Постанова № 76553072, 19.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2974/18 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/783/2418/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Р.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Апеляційний суд Львівської області в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Мікуш Ю.Р.,

суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

розглянувши в м. Львові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова ухваленого судом у складі судді Палюх Н.М. від 06 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України та Залізничного відділу поліції ГУ НП у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач в травні 2018р. звернувся з позовом в суд про стягнення з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 30000 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що слідчим Залізничного ВП ГУНП у Львівській області - ОСОБА_3 велося досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015140060000334 від 06.02.2015р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, де він є потерпілим. Уже понад 3 роки тривала повна бездіяльність у даному кримінальному провадженні слідчим СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3, що вже є протиправним. Слідчим умисно не надавалися йому матеріали кримінального провадження для ознайомлення, що є порушенням прав потерпілого, згідно ст. 56 КПК України. 30.10.2015 р. Залізничним районним судом м.Львова у справі №462/7672/15-к винесено ухвалу, якою зобов’язано слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 невідкладно ознайомити його з матеріалами кримінального провадження №12015140060000334. Однак, дане рішення суду не виконано досі, що є злочином, відповідно до ч. 3 ст. 382 КК України. 02.03.2017р. Залізничним районним судом м.Львова у справі №462/3128/15к винесено ухвалу, якою зобов’язано слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 ознайомити його з матеріалами кримінального провадження №12015140060000334 від 06.02.2015р., які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому вимогами КПК України. Однак, дане рішення суду не виконано досі, що є злочином, відповідно до ч. 3 ст. 382 КК України. Стверджує, що слідчий Плюсква О.В. умисно відмовляв йому в ознайомленні з матеріалами справи, щоб він не виявив повну, злочинну, протиправну бездіяльність слідчого. 14.11.2017р. постановою слідчого Плюскви О.В. було закрито кримінальне провадження №12015140060000334 від 06.02.2015 р., в зв’язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Копії постанови про закриття кримінального провадження йому не надіслав, що є порушенням ч.6 ст 284 КПК України. 29.01.2018р. Залізничним районним судом м.Львова у справі №462/3128/15к винесено ухвалу, якою скасовано постанову слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 від 14.11.2017р. про закриття кримінального провадження №12015140060000334 від 06.02.2015р. Слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчим не були зібрані всі докази, які мають значення для встановлення всіх обставин у кримінальному провадженні, а постанова слідчого є передчасною та без проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій. Також зазначив, що 13.02.2018 р. дане кримінальне провадження передано для продовження досудового розслідування слідчому Лабачук Х.В., де так само триває повна, злочинна бездіяльність. За наведеного, вбачає в діях слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 зловживання владою, службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам його, як потерпілого та містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. Таким чином, повна бездіяльність, протиправність дій слідчого Плюскви О.В. у кримінальному провадженні №12015140060000334 від 06.02.2015р. доведена та встановлена судом, що не потребує додаткового доказування. Вказаними незаконними, протиправними діями слідчого СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 йому було завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює у 30000 грн. та яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушення режиму сну, через повну бездіяльність слідчого, його умисел на закриття кримінального провадження за ніби то відсутністю ознак кримінального правопорушення, що негативно вплинуло на звичний ритм його життя.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 /три тисячі/ грн.

В решті вимог відмовлено.

Рішення оскаржив ОСОБА_2 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що не в повній мірі охоплює понесені ним моральні страждання через неправомірну бездіяльність Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області. Повна бездіяльність, протиправність дій слідчих Плюскви О.В. та Лабачук Х.В. у кримінальному провадженні №12015140060000334 від 06.02.2015 року за ст.356 КК України доведена та встановлена ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 29.01.2018 року у справі №462/3128/15-к, що не потребує додаткового доказування. Вказана бездіяльність негативно вплинула на звичний ритм його життя, він перебував на неодноразовому лікуванні, що підтверджується довідками ДЗ «Дорожня поліклініка»№377 від 17.05.2016 року та від 07.09.2016 року , а тому визначений судом розмір шкоди на його думку є заниженим. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позов.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено такі обставини справи.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 30.10.2015 року у справі №462/7672/15-к скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12015140060000334 задоволено частково. Зобов’язано слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 невідкладно ознайомити потерпілого ОСОБА_2 з матеріалами кримінального провадження № 12015140060000334. В іншій частині вимог скарги відмовлено.

Як вбачається з даної ухвали, судом встановлено наступні обставини: в провадженні слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 знаходиться кримінальне провадження №12015140060000334, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2015 року за заявою ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України. 19.10.2015 року ОСОБА_2, який являється потерпілим у даному кримінальному провадженні, звернувся до слідчого Плюскви О.В. з клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, вказавши свою адресу і контактний номер телефону. Попри це, зазначене клопотання потерпілого в матеріалах кримінального провадження, представлених суду, відсутнє і, як встановлено, потерпілий по даний час з матеріалами провадження не ознайомлений.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 02.03.2017 року у справі №462/3128/15-к скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12015140060000334 задоволено. Зобов’язано слідчого СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_3 ознайомити потерпілого ОСОБА_2 з матеріалами кримінального провадження № 12015140060000334, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, передбаченому вимогам КПК України.

Як вбачається з даної ухвали, судом встановлено наступні обставини: слідчим СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015140060000334 від 06.02.2015 року. Скаржник ОСОБА_2 є потерпілим у вказаному провадженні. Як вбачається з матеріалів скарги скаржник 09.02.2017 року звернувся до слідчого Плюскви О.В. з клопотанням про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження № 12015140060000334 від 06.02.2015 року. Слідчому судді був наданий лист Залізничного ВП ГУНП у Львівській області за підписом в.о. начальника слідчого відділення ОСОБА_4 від 10.02.2017 року № 871 адресований на ім’я ОСОБА_2, в якому останнього повідомлялося, що для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12015140060000334 скаржник може прибути в кабінет № 52 СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області в зручний для нього час. Разом з тим, в зазначеному листі не вказано контактного телефону, по якому б ОСОБА_2 міг би узгодити точні час і дату, коли б він міг прибути в Залізничний ВП ГУНП у Львівській області для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 29.01.2018 року у справі №462/3128/15-к скасовано постанову слідчого СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 від 14.11.2017 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015140060000334 від 06.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Матеріали кримінального провадження № 12015140060000334 направлено в Залізничний ВП ГУНП у Львівській області для продовження досудового розслідування. Вказана ухвала остаточна в силу ст.309 КПК України оскарженню не підлягає.

Задовольняючи позов частково та стягуючи в користь позивача 3000 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з вимог ст.56 Конституції України та ст.ст.23,1173,1174 ЦК України та встановлених обставин справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, а доводи апеляційної скарги визнає необґрунтованими, виходячи з таких вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст.4 ЦПК).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів(ст.1173 ЦК України).

На підставі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз’яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди та відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, особі завжди призначається компенсація за порушення прав людини.

У п.10-1 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" . Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому

зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до повноважень органів Державної казначейської служби України, визначених ст. 43 Бюджетного кодексу України, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України.

Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду ( підпункт 5 пункту 4 цього Положення ).

У відповідності до п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що неправомірність дій посадових осіб Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області встановлена судовими рішеннями, а саме ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 30 жовтня 2015 року, ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 02 березня 2017 року та ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 29 січня 2018 року, що є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України та ст.1173,1174 Цивільного кодексу України, оскільки останній змушений був вживати заходів для відновлення своїх порушених прав.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції правильно врахував роз’яснення надані у Постанові Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те що стягнутий розмір шкоди є заниженим та не відповідає встановленим обставинам справи щодо понесених позивачем моральних страждань, колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували дані доводи.

Надані копії медичних довідок, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі не містять відомостей щодо причин перебування на лікуванні та не свідчать, що лікування було необхідним внаслідок наведених вище обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивача суд апеляційної інстанції керується принципом розумності та зазначає, що позивач не навів суду достатньо переконливих з погляду розумності пояснень та не надав належних доказів щодо характеру завданих йому немайнових втрат, які б давали підстави задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 391 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 06 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 19.09.2018 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

ОСОБА_5