Постанова № 76558799, 19.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №592/10593/17

Номер провадження 22-ц/788/1408/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання -Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач – Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

третя особа – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2018 року в складі судді Косолап М.М., ухвалене у м. Суми, повний текст якого складено 15 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», третя особа: ОСОБА_2, мотивуючи вимоги тим, що 22 січня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком солідарного розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту, відповідно до якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у сумі 31450,00 доларів США, зі сплатою 12,7 процентів річних.

22 січня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком солідарного розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором.

Зазначала, що в рахунок погашення строкової заборгованості останній платіж позичальником внесено 01 грудня 2014 року, а в рахунок погашення відсотків – 18 липня 2014 року.

Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п. п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином в договорі було врегульовано питання зміни строку виконання основного зобов'язання та визначено умови такої зміни.

Вказувала, що зобов'язання позичальника по сплаті строкової заборгованості перестали виконуватися належним чином з 01 грудня 2014 року, а по відсоткам - з 18 липня 2014 року, тобто саме з моменту, коли таке неналежне виконання мало місце, необхідно вираховувати 60-денний строк, після закінчення якого, строк користування кредитом вважається таким, що сплив.

Так, 17 вересня 2014 року минуло 60 днів з моменту порушення позичальником умов договору, тобто 18 вересня 2014 року - змінений строк виконання основного зобов'язання, з якого у банка виникло право вимоги, а у позичальника - обов'язок погасити кредит у повному обсязі. Отже, банк мав право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 18 вересня 2014 року, протягом наступних шести місяців, а кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Просила визнати припиненою поруку за кредитним договором № 752/5-139 від 22 січня 2007 року, що укладений між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позичальником останнє погашення за кредитним договором здійснювалося 18 липня 2014 року. Вказує, що 17 вересня 2014 року минуло 60 днів з моменту порушення позичальником умов договору, тобто 18 вересня 2014 року змінено строк виконання основного зобов’язання, і саме з цього моменту у банка виникло право вимоги, а у позичальника обов’язок погасити кредит у повному обсязі. Зазначає, що банк мав право пред’явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов’язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 18 вересня 2014 року протягом наступних шести місяців, як передбачено ч. 4 ст. 559 ЦК України, до 17 березня 2015 року, чого банком зроблено не було, а тому порука припинилася.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 – ОСОБА_3, ОСОБА_2 – ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Уксоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 752/5-139, за умовами якого банк надав останній у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 31540,00 доларів США, зі сплатою 12,7 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості: до 10 числа кожного місяця, починаючи з лютого 2007 року, рівними частинами по 131,00 долару США; в останній місяць – до 10 січня 2027 року – 141,00 долар США з кінцевим терміном погашення до 10 січня 2027 року (а.с. 23-24).

Відповідно до п. 3.3.8 договору кредиту, позичальник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п. 1.1 цього договору.

Згідно з п. 4.4 договору кредиту, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених п. п. 3.3.2 – 3.3.6, 3.3.10 – 3.3.12 та 3.3.15 цього договору, порушення позичальником умов договору, визначених п. 1.3 цього договору, протягом більше ніж десять робочих днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані санкції (штраф, пеню).

Відповідно до п. 4.5 договору кредиту, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених п. п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані санкції (штраф, пеню).

У забезпечення виконання зобов'язання за договором кредиту, 22 січня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 752/5-140, відповідно до умов якого поручитель зобов’язувався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором № 752/5-139 від 22 січня 2007 року (а.с. 34-35).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, зміст забезпеченого порукою зобов’язання, його розмір, строк та порядок виконання є повернення кредиту в сумі 31450,00 доларів США, з порядком погашення, що визначений п. 1.1 договору кредиту та кінцевим терміном повернення всієї суми кредиту до 10 січня 2027 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту; сплата процентів за користування кредитом у розмірі 12,7 процентів річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором кредиту; сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором кредиту.

Згідно з п. 3.1.1 договору поруки, поручитель зобов’язаний протягом одного робочого дня від дати отримання повідомлення кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов’язання письмово повідомити позичальника про отримання такого повідомлення, пропозицію розрахуватися з кредитором самостійно та про свій намір виконати відповідне зобов’язання у разі неотримання відповіді від позичальника протягом 10 робочих днів від дати його повідомлення.

Відповідно до п. 3.1.2, поручитель зобов’язаний протягом 30 робочих днів від дати отримання повідомлення кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов’язання, виконати відповідне зобов’язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту на рахунок кредитора простроченої заборгованості, несплаченої суми процентів та/або комісій на рахунок, в казаний в повідомленні кредитора.

Кредитор зобов’язаний протягом 5 робочих днів від дати невиконання позичальником зобов’язань забезпечених порукою повідомити про це поручителя з наданням інформації щодо обсягів виконаного позичальником зобов’язання та невиконаного зобов’язання (п. 3.3.1 договору поруки).

20 жовтня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту № 752/5-139 від 22 січня 2007 року, відповідно до якої сторони домовились з 20 жовтня 2008 року встановити процентну ставку за користування кредитом на рівні 14 процентів річних та, відповідно, зазначити по тексту договору процентну ставку у розмірі 14 процентів річних (а.с. 25).

09 лютого 2010 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору кредиту № 752/5-139 від 22 січня 2007 року, відповідно до умов якої, п. 1.1 договору кредиту викладено в наступній редакції: «Кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 31540,00 доларів США, зі сплатою 14,00 процентів річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості: до 10 числа кожного місяця, починаючи з лютого 2007 року по січень 2010 року, рівними частинами по 131,00 долару США; до 17 числа кожного місяця, починаючи з лютого 2010 року, рівними частинами по 131,00 долару США; в останній місяць – до 10 січня 2027 року – 141,00 долар США з кінцевим терміном погашення до 10 січня 2027 року (а.с. 26).

09 лютого 2010 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 752/5-140 від 22 січня 2007 року, відповідно до умов якої п. п. 2.1.2 п. 2.1 договору поруки викладено в наступній редакції: «п. 2.1.2 сплата процентів за користування кредитом у розмірі 14,00 процентів річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором кредиту» (а.с. 36).

25 липня 2014 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Уксоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін № 3, про внесення змін до договору кредиту № 752/5-139 від 22 січня 2007 року, згідно з яким сторони дійшли згоди викласти договір кредиту у новій редакції (а.с. 27-32).

Згідно з п. 1.1 договору про внесення змін № 3, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 31540,00 доларів США, зі сплатою 14,00 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку № 1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною на умовах, визначених цим договором.

Погашення кредиту буде здійснюватися до 17 числа (включно) кожного місяця, починаючи з лютого 2007 року та кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 10 січня 2027 року (п. 1.1.1 договору про внесення змін № 3).

Згідно з п. 1.3.2 договору про внесення змін № 3, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає 22 січня 2007 року з поручителем – ОСОБА_1, договір поруки за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання позичальником своїх обов’язків за цим договором у повному обсязі і відповідає перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник.

Відповідно до п. 4.1 договору про внесення змін № 3, у разі допущення позичальником прострочення строків сплати процентів в порядку та в розмірі, визначеному п. п. 2.4, 2.7, 2.9 цього договору, комісій, передбачених умовами цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п. 1.1, 3.2.3, 3.3.14 цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

У разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.2 – 3.3.4, 3.3.7, 3.3.8, 3.3.10, 3.3.11, 3.3.12, 3.3.14 – 3.3.17 цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 0,5 процента від суми фактичної заборгованості за кредитом та нарахованим процентам, за кожний випадок (п. 4.2 договору про внесення змін № 3).

25 липня 2017 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін № 4, про внесення змін до договору кредиту № 752/5-139 від 22 січня 2007 року, відповідно до якого сторони дійшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування: встановити, що погашення залишку заборгованості за кредитом в сумі 19894,25 доларів США, починаючи з дати укладання цього договору про внесення змін, здійснюється до 17 числа (включно) кожного місяця, згідно з графіком погашення кредиту, який є додатком № 1 до цього договору про внесення змін. Сторони домовились, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів та/або кредиту як в повному обсязі, так і частково, щонайменше на три календарні місяці, кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій в повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення позичальнику, а позичальник, в свою чергу, зобов’язується достроково погасити в повному обсязі кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції протягом 60 календарних днів з дати одержання вищезазначеного письмового повідомлення кредитора (а.с. 33).

З розрахунку вимог банку, у зв’язку з непогашенням ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договором № 752/5-139 від 22 січня 2007 року та довідки ПАТ «Укрсоцбанк» № 10.1-87/4316 від 13 березня 2017 року, вбачається, що останній платіж за договором кредиту у розмірі 150,00 доларів США на погашення нарахованих відсотків здійснено 29 грудня 2016 року (а.с. 40-43, 44-45).

23 травня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» направив на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень № 170/17 750МІ71140725001, у якій повідомив, що умови кредитного договору № 752/5-139 від 22 січня 2007 року, згідно з яким боржником є ОСОБА_2, не виконуються, неодноразові звернення кредитора з питань виконання зобов’язань з виплати кредиту проігноровані, питання реструктуризації не вирішено, станом на дату розрахунку 13 березня 2017 року загальна сума заборгованості становить 23881,54 доларів США (а.с. 46).

Зазначена вимога була отримана ОСОБА_2, що підтвердив у судовому засіданні її представник ОСОБА_4

Також, з матеріалів цивільної справи № 592/6485/17, провадження 2/592/120/18, вбачається, що 09 червня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» пред’явлено позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою суду від 15 червня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що підстав для визнання поруки припиненою за договором поруки від 15 вересня 2008 року № SR0С01/062/2008, в межах заявлених вимог судом не встановлено.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, можна зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає у такому ж розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до ст. 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення установленого ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Якщо банк пред'явив вимоги до поручителя більше, ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим, правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більш, ніж через 6 місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Таким чином, кредитним договором передбачено виконання грошових зобов’язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.

Аналізуючи ч. 4 ст. 559 ЦК України, можна зробити висновок, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою, як видом забезпечення зобов’язання.

Як убачається з матеріалів справи, боржник ОСОБА_2 та поручитель ОСОБА_1 взяли на себе зобов'язання повернути суму кредиту за договором кредиту № 752/5-139 від 22 січня 2007 року з відповідними процентами до 10 січня 2027 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, разом з установленням строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 29 березня 2017 року по справі № 6-3087цс17, від 14 червня 2017 року по справі № 6-1009цс17 від 13 вересня 2017 року по справі № 6-1455цс17 та Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2018 року по справі № 127/8315/16-ц, провадження № 61-4560 св 18.

Пунктом 6.2 договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання всіх вимог, забезпечених порукою, визначених п. п. 2.1.1 – 2.1.3 цього договору, тобто договором не встановлено строк припинення поруки.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки, слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2014 року № 6-53цс14.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2016 року ОСОБА_2 здійснила останній платіж за кредитним договором, а саме сплатила 150 доларів США процентів за користування кредитом (а.с. 41-42, 44-45), 23 травня 2017 року банком направлено на адресу боржника та поручителя вимогу про усунення порушень умов кредитного договору, а 09 червня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» пред’явлено позов до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, посилання позивача на умови п. 4.5 кредитного договору щодо зміни строку виконання основного зобов’язання та припинення поруки, є безпідставними, а висновок суду першої інстанції про те, що кредитор звернувся до суду з вимогою до позичальника та поручителя з дотриманням шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов’язання, є правильним.

За встановлених обставин справи та вимог закону, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання поруки припиненою з підстав, передбачених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідив всі докази, які підтверджували позицію позивача та входили до предмета доказування, надав їм належну оцінку, застосував положення законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

За таких обставин, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю.Кононенко

ОСОБА_5

ОСОБА_6