, 0,050%, 07.12.2011р. на 0,032%, (а.с.23-34), які були нею викуплені у членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Положеннями ч.2 ст.355 ЦК України передбачено, що майно може належати особам на праві спільної часткової власності. Вимогами ст.362 ЦК України урегульовано вирішення питань щодо переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншим співвласником майна.

Однак об’єктом спору за даним позовом фактично стали свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати), вирішення питань відносно яких урегульовано діючим законодавством наступним чином.

Згідно ст.2 Указу Президента України від 29.01.2001р. «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено здійснення комплексу організаційних заходів, зокрема, щодо запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати), забезпечення вільного здійснення права власності на паї, у тому числі, передачі паїв в оренду, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об’єктів зі складу майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.

Відповідно п.8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств передбачено, що кожен із співвласників майнових паїв має право скористатись своїм майновим паєм в один із таких способів: об’єднати свій май з паями інших співвласників, отримати майно в натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новоствореної юридичної особи; об’єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно в натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай в натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використовувати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом. За п.15 Порядку при виділенні майнових паїв в натурі окремим особам при виділенні майна в натурі у їх індивідуальну власність чи групі осіб у спільну часткову власність у їх свідоцтвах про право власності на майновий пай члена сільськогосподарського підприємства вчиняється відповідна відмітка. Свідоцтва з зазначеними відмітками про виділення майна в натурі у відповідну власність можуть бути підставою для оформлення співвласниками права власності на зазначене майно в установленому порядку.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що члени колективного сільськогосподарського підприємства ОСОБА_8 та ОСОБА_3 відчужили ОСОБА_6 свої паї членів колективного сільськогосподарського підприємства за майновими сертифікатами. Ні свідоцтва про право власності на майнові паї ОСОБА_8 та ОСОБА_3, ні відповідно свідоцтва ОСОБА_6 не містить жодних відміток про належність їм на праві спільної часткової власності будь-якого конкретного майна як індивідуально визначеного об’єкта. Свідоцтва ОСОБА_2 про право власності на майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства, викуплені нею у інших осіб - членів колективного сільськогосподарського підприємства, також не містять відміток про виділ на праві спільної часткової власності будь-якого конкретного майна як індивідуально визначених об’єктів. Таким чином до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна усі вони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна, а тому і положення ст.362 ЦК України на них не поширюються.

Враховуючи зазначені вимоги закону, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про переведення на неї прав та обов’язків покупця за укладеним 20.06.2011р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за та за укладеним 05.07.2011р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 договорами купівлі-продажу майнового паю, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на майновий пай ОСОБА_6 та визнання за нею право власності на вказані майнові паї слід відмовити за їх недоведеністю.

Вирішуючи питання щодо строку позовної давності за вимогами ОСОБА_2 про переведення на неї права та обов’язки покупця за вказаними договорами, апеляційний суд виходить з наступних обставин та вимог закону.

Відповідно до положень п.3 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про переведення прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності застосовується позовна давність в один рік.

З матеріалів справи за адміністративним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_9 до Гаврилівської сільської ради про визнання рішень останньої відносно оформлення права власності ОСОБА_2 на корівники та автоваги (№2-а/433/20/2012 вбачається, що позов заявлений з посиланням на спірні по даній справі договори купівлі-продажу майнових паїв та свідоцтва на ім’я ОСОБА_6 (а.с.8,9,12,13 т.1). ОСОБА_2 залучена до участі у справі за адміністративним позовом 20.09.2012р. за її заявою про порушення позовом її прав та інтересів від 20.07.2012р., з матеріалами якої вона ознайомилась та зняла копії 25.09.2012р. (а.с.187,196, 199 т.1).

Зазначені обставини свідчать, що з 25.09.2012р. ОСОБА_2 достовірно знала про укладені з ОСОБА_6 договори купівлі-продажу майнових паїв та про її відповідні свідоцтва і саме з вказаної дати згідно ч.1 ст.261 ЦК України почався перебіг річного строку для звернення до суду з вимогами про переведення на неї прав та обов’язків покупця. З урахуванням вказаної обставини та положень п.3 ч.2 ст.258 ЦК України, звернення ОСОБА_2 до суду 07.08.2015р. відбулось після спливу річного строку позовної давності. Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмов у позові.

Однак, оскільки ОСОБА_2 не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, у їх задоволенні слід відмовити саме за недоведеністю вимог.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції на підставі п.2-4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за іншими підставами з частковим задоволенням апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про переведення прав і обов’язків покупця, визнання недійсним договору, визнання недійсним та скасування свідоцтв на право власності на майнові паї, визнання права власності на майнові паї – за іншими підставами.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.