Постанова № 76565920, 11.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» вересня 2018 року

м. Харків

справа № 2012/4613/2012

провадження № 22-ц/790/3354/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

позивача – ОСОБА_1,

представників відповідачів:

Головного управління держпродспоживслужби в Харківській області – ОСОБА_2,

Адміністрації Новобоварського району ОСОБА_3 міської ради – ОСОБА_4,

ОСОБА_3 національного медичного Університету – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 коксовий завод», приватного акціонерного товариства «Термолайф», Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров’я України, Державної служби геології та надр України, ОСОБА_3 міської ради Харківської області, прокуратури Харківської області, Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Державної екологічної інспекції у Харківській області, Жовтневої районної державної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, управління Держсанепідемслужби у м. Харкові в особі Головного управління Держсанепідемслужби у Харківській області, Жовтневого районного відділу ГУ ДСНС України у Харківській області в особі Головного Управління державної служби надзвичайних ситуацій у Харківській області, Департаменту екології та природних ресурсів ОСОБА_3 обласної державної адміністрації, Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань в особі ОСОБА_3 національного медичного університету, Департаменту охорони здоров’я ОСОБА_3 обласної державної адміністрації, Департаменту охорони здоров’я ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 обласного бюро судово-медичної експертизи, комунального закладу охорони здоров’я «ОСОБА_3 міська поліклініка №22», Державного підприємства «Гипрококс», Головного управління Держпраці у Харківській області, Українського науково-дослідного вуглехімічного інституту, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, судді Жовтневого районного суду м. Харкова Труханович Вікторії Валеріївни, судді Харківського окружного адміністративного суду Спірідонова Михайла Олександровича про усунення шкоди життю і здоров’ю та відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2018 року, ухвалене суддею - Євтіфієвим В.М.,-

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 коксовий завод» (далі – ОСОБА_20 «ХКЗ») з позовом про усунення шкоди життю і здоров’ю та відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову зазначила, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_20 «ХКЗ» є підприємством, що виробляє речовини першого класу небезпеки, в тому числі діоксин.

Відповідно до акту перевірки виконання вимог природоохоронного законодавства, відповідач здійснює забруднення оточуючого середовища шляхом викиду небезпечних речовин, а саме діоксину - 247,123 тони, з’єднання азоту - 87.098 тонн, оксиду вуглецю - 35,455 тонн, ціану водню - 0,616 тонн.

Зазначеними протиправними діями відповідача, які полягають у викиді, по перш за все, діоксину заподіяно шкоду здоров’ю ОСОБА_21, у неї з’явився ряд захворювань, а саме: бронхіальна астма, пневмосклероз, емфізема легенів, порушення імунітету та пігментація шкіри.

Зважаючи на зазначене, просила суд заборонити відповідачу діяльність, пов'язану з викидом небезпечних речовин, стягнути з відповідача на її користь в рахунок компенсації заподіяної шкоди грошову суму в розмірі 8 000 000,00 грн. (а.с. 1.2 том 1).

18 червня 2012 року ОСОБА_20 «ХКЗ» подано заперечення на позов, в якому зазначило, що наданий ОСОБА_1 медичний висновок не свідчить про наявність вини відповідача у виникненні ряду захворювань, на які страждає остання, оскільки вона ніколи не була працівником ОСОБА_20 «ХКЗ», зважаючи на що не могла набути професійні захворювання під час трудової діяльності на підприємстві.

Протягом 2011 року на підприємстві проводилися планові перевірки, за результатом яких було складено висновки, з яких вбачається, що порушення виявлені не були.

ОСОБА_1 посилається на акт перевірки, проте копію даного акту нею не надано. Також вона помилково зазначає про утворення в процесі виробничої діяльності відповідача діоксину, проте, відповідач в процесі виробничої діяльності утворює діоксид, на що має дозвіл.

Зважаючи на зазначене, ОСОБА_1 не доведено заподіяння шкоди саме відповідачем, його вину та протиправність діянь. Зважаючи на що, підстави для задоволення позову відсутні (а.с. 15-17, том 1).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 вересня 2012 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ЗАТ «Термолайф» (а.с. 217. том 1).

17 жовтня 2012 року ОСОБА_1 збільшено розмір позовних вимог. Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_20 «ХКЗ» та ЗАТ «Термолайф», в подальшому назву перейменовано в ОСОБА_20 «Термолайф», на її користь в рахунок компенсації заподіяної шкоди грошову суму в розмірі 16 000 000,00 грн. (а.с. 167, том 2).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 травня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство охорони здоров’я, Державну службу геології та надр України, ОСОБА_3 міську раду Харківської області (а.с. 146, том 5).

22 травня 2015 року ОСОБА_1 збільшено розмір позовних вимого до 5 000 000,00 грн. (а.с. 86-92, том 5).

10 червня 2015 року Міністерством екології та природних ресурсів України подано заперечення на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими. Позивачем не надано доказі спричинення шкоди, не доведено причинно-наслідкового зв’язку між діяльністю ОСОБА_20 «ХКЗ», Міністерства екології та природних ресурсів України та розміром моральної шкоди (а.с. 165-167, том 5).

20 липня 2015 року ОСОБА_3 міською радою надано заперечення на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими. Позивачем не надано доказів щодо здійснення впливу шкідливих викидів та речовин в результаті діяльності ОСОБА_20 «ХКЗ» на здоров’я позивача, а також не надано доказів причетності або заподіяння шкоди позивачу ОСОБА_3 міською радою (а.с. 14, 15, том 6).

22 вересня 2015 року ОСОБА_1 збільшено розмір позовних вимого до 10 000 000,00 грн. (а.с. 55-59, том 6).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 вересня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено прокуратуру Харківської області (а.с. 77, том 6).

05 жовтня 2015 року прокуратурою Харківської області подано заперечення на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, прокуратурою не вчинено будь-яких протиправних дій, посадові особи органів прокуратури у правовідносинах, що виникли, діяли на підставі, у спосіб та межах наданих повноважень, доказів протиправності їх дій позивачем не надано (а.с. 102-105, том 6).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ГУ державної фіскальної служби у Харківській області, Державну екологічну інспекцію у Харківській області. Жовтневу районну державну адміністрацію ОСОБА_3 міської ради, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (а.с. 154, том 6).

20 жовтня 2015 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області подано заперечення на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необгрунтованими. Викладені позивачем доводи стосовно того, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області не вживалися будь-які заходи інспекційного реагування на діяльність ОСОБА_20 «ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф» не відповідають дійсності. У 2011 році Держекоінспекцією було проведено на ОСОБА_20 «ХКЗ» перевірку, за результатами якої перевищень нормативів граничнодопустимих викидів не встановлено. За результатами лабораторних досліджень викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не виявлено наявності у викидах ОСОБА_20 «ХКЗ» діоксину та будь-яких його сполук, а виявлено викиди діоксину сірки в рамках дозволених нормативів граничнодопустимих викидів У 2014 року проведено позапланову перевірку ОСОБА_20 «Термолайф», за результатами якої порушень природоохоронного законодавства не виявлено (а.с. 1-3, том 7).

20 жовтня 2015 року ОСОБА_1 змінено розмір позовних вимого до 8 000 000,00 грн. (а.с. 102-115, том 7).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ТУ Держсанепідемслужбу у Харківській області, структурний підрозділ управління Держсанепідемслужби у м. Харкові, ГУ державної служби надзвичайних ситуацій у Харківській області, структурний підрозділ

Жовтневого РВ ГУ ДСНС України у Харківській області, Департамент екології та природних ресурсів ОСОБА_3 обласної державної адміністрації, ОСОБА_3 національний медичний університет, структурний підрозділ Науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань (а.с. 155, том 7).

03 листопада 2015 року ГУ Держсанепідемслужби у Харківській області подано заперечення на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, позивачем не надано доказів, що вказують на протиправність дій та бездіяльність посадових осіб ГУ Держсанепідемслужби у Харківській області (а.с. 191, том 7).

Департаментом екології та природних ресурсів ОСОБА_3 обласної державної адміністрації також надано заперечення на позов, в якому зазначено, що позивач неправильно зазначив обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Позивач вказав загальний обсяг викидів по Жовтневому району с. Харкова у кількості 1005 тис. тон, а за даними статистики обсяг складає 1,005 тис. тон. Підстави для анулювання дозволів на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у відповідності до чинного законодавства відсутні (а.с. 192-195, том 7).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 03 листопад 2015 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено Департамент охорони здоров'я ОСОБА_3 обласної державної адміністрації, Департамент охорони здоров'я ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 обласне бюро судово-медичної експертизи (а.с. 266, том 7).

17 листопада 2015 року ОСОБА_3 обласним бюро судово-медичної експертизи подано заперечення на позов, в якому зазначено, що позивачем не надано доказі спричинення шкоди діями даної установи (а.с. 22-24, том 8).

12 листопада 2015 року Департаментом охорони здоров'я ХМР подано заперечення на позов, в якому зазначено, що доводи ОСОБА_1 щодо приховування інформації щодо рівня захворюваності населення та надання дезінформації контролюючим органам носить характер загальних припущень та не підтверджені будь-якими доказами (а.с. 30-33, том 8).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 листопад 2015 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено підприємство «Гипрококс» (а.с. 50, том 8).

17 листопада 2015 року ОСОБА_1 змінено розмір позовних вимого до 20 000 000,00 грн. (а.с. 42-45, том 8).

20 листопада 2015 року Департаментом охорони здоров'я ХОДА подано заперечення на позов, в якому зазначено, що позивачем не доведено неправомірності дій чи бездіяльності посадової особи Департаменту, його вину у заподіянні шкоди здоров’ю позивача та причинно-наслідкового зв’язку між діями/бездіяльністю та заподіяною шкодою. Позивачем не обґрунтовано розмір заподіяної шкоди (а.с. 60-63, том 8).

Адміністрацією Жовтневого району ХМР також подано заперечення на позов, в якому зазначає, що позивачем не надано доказів, що свідчать про причетність адміністрації до заподіяння шкоди (а.с. 83-85, том 8).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 грудня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ГУ Держгіраці у Харківській області (а.с. 103, том 8).

Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області подано заперечення на позов, в якому зазначено, що департамент не має відношення до контролю за викидами шкідливих речовин у довкілля. Позивачем не надано доказів спричинення діями ОСОБА_20 «ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф» шкоди здоров’ю позивача (а.с. 114-119, том 8).

18 грудня 2015 року ТУ Держпраці у Харківській області подано також заперечення на позов, в якому зазначено, що ОСОБА_20 «ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф» отримали дозволи на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки та дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки у встановленому законом порядку (а.с. 135-139. том 8).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Український національний дослідний вуглехімічний інститут (а.с. 149, том 8).

06 січня 2016 року ДП «Гипрококс» надано заперечення на позов, в якому зазначено, що позивачем не доведено вину підприємства у заподіянні шкоди здоров’ю. Позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не працював на підприємстві (а.с. 180, 181, том 8).

ДП «Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут» подав заперечення на позов, в якому зазначив, що підприємство виконувало науково- дослідницькі роботи для ОСОБА_20 «ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф» у відповідності до норм закону. Позивачем не обґрунтовано та не доведено розмір спричиненої шкоди (а.с. 207- 212, том 8).

16 лютого 2016 року Міністерством охорони здоров'я подано заперечення на позов, в якому зазначено, що позивачем не доведено причетності міністерства до спричиненої шкоди (а.с. 44, 45, том 9).

10 березня 2016 року ОСОБА_1 змінено розмір позовних вимого до 50 000 000,00 грн. (а.с. 86-93, том 9).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 березня 2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_22, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_23 (а.с. 111, том 9).

28 березня 2016 року директором ОСОБА_20 «Термолайф» ОСОБА_8 подано заперечення на позов, в якому зазначив, що не є належним відповідачем, а підприємство має всі необхідні дозволи для ведення діяльності (а.с. 143-145, том 9).

Також заперечення на позов з аналогічними доводами подано було директором ОСОБА_20 «ХКЗ» ОСОБА_9 (а.с. 143-145, том 9).

29 березня 2016 року ОСОБА_1 змінено розмір позовних вимого до 5 000 000,00 грн. (а.с. 170-174, том 9).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 березня 2016 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

А.Б., ОСОБА_13 (а.с. 220, том 10).

Ухвалою Жовтневого районного суду м, Харкова від 14 квітня 2016 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_26 (а.с. 80, том 11).

ОСОБА_24 подала заперечення на позов, в якому зазначила, що позивачем не надано доказів її протиправної поведінки, зв’язку між діями та втратою позивачем здоров’я. Зазначені захворювання позивача не пов’язані з діяльністю ГІрАТ «Термолайф» (а.с. 133-137, том 11).

ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_25 також надали заперечення на позов, в яких зазначили, що позивачем не доведено спричинення шкоди здоров’ю (а.с. 138-149. том 11).

28 квітня 2016 року ОСОБА_1 змінено розмір позовних вимого до 8 000 000,00 грн. (а.с. 170-174, том 9).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 квітня 2017 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено суддю Жовтневого районного суду м. Харкова Труханович В.В. та суддю Харківського окружного адміністративного суду Спірідонова М.О. (а.с. 112-114, том 16).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року визначено підсудність даної справи Ленінському районному суду м. Харкова.

Остаточно уточнюючі позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд поновити право на безпечне довкілля та відшкодувати нанесену комплексом джерел підвищеної небезпеки ОСОБА_20 «»ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф» шкоду здоров’ю ОСОБА_1 в сумі 374 000 000,00 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, постановити ухвалу про повернення справи у підготовче провадження для розгляду судом першої інстанції за новим порядком, вжити заходи по запобіганню корупційних порушень судді Ленінського районного суду м. Харкова Свтіфієвої В.M., постановити ухвалу про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн. Зазначила, що суддя Євгіфієв В.М. не заявив про самовідвід у зв’язку з відкритим щодо нього кримінальним провадженням, жодних засобів по врегулюванню реального конфлікту інтересів не вживав. Під час розгляду справи не був дотриманий принцип змагальності сторін. Висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушень у господарській діяльності ОСОБА_20 «»ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф» не відповідають фактичним обставинам. Суд необгрунтовано не надав оцінки тому факту, що у вказаних відповідачів були відсутні документи дозвільного характеру. Також судом не було надано належної оцінки висновку комісійної експертизи, відповідно до якої наявність захворювань у ОСОБА_1 можуть бути спричинені екологічними факторами. Даному висновку судом надано невірної оцінки та навпаки помилково зазначено, що захворювання позивача не пов’язані з факторами впливу зовнішнього середовища, отруєнням та заподіянням шкоди здоров'ю позивача саме діяльністю ОСОБА_20 «»ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф». Надані ОСОБА_1 письмові докази вини відповідачів судом не досліджувались та їм не надано належної оцінки. Судом було порушено процес розгляду справи, а саме необґрунтовано не було повернуто справу на стадію підготовчого провадження, не досліджено письмові докази та не проведено дебати, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам процесуального законодавства, не містить в описовій частині даних щодо дослідження письмових доказів. Також ОСОБА_1 посилалась на ті обставини, що відповідачами ОСОБА_20 «»ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф» при розгляді справи не надано належних документів дозвільного характеру на здійснення господарської діяльності, пов’язаної з забрудненням навколишнього середовища. Проте, судом першої інстанції належної оцінки даним обставинам не надано. У висновку судової медичної експертизи № 122 КЕ/2014 зазначено, що виявлені у неї хронічні захворювання та хворобливий стан відноситься до такого, що виникає внаслідок сукупності, а іноді і одночасної дії багатьох різноманітних причин, а саме: особливості вікової групи, спадковості, статі, способу життя, психосоціальні чинники та інше, у тому числі факторів виливу зовнішнього середовища. Суд в мотивувальній частині зазначив без наявності достатніх підстав, що встановлені у неї захворювання не пов’язані з зазначеними факторами. Крім того, відповідачі здійснюють діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, отже вони зобов’язані відшкодувати шкоду, якщо ними не буде доведено, що вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таких доказів відповідачі не надали. Судом першої інстанції при розгляді справи не було надано належної оцінки її доводам, наданим нею доказам, у зв’язку з чим ухвалене рішення не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. З порушенням вимог закону постановлені ухвали суду від 05 березня 2018 року про залучення осіб в якості відповідачів та про відмову у поверненні справи в підготовче судове засідання.

01 червня 2018 року ОСОБА_10 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга є безпідставно та такою, що не підлягає задоволенню. Позивачем не доведено наявність в діях ОСОБА_10 ATI. складу цивільного правопорушення, нормативно-правового обґрунтування протиправності дій не наведено. Позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) ОСОБА_27 та виникнення захворювань у позивача, наявності вини останнього. Розмір спричиненої шкоди не обґрунтований (а.с. 158, 159, том 20).

04 червня 2018 року ОСОБА_20 «»ХКЗ» подало відзив на апеляційну скаргу,в якому зазначило, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння відповідачами шкоди здоров'ю. Наявні в матеріалах справи докази та висновок експерта у сукупності доводять, що діями відповідачів не спричинено шкоди здоров’ю позивача. Зважаючи на що, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (а.с. 74, 75, том 20).

05 червня 2018 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області також подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції надано належну оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи. Позивачем не доведено протиправність дій Державної екологічної інспекції у Харківській області та причинно-наслідковий зв'язок між діями інспекції та ушкодженням здоров’я позивача (а.с. 155-156, том 20).

06 червня 2018 року Управлінням охорони здоров’я Харківської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з встановленням всіх обставин у справі та з повним додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що директором Департаменту охорони здоров’я ОСОБА_3 обласної державної адміністрації приховувались відомості щодо рівня захворюваності населення є необгрунтованими. Позивачем не доведено неправомірність дій чи бездіяльності директора Департаменту охорони здоров’я ОСОБА_3 обласної державної адміністрації, його вину у заподіянні шкоди здоров’ю позивача, а також безпосереднього причинно- наслідкового зв’язку між діями чи бездіяльністю директора Департаменту та заподіяною шкодою здоров’ю позивача. Також позивачем не обгрунтовано розмір заподіяної шкоди (а.с. 164-168, том 20).

12 червня 2018 року прокуратурою Харківської області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи. Судом правильно встановлено, що згідно звітності захворювань у хворих, що мешкають в районі знаходження ОСОБА_20 «»ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф», пов’язаних з забрудненням оточуючого природного середовища не виявлено. Позивачем не доведено, що наявні у неї захворювання пов’язані з діяльністю відповідачів (а.с. 174, том 20).

17 червня 2018 року ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи щодо порушення суддею Свтіфієвим

В.М. вимог антикорупційного законодавства не стосуються предмету доказування у даній справі. Посилання позивача на те, що висновок комісійної експертизи нібито припускає, що ці захворювання можуть бути спричинені і екологічними факторами, не доводить вину відповідачів. Позивачем не доведено наявності жодного з елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини. Позивачем не доведено також і розмір спричиненої шкоди (а.с. 177-180, том 20).

18 червня 2018 року ОСОБА_1 надано відповіді на вищезазначені відзиви, в яких зазначила, що нею доведено належним чином вину відповідачів у забрудненні оточуючого середовища, факт тривалого безперешкодного здійснення ОСОБА_20 «»ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф» небезпечної господарської діяльності, без розроблення матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище ліцензованими організаціями та сертифікованими спеціалістами. Відповідач ОСОБА_10ГІ. переховує акти перевірок потенційно небезпечних об’єктів, розташованих у Новобаварському районі м. Харкова, не проводить позапланові перевірки за заявами про порушення природоохоронного законодавства. Відповідачі зобов’язані надати під час розгляду справи в суді пояснення щодо екологічного стану у Новобаварському районі м. Харкова. Посадовими особами Управління охорони здоров’я ХОДА не проводиться моніторинг рівня захворюваності населення по районах міста, не аналізується статистична інформація про кількість померлих та причини смерті. Не доведено законності володіння ОСОБА_20 «Термолайф» нерухомістю та виробничим обладнанням для коксування вугілля - джерела підвищеної небезпеки, у тому числі устаткування по видобутку із надр Новожанівського родовища мінеральної води для технологічних потреб. ОСОБА_20 «Термолайф» не має ряду дозвільних документів для здійснення господарської діяльності. Відсутність належного прокурорського реагування на припис до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 2011 року, свідчить про наявність вини відповідачів у заподіянні шкоди. ДП «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» посилався на наявність у ОСОБА_20 «»ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф» дозвільних документів на здійснення господарської діяльності, проте необгрунтовано не надав їх суду першої та апеляційної інстанції з метою доведення їх існування та законності. Відзиви на апеляційну скаргу не узгоджуються з наявними в матеріалах справи доказами, суперечать вимогам ст. 55 Конституції України, ст.ст. 6, 8 Європейської конвенції по правах людини та основоположний свобод, ст. 5 ЗУ «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» (а.с. 187-190, 201-203, 217-221, 244-246 том 20).

11 вересня 2018 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Харківській області надано до суду апеляційної інстанції пояснення, в яких зазначено, що згідно наказу МОЗ України від 21 вересня 2012 року № 176-о «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління МОЗ України» всі санітарно-епідеміологічні заклади Харківської області були ліквідовані без визначення правонаступника. Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області не є правонаступником вищевказаних ліквідованих юридичних осіб та не може нести відповідальність за їх дії та/або бездіяльність. Проведення санітарно-епідеміологічних обстежень АТЗТ (ОСОБА_20) ОСОБА_3 коксовий завод посадовими особами Жовтневої районної, ОСОБА_3 міської та ОСОБА_3 обласної санітарно-епідеміологічних станцій в 2009-2012 роках цілком відповідає вимогам санітарного законодавства, чинного на час проведення таких обстежень. Визначення повноважень щодо проведення санітарно-епідеміологічних обстежень в залежності від класу небезпеки суб’єкта господарювання санітарним законодавством не передбачено. Погодження головним державним санітарним лікарем робочого проекту «Реконструкція комплексу коксової батареї № 4-біс» в 2006 році цілком відповідає вимогам санітарного законодавства, чинного на час цього погодження. Враховуючи те, що АТЗТ ОСОБА_3 коксовий завод відповідно до «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» відноситься до першого класу небезпеки, затвердження висновку про скорочення його санітарно-захисної зони першим заступником головного державного санітарного лікаря України відповідає вимогам цих правил.

В судових засіданнях ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримувала. В судове засідання 11 вересня 2018 року не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином (а.с. 234).

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про перенос розгляду справи.

Дослідивши викладені в даній заяві доводи, колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд справи без участі останньої, з метою дотримання строків розгляду, визначених ЦПК України.

Представник Головного управління держпродспоживслужби в Харківській області – ОСОБА_2, Адміністрації Новобоварського району ОСОБА_3 міської ради – ОСОБА_4, ОСОБА_3 національного медичного Університету – ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Інші відповідачі по справі в судові засідання не з’являлися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідачі, місце проживання та роботи яких були невідомі, оскільки судові повістки повернуті до суду без вручення, були повідомлені про час та місце слухання справи шляхом публікації на веб-сайті судової влади, що відповідає вимогам процесуального законодавства (а.с. 3-29, 32-66, 67-88, 92-95, 111-140, 144-161, 163-165, 182-207, 235-272, 274-279, том 21, а.с. 1-6, 22, 23, том 22).

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та представників вищезазначених відповідачів, які були присутні в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з висновків експертизи вбачається, що наявні у ОСОБА_1 захворювання не пов’язані зі способом життя, віку, статі, психосоціальних чинників, у тому числі факторів впливу зовнішнього середовища.

Колегія суддів не погоджується з даним обґрунтуванням відмови у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає зважаючи на наступне.

Судом встановлено, підтверджується зібраними у справі доказами та не заперечується сторонами, що відповідно до Статуту ПАТ «ХКЗ» є юридичною особою, основним предметом діяльності якої є виробництво та реалізація коксохімічної продукції (а.с. 18-40, том 5).

АТЗТ «ХКЗ» (в подальшому назву змінено на ПАТ «ХКЗ») отримано дозвіл № 6310138800-35 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого терміном дії 5 років (з 25 січня 2008 року по 25 січня 2013 року (а.с. 119, том 1, а.с. 98, том 5).

30 травня 2011 року ПАТ «ХКЗ» отримано дозвіл № 6310138800-247 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого терміном з 30 травня 2011 року по 25 січня 2013 року (а.с. 199, том 2).

В подальшому, ПАТ «ХКЗ» повторно отримано дозвіл № 6310137900-236 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, термін дії 5 років (з 07 листопада 2012 року до 07 листопада 2017 року)(а.с. 97, том 5).

ПАТ «ХКЗ» видано дозвіл № 6310137900-236 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, термін дії 7 років (з 16 грудня 2014 року до 16 грудня 2021 року) (а.с. 97, том 5).

Відповідно до Статуту ПАТ «Термолайф» є юридичною особою, видам діяльності якої є торгівля нафтопродуктами, виробництво будівельних і облицювальних матеріалів, продукції виробничо-технічного призначення тощо (а.с. 52-75, том 5).

Матеріали справи містять копію дозволу № 6310137900-117 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого ЗАТ «Термолайф» (в подальшому назву змінено на ПАТ «Термолайф»), термін дії 5 років (з 23 листопада 2009 року до 23 листопада 2014 року)(а.с. 93, том 5).

В подальшому, ПАТ «Термолайф» повторно отримано дозвіл № 6310137900-117 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого терміном дії з 23 жовтня 2014 по 23 жовтня 2021 року (а.с. 95, том 5).

З наданого висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/109657 від 02 грудня 2013 року, виданого ОСОБА_20 «Термолайф», вбачається, що за результатами експертизи документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелам для ПРАТ«Термолайф», за наданим заявником зразком, відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування (а.с. 189, 190, том 5).

Матеріали справи містять акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 905/-7-46, відповідно до якого забруднення навколишнього середовища в діях ПАТ «ХКЗ» не встановлено (а.с. 34-41, том 1).

Також не виявлено факту порушень забруднення ПАТ «ХКЗ» навколишнього середовища, про що зазначено вакті санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 05 листопада 2009 року, акті санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 27 жовтня 2009 року, акті № 1186-3.1, 3.2, 3.5 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 14-23 липня 2009 року, акті № 1435-3.1, 3.2, 3.5 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 19-30 липня 2010 року, акті № 3.1./2292 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 10 листопада 2010 року, в акті № 3.2./128 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 08 лютого 2011 року, акті № 2136 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 21 грудня 2011 року, акті № 1366 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 14 жовтня 2011 року, акті № 1657 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 27 вересня 2011 року, акті № 1522 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 07 вересня 2011 року, акті № 575-3.1 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 02 серпня 2011 року, акті № 960/07-46 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, акті № 805/07-46 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, акті № 3.2./169 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 06 лютого 2012 року (а.с. 42-57, 154-163, том 1, а.с. 229-266, том 2).

Відповідно до висновку державної екологічної експертизи № 112 від 24 грудня 2006 року виконані розрахунки розсіювання викидів забруднюючих речовин в атмосфері по програмі «ЕОЛ». Результати розрахунків показали, що максимальні приземні концентрації на межі СЗЗ не перебільшують ГДК. По проекту є позитивний висновок Харківської-обласної санітарно епідеміологічної станції від 13 грудня 2006 року № 85 (а.с. 114-118, том 1).

11 серпня 2011 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області ухвалено припис № 10-25-152 про здійснення заходів щодо охорони природного середовища (а.с. 164-166, том 1).

З акту позапланової перевірки стану цивільного захисту (цивільної оборони) та техногенної безпеки ОСОБА_20 «ХКЗ» від 09 серпня 2011 року вбачається, що порушень навколишнього середовища не виявлено, встановлено відсутність планів заходів щодо запобігання техногенної безпеки (а.с. 171, том 1).

З листа ОСОБА_3 обласної санітарно-епідеміологічної станції № 3.1/10827 від 23 листопада 2011 року вбачається, що у 2011 році держсанепідслужбою двічі проводились лабораторні дослідження атмосферного повітря на відстані 500 м від джерел викидів заводу. За результатами лабораторного контролю від 13 жовтня 2011 року з одинадцяти досліджених речовин виявлено перевищення нормативу ГДК по вмісту аміаку. За результатами лабораторних досліджень від 28 жовтня 2011 року перевищень нормативів ГДК на вміст забруднюючих речовин не виявлено (а.с. 182, том 1).

Рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради № 1178 від 21 вересня 2005 року АТЗТ «ХКЗ» надано дозвіл на будівництво майданчика для збереження сипучих матеріалів згідно техніко-економічних обґрунтувань (а.с. 183, том 2).

Матеріали справи містять результати проведення громадської екологічної експертизи АОЗТ «ХКЗ» від 2008 року, відповідно до яких реконструкція підприємства не спричинить погіршення екологічного стану навколишнього середовища в районі (а.с. 189-195, том 2).

З наданого висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/64894 від 29 грудня 2006 року, виданого АОЗТ «ХКЗ», вбачається, що за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи Робочий проект «АОЗТ «ХКЗ» Реконструкція комплексу коксовой батареї № 4-бис, в чистині ви визначення розміру санітарно-захисної зони, за наданим заявником зразком, відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку, може бути використаний в заявленій сфері застосування (а.с. 196-198, том 2).

Відповідно до висновку експертизи № 63.2-010269-.05 щодо відповідності проектної документації на будівництво виробничого об’єкту вимогам нормативно-правових актів з охорони праці проект – «Техніко-економічне обґрунтування інвестиції реконструкції комплексу коксовой батареї; № 4-бис» відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці (а.с. 304-308, том 2).

Згідно висновку державної екологічної експертизи № 112 від 24 лютого 2006 року робочий проект реконструкції комплексу коксової батареї № 4-біс на АТЗТ «ХКЗ» оцінюється позитивно (а.с. 3-5, том 14).

З листа ОСОБА_3 обласної санітарно-епідеміологічної станції № 3/1/2239 від 05 березня 2012 року вбачається, що ОСОБА_20 «ХКЗ» та ОСОБА_20 «Термолайф» дотримуються встановлених нормативних санітарно-захисних зон (а.с. 134, том 1).

Матеріали справи містять висновок експертизи № 63.2.02.2 01-0884.14, відповідно до якого стан охорони праці та безпеки промислового виробництва ПАТ «Термолайф» відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки (а.с. 211-230, том 15).

Також, відповідно до висновку експертизи № 63.2.01.5 01-1032.12 стан охорони праці та безпеки промислового виробництва ПАТ «ХКЗ» відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки (а.с. 233-278, том 15).

ПАТ «ХКЗ» отримано дозволи на розміщення відходів у 2010-2012 роках (а.с. 201-204, том 2).

З акту № 885 санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 13 червня 2012 року вбачається, що за результатами перевірки встановлено, що за поточний період року на ОСОБА_20 «ХКЗ» порушень технологічного режиму, аварійних викидів та відключень установок очищення газу не зареєстровано (а.с. 228, том 2).

ПАТЗТ «ХКЗ» отримано дозвіл № 259.12.63-19.10, строком дії з 31 травня 2012 року по 31 травня 2017 року, відповідно до якого товариству дозволено виконання робіт підвищеної небезпеки при виробництві коксу і коксопродуктів, а також експлуатації устаткування підвищеної небезпеки (а.с. 295-298, том 2).

З листа Державної екологічної інспекції у Харківській області № 502/01-28/08-23 від 25 січня 2013 року вбачається, що в ході перевірки ОСОБА_20 «ХКЗ» встановлено, що у підприємства в наявності дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Джерела викидів в атмосферу забруднюючих речовин обладнані устаткуванням очищення газу. Перевірка установок очищення газу на ефективність здійснюються щорічно. Відповідно до актів перевірки відповідності фактичних параметрів роботи установки очистки газу проектним (ефективність роботи УОГ), установки працюють ефективно. Під час перевірок підприємства, в одній з яких приймали участь спеціалісти Державної екологічної інспекції у Луганській області, були проведені інструментальні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин від джерел викидів підприємства. Резу4льтати аналізів, в тому числі відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Луганській області, перевищень дозволених нормативів ГДВ Забруднюючих речовин в атмосферне повітря не зафіксували. На підприємстві регулярно ведеться контроль дотримання нормативів викидів з джерел викидів і якості атмосферного повітря в зоні впливу підприємства (санітарно-захисній зоні), відповідно до плані-графіків, погоджених з органами Мінприроди та Санітарно-епідеміологічної служби (а.с. 65, том 6).

З листа Державної екологічної інспекції України № 2/2-1/998/2-3 від 17 липня 2014 року вбачається, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ОСОБА_20 «Термолайф» здійснюються на підставі дозволу, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області від 23 листопада 2009 року № 6310137900-117 з терміном дії до 23 листопада 2014 року. У 2013 році Ассоціацією «Харків-Екоцентр» проведено контроль затверджених нормативів ГДВ на джерелах викидів та перевірена ефективність роботи ГОУ. За результатами контролю перевищень нормативів ГДВ не виявлено, ГОУ працюють ефективно. За результатами інструментально-лабораторного контролю, проведеного Державною екологічною інспекцією у Харківській області, перевищень затверджених нормативів ГДВм забруднюючих речовин від організованих джерел не зафіксовано (а.с. 119, том 6).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ОСОБА_20 «Термолайф» за результати вимірювань перевищень вмісту забруднюючих речовин у викидах стаціонарних джерел не виявлено (а.с. 85-99, том 7).

ПАТ «Термолайф» отримано дозвіл № 459.14.63 на виконання певних видів діяльності згідно з КВЕД, строком дії з 04 червня 2014 року по 03 червня 2019 року, та дозвіл № 460.14.63 на експлуатування устаткування, пов’язане з використанням, зберіганням небезпечних або шкідливих речовин, строком дії з 04 червня 2014 року по 03 червня 2019 року (а.с 98-100, том 9).

ПАТ «ХКЗ» отримано дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки № 218.11.63-23.10.0, строком дії з 08 квітня 2011 року по 02 лютого 2012 року, дозвіл на продовження експлуатації об’єкта підвищеної небезпеки № 219.11.63-23.10.0, строком дії з 08 квітня 2011 року по 02 лютого 2012 року, дозвіл № 320.13.63-19.10 експлуатації устаткування підвищеної небезпеки при виробництві коксу та коксопродуктів, строком дії з 24 травня 2013 року по 24 травня 2018 року, дозвіл № 192.13.63-19.10 експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, строком дії з 22 березня 2013 року по 22 березня 2018 року, дозвіл № 259.12.63-19.10 на виконання робіт підвищеної небезпеки при виробництві коксу і коксопродуктів, а також експлуатації устаткування підвищеної небезпеки, строком дії з 31 травня 2012 року по 31 травня 2017 року, (а.с. 92-104, том 13).

З вищенаведених та досліджених письмових доказів вбачається, що загалом діяльність відповідачів контролюючими органами була оцінена як така, що відповідає вимогам діючого законодавства. Суттєвих порушень в діяльності не встановлено. Приписи контролюючих органів були виконані.

Під час розгляду справи не встановлено будь-яке порушення в діяльності відповідачів, що призвело до забруднення навколишнього середовища, яке в подальшому спричинило захворювання ОСОБА_1

Доводи ОСОБА_1, викладені як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, а також в апеляційній скарзі про те, що вищезазначені дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки були видані відповідачам з порушенням вимог закону, що діяв станом на час їх надання, а також органами та особами, які діяли за межами їх компетенції, не є обґрунтованими, оскільки дані дозволи є діючими, в установленому законом порядку не оскаржені та не скасовані. Будь-які висновки контролюючих органів щодо неправомірності зазначених дозволів в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з фактом наявності у ОСОБА_1 ряду захворювань, про що беззаперечно свідчать наступні письмові докази.

З медичного заключення № 4310, складеного за результатом дослідження 22 вересня 2011 року стану здоров’я ОСОБА_1, вбачається, що данні щодо професійного захворювання не встановлені, остання страждає на астму, пневмофіброз, дерматит тощо (а.с. 184, том 1, а.с. 251, том 3).

Відповідно до медичної виписки № 1096 ОСОБА_1 страждає на гіпертонічне захворювання другого ступеню, дісметаболічна кардіомеопатія, бронхіальна астма третього ступеню, пневмосклероз, антено-невротичний синдром на фоні остеохондрозу шийно-грудного відділення хребту (а.с. 16, том 2).

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 122-КЕ/2014 від 25 квітня 2014 року хронічні захворювання та хворобливі стани, встановлені у ОСОБА_1, відносяться до поліетілогічних, тобто таких, що виникають внаслідок сукупної, а іноді і одночасної дії багатьох різноманітних причин, а саме: особливості вікової групи, спадковість, стать, спосіб життя, психосоціальні чинники та інше, у тому числі факторів впливу зовнішнього середовища. Достеменно дійти до висновку, яка з вказаних вище причин стала пусковим механізмом в накопичення хворобливих змін, а також яка з них на теперішній час є превалюючою або провідною, не уявляється можливим. Тому, встановити наявність причинно-наслідкового зв’язку між цими захворюваннями та можливими викидами шкідливих речовин у водойми, атмосферне повітря, грунт, інші шкідливі впливи на природне середовище від господарської діяльності ПАТ «ХКЗ», ПРАТ «Термолайф» (а.с.177-265, том 4).

Колегія суддів не заперечує можливості набуття ОСОБА_1 встановленого ряду захворювань у зв’язку з факторами впливу зовнішнього середовища. Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що беззаперечно свідчать про заподіяння шкоди здоров’ю ОСОБА_1 саме діяльністю відповідачів та наявністю причинного зв’язку між захворюваннями позивача та можливими викидами відповідачами шкідливих речовин в атмосферне повітря.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що вона не працювала на підприємствах, що є відповідачами у даній справі (а.с. 47-50, том 3), а тому колегія суддів виключає факт отримання професійних захворювань. Даний висновок суду підтверджується вищезазначеним медичним заключенням.

Що ж стосується доводів ОСОБА_1 щодо виробництва ОСОБА_20 «ХКЗ» речовини першого класу небезпеки – діоксину, то колегія суддів вважає їх недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області № В-47 від 12 березня 2012 року вбачається, що утворення такої небезпечної речовини, як діоксин, не притаманне технологічним процесам, які здійснюються на ОСОБА_20 «ХКЗ» (а.с. 130, 131, том 1).

Під час розгляду справи представником ОСОБА_20 «ХКЗ» також зазначалось, що підприємство в процесі виробничої діяльності утворює діоксид, а не діоксин.

Матеріали справи не містять даних, що свідчать про достовірність даних доводів ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч 1. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою судового доказування є всебічне, повне, об'єктивне з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду і вирішення справи. Обов'язок забезпечити в ході провадження повноту доказового матеріалу, що дозволяє встановити істину у справі в цивільному процесі, покладений на сторони, інших юридично заінтересованих у вирішенні справи осіб та суд.

У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процесу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обґрунтовують її юридичну позицію.

Обов'язки сторін з доказування розподіляються таким чином: позивач повинен доказати факти, що свідчать про існування правовідносин, з приводу яких виник спір, і про порушення відповідачем прав і законних інтересів позивача; відповідач же повинен доказати ті факти, на які він посилається, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову.

Відповідно до постанови Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

ОСОБА_1 на виконання зазначених норм законодавства не надано будь-яких належних та допустимих доказів, яки беззаперечно свідчать про те, що визначений та встановлений перелік захворювань, на які вона страждає, утворилися у зв’язку з діяльністю відповідачів, пов’язаною з здійсненням викидів шкідливих речовин.

Також, ОСОБА_1 не надано доказів, з яких вбачається, що у зв’язку з діяльністю відповідачів розміри викидів шкідливих речовин були перевищені за допустимі.

Проте, відповідачами у справі були надані документи та матеріали, які свідчать про дотримання відповідачами встановлених норм та відсутність факту забруднення оточуючого середовища. Зазначені докази в установленому законом порядку не спростовані.

Під час розгляду справи судами не було встановлено, що саме від діяльності відповідачів у ОСОБА_1 утворилися вищенаведені захворювання. Доводи останньої в цій частині ґрунтуються на припущеннях, що не може бути правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Що ж стосується вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, то колегія суддів відмовляє у її задоволенні зважаючи на наступне.

Положеннями частин першої - третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз’яснень, викладених в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, до юридичних фактів, які має довести позивач у зазначеній категорії справ, зокрема, належить доведення факту завдання моральної шкоди та розміру шкоди.

Оскільки при розгляді справи не було встановлено доказів протиправності діяння відповідачів, наявності шкоди та причинного зв’язку між протиправним діянням та шкодою, а також позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що є правові підстави для відмови в цій частині позовних вимог.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Виходячи з викладеного, є підстави констатувати, що дійсно ОСОБА_1 страждає на ряд захворювань, проте матеріали справи не містять будь-яких фактичних даних, з яких вбачається те, що наявні захворювання виникли у зв’язку з діяльністю відповідачів.

Що ж стосується інших доводів ОСОБА_1, викладених в апеляційній скарзі, то колегія суддів не вважає їх правовою підставою, для задоволення позову.

Оцінюючи аргументи позивача, колегія суддів в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., ОСОБА_28 A, N 303-A, параграф 29).

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо неповного з’ясування та дослідження обставин справи судом першої інстанції, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, зважаючи на що, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів ухвалює нове судове рішення, яким відмовляє у задоволенні позову з інших підстав.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості при скасуванні судового рішення направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, як зазначено в апеляційній скарзі ОСОБА_1, для повного та всебічного дослідження всіх обставин у справі.

Проте, колегія суддів зазначає, що оскільки підставою для відмови у задоволенні позову є недоведеність причинного зв’язку між захворюваннями, на які страждає позивач, причинами яких є в тому числі і впливи природного середовища, та діяльністю відповідачів, а саме викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, то зазначене рішення не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися з аналогічним позовом при встановленні вищенаведених обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд не вирішує питання щодо стягнення з відповідачів на користь держави судових витрат по сплаті судового збору, оскільки відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, п.2 ч.1 ст. 374, п.1,3 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2018 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 коксовий завод», приватного акціонерного товариства «Термолайф», Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров’я України, Державної служби геології та надр України, ОСОБА_3 міської ради Харківської області, прокуратури Харківської області, Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Державної екологічної інспекції у Харківській області, Жовтневої районної державної адміністрації ОСОБА_3 міської ради, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, управління Держсанепідемслужби у м. Харкові в особі Головного управління Держсанепідемслужби у Харківській області, Жовтневого районного відділу ГУ ДСНС України у Харківській області в особі Головного Управління державної служби надзвичайних ситуацій у Харківській області, Департаменту екології та природних ресурсів ОСОБА_3 обласної державної адміністрації, Науково-дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань в особі ОСОБА_3 національного медичного університету, Департаменту охорони здоров’я ОСОБА_3 обласної державної адміністрації, Департаменту охорони здоров’я ОСОБА_3 міської ради, ОСОБА_3 обласного бюро судово-медичної експертизи, комунального закладу охорони здоров’я «ОСОБА_3 міська поліклініка №22», Державного підприємства «Гипрококс», Головного управління Держпраці у Харківській області, Українського науково-дослідного вуглехімічного інституту, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, судді Жовтневого районного суду м. Харкова Труханович Вікторії Валеріївни, судді Харківського окружного адміністративного суду Спірідонова Михайла Олександровича про усунення шкоди життю і здоров’ю та відшкодування шкоди – з інших підстав.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено "18" вересня 2018 року.

Суддя-доповідач: Судді:ОСОБА_30 ОСОБА_28 ОСОБА_31