Ухвала суду № 76566025, 18.09.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_1,Суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засіданняОСОБА_4,прокурора обвинуваченого захисника обвинуваченого ОСОБА_5, адвокатаОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 липня 2018 року по кримінальному провадженню № 12017260040003728 від 09 грудня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимий:

1) вироком Ленінського районного суд м. Чернівці від 25.01.1996 року за ст.ст. 42, 81, ч. 3 ст. 140, ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції Закону 1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

Головуючий у І інст. Семенко О.В.; Єдиний унікальний номер 727/2332/18; суддя-доповідач ОСОБА_1; провадження № 11-кп/794/393/18; катег.: ч. 3 ст. 185 КК України.

2) вироком Ленінського районного суд м. Чернівці від 29.09.1999 року за ст.ст. 42, 81, ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 142, ч. 1 ст. 215-3 КК України (в редакції Закону 1960 року) на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

3) вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18.10.2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

4) вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.11.2008 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

5) вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 25.12.2013 року за ч. 2, 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі;

6) вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02.06.2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі , із зміною даного вироку за результатами розгляду апеляційним судом Чернівецької області та постановленням 02.09.2014 року нового вироку яким призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України 5 років 1 місяць позбавлення волі, -

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на п’ять років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою, строк відбуття покарання обчислюється з 20 січня 2018 року.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави, судові витрати пов’язані з проведенням експертиз в сумі 858 гривень 00 копійок.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 залишено без розгляду.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що 09.12.2017 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин, через незачинене металопластикове вікно, проникнув до приміщення Собору «Різдва Христового» по вул. Небесної Сотні, 3 в м. Чернівці, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 3 769 гривень, срібні хрестики, ланцюжки та каблучки, а всього майно на загальну суму 12 397 гривень.

08.01.2018 року, ОСОБА_5 повторно, через незачинені двері, проникнув в Храм «ОСОБА_9 Сербської» по вул. Заньковецька, 24 в м. Чернівці, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 23 681 гривень, 37 срібних ланцюжків, 8 позолочених ланцюжків, а всього майно на загальну суму 36 921 гривень.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_7, просить вирок суду щодо ОСОБА_5 скасувати і провадження у справі закрити, оскільки не встановлено достатні докази для доведеності винуватості ОСОБА_5 в суді у вчиненні поставлених йому у вину крадіжок, посилаючись не те, що в порушення вимог п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України у кримінальному провадженні не призначено та не проведено експертизу щодо встановлення виду та розміру шкоди завданої кримінальним правопорушенням, яка підлягає доказуванню згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, жоден із досліджених судом доказів не є прямим, протоколи огляду місця події та роздруківки телефонних розмов, не містять доказів про вчинення злочинів саме ОСОБА_5

Також в апеляційній скарзі захисника зазначено, що призначене покарання ОСОБА_5 не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та його особі внаслідок хвороби.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї, обвинувачений ОСОБА_5, просить вирок суду щодо нього скасувати і провадження у справі закрити, посилаючись не те, що висновки суду першої інстанції у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, явку з повинною він написав під тиском працівників поліції, вказані крадіжки вчинив не він, а ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які є свідками по справі, тому суд прийшов до необґрунтованого висновку про доведеність його винуватості у вчиненні злочинів.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_7, які підтримали апеляційні скарги, міркування прокурора Романюка П.І. про залишення вироку суду без змін, дослідивши докази, які містяться у кримінальному провадженні, провівши судові дебати та заслухавши обвинуваченого ОСОБА_5 в останньому слові, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна повторно, поєднаного з проникненням в інше приміщення, в особливо великих розмірах, за обставин зазначених у вироку, повністю доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, яким дана правильна юридична оцінка.

Так, потерпілий ОСОБА_12, який є священиком в Соборі «Різдва Христового» по вул. Небесної Сотні, 3 в м. Чернівці, пояснив суду, що обвинувачений останніх 2-3 тижні до вчинення крадіжки приходив до церкви, в тому числі був у церкві і в ніч перед крадіжкою, після вчинення крадіжки він до церкви не приходив, тому саме ОСОБА_5 запідозрили у викраденні майна.

Потерпілий ОСОБА_8 та свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 пояснили суду, що неодноразово перед вчиненням крадіжки, бачили обвинуваченого біля церкви, після вчинення крадіжки він у церкву не приходив.

Свідок ОСОБА_10 показала суду, що проживає разом з обвинуваченим в одній квартирі, в січні 2018 року, ОСОБА_5 вночі приніс додому близько 10 000 гривень, а також срібні ланцюжки та хрестики, які вона на його прохання здала в ломбард.

Суд правильно ці покази свідка ОСОБА_10 поклав в основу вироку, оскільки вони підтверджуються вилученими в ході обшуку квитанціями про здачу цих ланцюжків та хрестиків в ломбард.

Із запису з камер спостереження видно, як з території Храму «ОСОБА_9 Сербської» через паркан перелазить чоловік одягнутий в темну куртку з хутровим капюшоном, який по статурі та зовнішності схожий на обвинуваченого ОСОБА_5 (Т №2, а.с. №42).

Шкода завдана кримінальним правопорушенням і розмір якої підлягає доказуванню у відповідності п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, не є збитками, поняття яких зазначено у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України.

Ця обставина підтверджується і ст. 22 ЦК України, у відповідності до якої збитками, є упущена вигода.

Шкода завдана злочином у виді викрадення майна, до упущеної вигоди не відноситься, тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7, що у даному кримінальному провадженні для визначення розміру шкоди завданої викраденням майна слід було провести експертизу, не ґрунтуються на законі.

Крім цього, викрадене майно було реалізоване ломбардом, провести по ньому у зв’язку з його відсутністю товарознавчу експертизу неможливо, тому доводи захисника щодо не проведення органами досудового розслідування експертизи викраденого майна, як підставу для скасування судового рішення, апеляційний суд розцінює як зловживання захисником своїми процесуальними правами з метою допомогти обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

Також, необґрунтованими є доводи захисника, що роздруківки телефонних розмов, протокол огляду місця події, акти про вартість викраденого майна, не підтверджують вчинення злочинів саме ОСОБА_5, оскільки аналіз цих доказів в сукупності з показами потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_12, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_10, записом з камер відеоспостереження, переконливо доводять про вчинення крадіжок саме ОСОБА_5

Апеляційний суд розцінює доводи обвинуваченого ОСОБА_5, що крадіжки вчинили ОСОБА_10 та ОСОБА_11, як помсту за те, що зазначені свідки викрили своїми показами його у вчиненні злочинів.

Досліджені судом першої інстанції докази, повністю спростовують доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_7, що у кримінальному провадженні не встановлені достатні докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні поставлених йому у вину кримінальних правопорушень.

Що стосується міри покарання, то воно призначене обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст.ст. 65, 67 КК України, з урахуванням тяжкості скоєного ним злочину, даних про його особу і обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, зокрема, що він протягом останніх 22 років шість разів судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, в тому числі тяжких, більше 15 років знаходився в місцях позбавлення волі, і знову вчинив два тяжких, умисних, корисливих злочини.

Взявши до уваги ці обставини, суд призначив ОСОБА_5 покарання за ст. 185 ч. 3 КК України у виді п’яти років позбавлення волі, при санкції цього закону до шести років позбавлення волі, тому колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення ОСОБА_5 призначеного судом покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_7, залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 липня 2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим ОСОБА_5, який утримується під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий, суддя [підпис]ОСОБА_1 Судді:[підпис]ОСОБА_2 [підпис] ОСОБА_3

Копія, згідно з оригіналом

Суддя

Апеляційного суду

Чернівецької області _______ ОСОБА_1

18.09.2018 М.П. (підпис)