Ухвала суду № 76565230, 11.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/1826/17 Головуючий 1 інстанції: Гусар П.І.

Справа суду 1-ї інстанції № 626/198/18

Категорія: ч.4 ст.187 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Плетньова В.В. , Савченка І.Б.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Левчені Г.М.,

захисника ОСОБА_1,

законного представника ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3С, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12017220350000833 за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року, ухвалений стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого, студента ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна.

Долю речових доказів судом вирішено в порядку ст. 100 КПК України

Згідно вироку, 08.12.2017, близько 22.30 год. неповнолітній ОСОБА_3 спільно з неповнолітнім ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: Харківська область м. Красноград вул. Котляревського, буд. 75, помітивши гр-на ОСОБА_5, який внаслідок алкогольного сп'яніння перебував у безпорадному стані та спав на території прилеглій до домоволодіння за вищевказаною адресою, діючи за попередньою злочинною змовою, з раптово виниклим прямим умислом, направленим на здійснення нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_5, з метою заволодіння майном останнього, по корисливим мотивам здійснили розбійний напад на потерпілого, завдавши останньому множинні удари ногами в ділянку голови та тіла, чим спричинили потерпілому гостру важку закриту черепно-мозкову травму, забій головного мозку важкого ступеня з контузією стволово-базальних структур, набряк головного мозку, множинні синці та садна голови, обличчя, шиї, перелом кісток носу, садна та синці верхніх кінцівок. По ступеню тяжкості черепна – мозкова травма з ушкодженнями голови, обличчя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя згідно п. 2.1.3 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6; синці та садна на шиї, верхніх кінцівках відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень згідно п. 2.3.5 « Правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». Далі, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 заволоділи майном ОСОБА_5 у вигляді сигарет марки "Strong" вартістю 14,10 грн. та грошей в сумі 11,00 грн., після чого з місця події зникли та вищевказаним майном розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 25 гривень 10 копійок.

В своїх апеляційних скаргах, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинувачених, захисник ОСОБА_1 та обвинувачені просять вирок районного суду змінити у зв’язку з його суворістю та пом’якшити призначене покарання застосувавши положення ст. 69 КК України. Своє апеляційне прохання апелянти обґрунтовують тим, що вони погоджується з вироком, проте вважають призначене покарання занадто суворим, оскільки вони визнали вину у скоєному, щиро покаялися, вчинили злочин у неповнолітньому віці, активно сприяли розкриттю злочинів, раніше не судимі, мають міцні соціальні зв’язки, позитивно характеризуються за місцем проживання та місцем навчання, мають родину. На думку апелянтів, наведені вище обставини свідчать про можливість застосування до обвинувачених положень ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкції ч.4 ст. 187 КК України. Також в обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник ОСОБА_1 посилається на норми міжнародного законодавства, які на її думку вказують на необхідність детального вивчення та встановлення даних про особу неповнолітнього при призначення покарання, чого на її думку судом першої інстанції зроблено не було.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинувачених та їх захисника, думку законного представника обвинуваченого - які підтримали всі подані апеляційні скарги в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги сторони захисту належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинувачених у повній відповідності норм КПК України та слушно дійшов висновку про винуватість обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинувачених в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, особу винних та обставини, що пом’якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз’яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як убачається з оскаржуваного вироку, обвинуваченим призначено покарання за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном (розбою), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна, що передбачено санкцією ч.4 ст. 187 та ст. 98 КК України. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, але при цьому визнав та врахував обставини, що пом’якшують покарання за вчинення злочину щодо обох обвинувачених, а саме те, що вони щиро розкаялися у вчиненому злочині, скоїли злочин у неповнолітньому віці та сприяли розкриттю злочину. Обставиною, яка обтяжує покарання відповідно до ст.67 КК України, суд правильно встановив та врахував - скоєння обвинуваченими злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Крім того суд при призначенні покарання врахував дані про особу обвинувачених, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4, згідно характеристики директора Красноградського професійного ліцею характеризується негативно: у спілкуванні із викладачами нестриманий, до критичних зауважень відноситься неуважно, не намагається виправити недоліки, на уроках на завжди уважний, мав пропуски занять без поважних причин, був неатестований з трьох предметів, за рішенням педагогічної ради 16.01.2018 року був відрахований з числа учнів ліцею, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його вихованням займається мати і вітчим. Також суд врахував дані про особу ОСОБА_3, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відповідно до розпорядження Красноградської РДА Харківської області від 06.10.2017 року, в зв’язку із смертю матері ОСОБА_3 та засудженням до позбавлення волі його батька, ОСОБА_2 було призначено піклувальником над ним, як відносно дитини, яка позбавлена батьківського піклування, за місцем навчання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом певного виду та міри покарання, які призначено обвинуваченим, і об’єктивно вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення (Т. 1 арк. 261-267).

Апеляційні доводи обвинувачених та захисника ОСОБА_1, про зайву суворість призначеного остаточного покарання - у виді позбавлення волі строком на 8 років, за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном (розбою), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, шляхом призначення більш м’якого покарання, на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги об’єктивно відсутні інші обставини ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, які пом’якшують покарання, а твердження апелянтів щодо неналежного їх врахування повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання (Т.1 арк. 261-267), за злочин вчинений обвинуваченими.

Отже, апеляційне прохання обвинувачених та їх захисника про пом’якшення призначеного покарання та зміни вироку в цій частині, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставним, оскільки воно має суто суб’єктивний характер, тобто наведені ним доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого пом’якшення покарання за злочин, вчинений обвинуваченими.

Крім того, апелянтами під час судового розгляду не наведено жодних обставин які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Обвинувачені, скориставшись перебуванням потерпілого в безпорадному стані внаслідок алкогольного сп'яніння, здійснили на нього розбійний напад, умисно спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, потім розділи його, залишивши зовсім без одягу в зимову пору року, тобто нападники діяли зухвало, цинічно, жорстоко. Такий злочин, з урахуванням обставин його вчинення, на думку колегії суддів, характеризується підвищеною суспільною небезпекою, а обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, - фактично відсутні.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що при призначені обвинуваченим покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 65, 66, 67, КК України, призначивши покарання в межах санкції ч. 4 ст.187 КК України, у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям на строк 8 років без конфіскації майна, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши дані про особу обвинуваченого та врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст.ст.75, 69, 69-1 КК України.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченим та попередження вчинення ними нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинувачених та їх захисника – про зайву суворість призначеного покарання, колегія суддів не вбачає.

Поряд з цим, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку, не вбачається.

Враховуючи вищезазначене, колегією суддів не встановлено правових підстав для скасування або зміни вироку, з урахуванням доводів, зазначених у апеляційних скаргах обвинувачених та їх захисника.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_1– залишити без задоволення.

Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 29 березня 2018 року, ухвалений стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - в той самий строк з дня отримання ними копії судового рішення.

Судді

______ ______ ______

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8