Ухвала суду № 76563058, 19.09.2018, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-з/742/23/18

Єдиний унікальний № 742/3126/18

УХВАЛА

19 вересня 2018 року

Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленко А.В. , розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ,-

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2018 року до Прилуцького міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки», третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, про визнання права власності.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на нежитлове приміщення за адресою: м.Прилуки, вул.Київська, 307, загальною площею 407,3 кв.м.

Дану заяву аргументує тим, що 20.08.2018 він придбав на електронних торгах нежитлове приміщення за адресою: м.Прилуки, вул.Київська, 307, загальною площею 407,3 кв.м. за 930500 грн. Вказане нерухоме майно належало ТОВ «БУ-1 Прилуки», що зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 03 вересня 2018 року він повністю сплатив 930500 грн. за вищевказане майно, але під час оформлення документів щодо права власності на це майно, йому стало відомо, що 10 вересня 2018 року на даний об»єкт нерухомості було накладено обтяження, у зв»язку із укладенням іпотечного договору.

З наведених обґрунтувань підстав позову вбачається наявність реального спору між позивачем та відповідачами, а також вбачається наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, що підтверджується наступним.

Так, вказане нерухоме майно перебуває у незаконному володінні відповідача і останній не позбавлений можливості відчужити його у будь-який момент після того, як йому стане відомо про відкриття провадження у даній справі, що може призвести до неможливості виконання рішення суду у даній справі.

Отже позивач вважає, що наведені ним обставини вказують на наявність підстав для забезпечення позову, що надасть в подальшому можливість уникнути неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.153 ЦПК України вказана заява розглядається без повідомлення учасників справи.

Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред»явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особи, які беруть участь у справі в цивільному процесі, при використанні механізму забезпечення позову повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

У відповідності до ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Згідно роз’яснень, викладених в п.п.3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006року позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що 20.08.2018 року на електронних торгах нежитлове приміщення за адресою: м.Прилуки, вул.Київська, 307, належне ТОВ «БУ-1 Прилуки» було продано гр.ОСОБА_1 за ціною 930500 грн., але відповідач продовжує незаконно володіти вказаним майном, тому вважає, що відповідач може відчужити оспорювані активи, що свідчить про ймовірність порушення майнових прав позивача.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин суд дійшов висновку що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач може в будь-який час до ухвалення рішення суду по справі спробувати відчужити вказане нежитлове приміщення. Тому слід задовольнити заяву про забезпечення позову, наклавши арешт на нежитлове приміщення, шляхом заборони його відчужувати.

Даний спосіб забезпечення позову, не порушить права власника на володіння та користування нежитловим приміщенням і буде співмірним з заявленими позовними вимогами.

Керуючись ст.ст.149-153, 259-261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження на нежитлове приміщення за адресою: м.Прилуки, вул.Київська, 307, загальною площею 407,3 кв.м.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Коваленко А.В.