Ухвала суду № 76564401, 19.09.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/3890/18

Провадження №1-кс/636/853/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., розглянувши клопотання начальника відділення СВ Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_2, про арешт майна та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №12018220440001351 від 16.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Чугуївський ВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018220440001351 від 16.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

19.09.2018 року до слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області надійшло клопотання про арешт майна, в якому начальник відділення СВ Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1 просив накласти арешт на тимчасово вилучені в ході складання протоколу про затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину речові докази, а саме – мобільний телефон на дві сім-картки, сім-картку мобільного оператора «Лайф», сім-картку мобільного оператора «МТС», карту пам'яті.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік вилученого майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним таким майном. До клопотання мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, передбачено ч.1 ст.167 КПК України.

Тимчасово вилученим майном може бути, в тому числі і майно у вигляді речей, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, підшукані, виготовлені, пристосовані як засоби чи знаряддя кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, випливає зі змісту ч. 2 ст. 167 цього кодексу.

Тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому ст. ст. 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.

Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі у якої його було вилучено.

Зі змісту клопотання слідує, що вказане в клопотанні майно було вилучене під час обшуку, проведеного 16.09.2018 року. Зазначене клопотання спрямовано слідчим до суду 19.09.2018 року. При цьому, в клопотанні не обгрунтовано поважність причин пропуску строку на звернення до суду з таким клопотанням.

Крім того, до клопотання не надано протоколу, який би засвідчив факт передання тимчасово вилученого майна.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження – є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст.132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. Частина 1 ст.170 КПК України вказує на те, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, і з метою забезпечення збереження речових доказів. Частина 2 ст.173 КПК України зазначає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, і: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього кодексу).

Начальник відділення СВ Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1, звертаючись до суду з цим клопотанням лише процитував зміст законів, які на його думку підлягають застосуванню і обмежився висновком щодо необхідності накладання арешту на певне майно. При цьому, клопотання не містить будь-якого аналізу доводів, в ньому не наведені відповідні мотиви, підстави та мета арешту, а також клопотання не містить наявності ризиків (яких саме), передбачених абзацом другим частини 1 ст. 170 цього кодексу. Разом з тим, у клопотанні не доведено відповідність вищевказаного майна критеріям, передбаченим п.1 ч.2 ст.170 КПК України, а саме: яке доказове значення воно має для кримінального провадження, порушеного за ст. 296 ч. 4 КК України.

Слідчий суддя звертає увагу на той факт, що відповідно до вимог ст. 171 КПК України клопотання слідчого про арешт майна повинно містити відомості про документи, які підтверджують право власності на вилучені речі та які належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Відповідно до вимог ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене майно в особи підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а в разу звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків – після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні. Таким чином, враховуючи, що клопотання слідчого про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього кодексу, вважаю за необхідне, відповідно до вимог ч. 3 ст. 172 КПК України, повернути його прокурору та встановити строк в сімдесят дві години для усунення зазначених в мотивувальній частині вказаної ухвали недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника відділення СВ Чугуївського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області, про арешт майна та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №12018220440001351 від 16.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України – повернути прокурору та встановити строк в сімдесят дві години з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, перелічених в мотивувальній частині цієї ухвали.

Роз’яснити учасникам процесу, що в такому разі тимчасово вилучене, під час огляду місця події, майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а в разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків – після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Ухвала оскарженню не підлягає і заперечеення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна