Ухвала суду № 76556763, 19.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/816/18

Провадження № 11-кп/779/323/2018

Категорія ч. 2 ст. 240 КК України

Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Гриновецького Б.М., Шкрібляка Ю.Д.,

з участю секретаря Лавринович У.М.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018090210000084 за апеляційною скаргою начальника Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури ОСОБА_1 на вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2018 року, згідно якого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, який не був судимий, не працює, обраний депутатом Козарівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 8 500,00 гривень.

Речові докази - навантажувач ПЕ-0.8 («Беларусь ЮМЗ-6КЛ»), реєстраційний номер 02582АТ, та вантажний автомобіль, КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1, повернуто власникам; сировину піщано-гравійну (гравій) передано у власність держави.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 1144,00 гривень.

за участю прокурора Журавльова Є.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 8 500,00 гривень, речові докази по кримінальному провадженні – автомобіль марки КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1, на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2018 року – конфіскувати у дохід держави; навантажувач ПЕ-0.8 («Беларусь ЮМЗ-6КЛ»), реєстраційний номер 02582АТ, повернути власнику; сировину піщано-гравійну (гравій) передати у власність держави.

В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій ОСОБА_2, вважає вирок суду таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на зміст ст. 370, ч. 4 ст. 374, ч. 9 ст. 100 КПК України. Вказує, що такі вимоги кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції порушено та оскарженим вироком автомобіль марки КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1, повернуто ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_2, як майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Виходячи зі змісту ст. 60 СК України, ст. 398 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», зазначає, що реєстраційний документ на транспортний засіб є документом, який засвідчує законність володіння останнім. Посилається на те, що згідно з свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу, його власником є обвинувачений ОСОБА_2 та 25 квітня 2018 року,відповідно до ухвали Рогатинського районного суду Івано-Франківської області, на автомобіль марки КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1, накладено арешт як на знаряддя вчинення злочину, з метою збереження речових доказів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та забезпечення кримінального провадження, а також можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні. Вважає, що оскільки автомобіль марки КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить обвинуваченому ОСОБА_2, суду першої інстанції належало конфіскувати його як знаряддя вчинення злочину. Підсумовує, що прийнявши рішення про повернення даного транспортного засобу, який визнано речовим доказом та знаряддям вчинення злочину, суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 незаконно видобув корисні копалини загальнодержавного значення, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 240 КК України, за таких обставин.

20 квітня 2018 року приблизно о 10.30 год. ОСОБА_2, діючи з прямим умислом на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, без відповідного дозволу, за допомогою навантажувача ПЕ-0.8 («Беларусь ЮМЗ-6КЛ»), реєстраційний номер 02582АТ, власником якого є ОСОБА_4, самостійно видобув з річки Дністер в с. Козарі Рогатинського району Івано-Франківської області сировину піщано-гравійну (гравій) загальною вагою 12 300 кг, яку завантажив на вантажний автомобіль КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та його дружині – ОСОБА_5. Під час виїзду з берега річки на завантаженому автомобілі ОСОБА_2 був зупинений поліцейськими Рогатинського відділення поліції.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у них, просив її задовольнити, наголосив на порушенні ст. 349 КПК України;

- обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 вважають вирок суду в частині вирішення питання про речовий доказ - автомобіль марки КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1, законним та обґрунтованим, а тому просять залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Прокурор висловив свою незгоду з вироком суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо речового доказу - автомобіля марки КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1,

Згідно із приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Неухильне дотримання передбачених законом вимог є неодмінною умовою повного, всебічного й об’єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини в справі й прийняття правильного рішення.

Проте, суд першої інстанції при постановлені судового рішення знехтував вказаними вимогами закону, що призвело до істотного порушення вимог діючого кримінального законодавства.

Так, розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обов'язковою умовою застосування такого порядку судового розгляду є повне визнання всіма учасниками судового провадження: події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні за обставин, викладених в обвинувальному акті, які мають істотне значення та згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмета доказування.

Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Якщо принаймні одна з наведених обставин заперечується будь-ким із учасників судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедура, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути застосована.

Матеріали кримінального провадження містять заяву обвинуваченого ОСОБА_2 від 03 липня 2018 року (а.п. 69) про те, що після роз’яснення йому суті обвинувачення та змісту ст. ч. 3 ст. 349 КПК України, визначення обсягу дослідження доказів, просить врахувати наступне: розуміє суть і зміст фактичних обставин пред’явленого йому обвинувачення у вчиненні неправомірних дій, передбачених ч. 2 ст. 240 КК України - незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення. У зв’язку з повним визнанням вини вважає недоцільним досліджувати докази відносно фактичних обставин вчинення ним діянь. Підтверджує, що його позиція при цьому є добровільною й істинною, розуміє, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційною поряджу.

В судовому засіданні суду першої інстанції, з’ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 визнав всі обставини викладені у обвинувальному акті, суд дійшов висновку обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням протоколу огляду місця події, висновку експерта та доказів, які містять дані, що характеризують особу обвинуваченого. Будь-які інші докази судом не досліджувалися.

З матеріалів кримінального провадження та вироку суду першої інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 для вчинення незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, використовував транспортний засіб автомобіль КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно із ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту постанови слідчого слідчого відділення Рогатинського відділення поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_6 про визнання речовими доказами від 21 квітня 2018 року (а.п. 26-27), крім інших, автомобіль марки «КАМАЗ», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, визнано речовим доказом.

Згідно зі змістом копії ухвали Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2018 року (а.п. 29), на автомобіль марки «КАМАЗ», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, накладено арешт як на знаряддя вчинення злочину, з метою забезпечення можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, з метою забезпечення збереження.

Як вбачається з обвинувального акта в даному кримінальному провадженні, ОСОБА_2 використовував автомобіль марки КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності.

З дослідженої під час апеляційного розгляду копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «КАМАЗ», зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, що є матеріалах кримінального провадження (а.п. 68), вказано власником обвинуваченого ОСОБА_2

Оскарженим вироком речовий доказ - вантажний автомобіль, КАМАЗ 5511, реєстраційний номер НОМЕР_1, повернуто власникам.

При цьому, суд першої інстанції мотивує дане рішення тим, що вантажний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2. З огляду на те, що суду не надано доказів про те, що ОСОБА_5 знала або могла знати про незаконне використання транспортного засобу, вантажний автомобіль є неподільним майном, на підставі ст. 96-2 КК України транспортний засіб підлягає поверненню власникам. Окрім того, застосування спеціальної конфіскації в цьому випадку порушуватиме вимоги ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки розмір штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 240 КК України, є істотно нижчим ніж вартість майна, що підлягає конфіскації, і застосування спеціальної конфіскації становитиме непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном.

Відповідно до положень ст. 374 КПК України питання про речові докази вирішується у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, і таке рішення, як і мотиви його ухвалення повинні зазначатися у вироку суду.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

При цьому, за приписами п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України, гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Оскільки суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися, зокрема про право власності на даний автомобіль, безпідставно стверджувати як про те, що вантажний автомобіль не є власністю обвинуваченого ОСОБА_2, а є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2, так і про те, що не надано доказів того, що ОСОБА_5 знала або могла знати про незаконне використання транспортного засобу.

За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про речовий доказ марки КАМАЗ 5511, необґрунтоване, оскільки ухвалене судом без з'ясування обставин, які підтверджені доказами, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Відповідно ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Оскільки наведених вище вимог не було дотримано, а в перелік підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст. 415 КПК України, не входять істотні порушення кримінального процесуального закону, передбачені ст. ст. 7, 370 КПК України, ст. 372 КПК України, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції вважає, що, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог ст. 20 КПК України, вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини у справі «Васильєв проти України» (заява № 11370/02) від 21 червня 2007 року «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи.

Оцінюючи характер виявлених порушень, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості прийняти обґрунтоване рішення по суті апеляційних вимог, проте доводи апеляційної скарги повинні бути враховані під час ухвалення рішення за результатами нового судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

При цьому, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та призначення покарання. А тому, при новому розгляді місцевому суду належить з`ясувати всі обставини, які мають значення для кримінального провадження, у порядку визначеному кримінальним процесуальним законом.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження з суворим дотриманням норм КПК України та ухвалити законне, обґрунтоване, вмотивоване та справедливе рішення.

При новому розгляді суду першої інстанції здійснити судове провадження згідно з вимогами розділу 4 КПК України в іншому складі суду.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 408, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу начальника Рогатинського відділу Тисменицької місцевої прокуратури ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 липня 2018 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 240 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

ОСОБА_7

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло