Постанова № 76548925, 13.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/768/17 Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/3366/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 13.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2018 року Апеляційний суд Київської області у складі суддів судової палати у цивільних справах – головуючого Сержанюка А.С., членів колегії - Журби С.О., Кашперської Т.Ц., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3, яка приєдналася до апеляційної скарги, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання поруки припиненою В С Т А Н О В И В :

03 лютого 2017 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося до суду із названим позовом, де просило,

стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 32 603,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ, станом на дату проведення розрахунку заборгованості, становить 809 095,16 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 809 095,16 грн., яка складається із залишку заборгованості - 684 755,05 грн., заборгованості суми несплачених відсотків за користування кредитом - 124 340,11 грн., звернути стягнення на підставі договору іпотеки №РМL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року на іпотечне майно - квартиру №1, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Радгоспна, 59, загальною площею 42,9 кв. м., що складається з двох житлових кімнат, площею 30,2 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості в сумі 809 095,16 грн. перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором № МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року.

Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму сплаченого судового збору в розмірі 12 136,42 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №МL- 009/027/2008.

Згідно з умовами правочину банк надав позичальнику кредит в розмірі 38 376,20 доларів США строком до 01 лютого 2035 року зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,99 % річних та FIDR на купівлю нерухомого майна.

З метою забезпечення повного та своєчасного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, 01 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №SR-009/027/2008.

Разом з тим, позичальник вказані зобов’язання належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась прострочена до повернення заборгованість зі сплати кредиту та процентів за користування кредитом.

07 листопада 2016 року на адресу позичальника засобами поштового зв’язку було направлено досудову вимогу за вих. №5737 від 04 листопада 2016 року.

Станом на дату подання позовної заяви досудова вимога позичальником не виконана та відповідні суми позивачу не сплачені.

З метою забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від 01 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2, було укладено договір іпотеки №PML-009/027/2008.

За умовами договору іпотеки, зокрема п. 1.1, для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником боргових зобов’язань, іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру №1, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Радгоспна, 59, загальною площею 42,9 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, площею 30,2 кв.м.

04 листопада 2016 року на адресу поручителя засобами поштового зв’язку було направлено досудову вимогу за вих. №5722 від 03 листопада 2016 року.

Станом на дату подання позовної заяви досудова вимога поручителем не виконана.

При цьому, 13 червня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із названим позовом, де просила визнати договір поруки №SR - 009/027/2008 від 01 лютого 2008 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3, припиненим.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивувала тим, що вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» є необґрунтованими та заявлені зі спливом строку позовної давності.

Боржник ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами, сплачуючи її частинами ( щомісячними платежами ).

Таким чином, умовами кредитного договору установлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами.

Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Пунктом 4.1. статті 4 укладеного між позивачем та відповідачем договору поруки №PML - 009/027/2008 встановлено, що правочин вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник повинен був здійснювати повернення кредиту, відповідно до п. 4 ч. 1 кредитного договору, шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються, до 01 лютого 2035 року.

Таким чином, в умовах кредитного договору не встановлений строк виконання основного зобов’язання, так як зобов’язання повинно виконуватись частинами.

З умов кредитного договору витікає, що в кредитному договорі встановлений момент пред’явлення вимоги про дострокове повернення суми кредиту в разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов’язань з боку позичальника.

Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 було здійснено 02 лютого 2015 року.

Загалом, ОСОБА_2 було сплачено відповідачу за цим позовом понад 37 тисяч доларів США.

Таким чином, право пред’явлення вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_3, як до поручителя, повинно було бути здійснено протягом 6 місяців від дати настання, на думку банку, порушення зобов’язання.

Враховуючи вищезазначене, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» пропустив строк пред’явлення вимоги до ОСОБА_3, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, не скористався своїм правом пред’явлення вимоги поручителю протягом 6 місяців з дати настання порушення зобов’язання чи подання позову до суду протягом одного року з дати укладання договору поруки, як це передбачено вимогами ч. 4 ст. 559 ЦКУ.

Відповідно до позовної заяви Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», банк подав позов ( причому через неналежного представника ), датований 03 лютого 2017 року, тобто пред’явив позов до поручителя ( ОСОБА_3 ), зі спливом строку позовної давності.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» суму заборгованості за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 32 603,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 809 095,16 грн.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 809 095,16 грн. звернуто стягнення на підставі договору іпотеки №РМL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року на іпотечне майно - квартиру №1, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Радгоспна, 59, загальною площею 42,9 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, площею 30,2 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Кошти, отримані від реалізації заставного майна, направити на погашення заборгованості в сумі 809 095,16 грн. перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року.

Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» судовий збір по 6 068, 21 грн., з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що зі змісту кредитного договору вбачається, що дата остаточного повернення кредиту – 01 лютого 2035 року.

Той факт, що погашення кредиту має відбуватись частинами до повного виконання умов договору не може свідчити про те, що у договорі не встановлений строк виконання основного зобов’язання.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення зустрічного позову, у зв’язку із чим суд відмовляє ОСОБА_3 у позовних вимогах в частині визнання поруки за договором поруки №SR - 009/027/2008 від 01 лютого 2008 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3, припиненою.

Поскільки відповідачами по справі порушені умови кредитного договору №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року, умови договору поруки №SR - 009/027/2008 від 01 лютого 2008 року, суд вважає позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» таким, що підлягає до задоволення,у зв’язку з чим суд стягує із відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 32 603,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 809 095,16 грн.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку», в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» за кредитним договором №МL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року в розмірі 809 095,16 грн., суд звертає стягнення на підставі договору іпотеки №РМL-009/027/2008 від 01 лютого 2008 року на іпотечне майно - квартиру №1, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Радгоспна, 59, загальною площею 42,9 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, площею 30,2 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні.

Просить рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

Разом з цим, до апеляційного суду ОСОБА_3 в установленому законом порядку подала заяву про приєднання до апеляційної скарги, яку просить задовольнити.

Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги, у межах доводів та вимог апеляційної скарги та заяви, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу і заяву задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 01 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №МL- 009/027/2008 ( а.с. 10-14 т. 1 ).

Згідно з п. 2 ч. 1 кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в розмірі 38 376,20 доларів США, строком до 01 лютого 2035 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 кредитного договору сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка зі сплатою 3,99% ( там же ).

На забезпечення виконання кредитного договору 01 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №SR-009/027/2008 ( а.с. 30 т. 1 ).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, ОСОБА_3 зобов'язалась відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов’язань.

Згідно п. 2.1. правочину, порукою за цим договором забезпечується вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов’язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі ( там же ).

З цією ж метою 01 лютого 2008 року між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_2, було укладено договір іпотеки №PML-009/027/2008 ( а.с. 28-29 т. 1 ).

За його умовами ( п. 1.1 ), для забезпечення повного і своєчасного виконання відповідачем боргових зобов’язань, іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру №1, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Радгоспна, 59, загальною площею 42,9 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, площею 30,2 кв.м.

За умовами п. 2.1. правочину, іпотека забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов’язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії ( там же ).

Проте, як зазначає позивач за первісним позовом, поданого до місцевого суду 07 лютого 2017 року ( 1-4 т. 1 ), відповідачі належним чином умови правочинів не виконують, а тому станом на 04.08.2016 року у відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором існує заборгованість перед позивачем в розмірі 32 603,76 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату проведення розрахунку заборгованості становить 809 095,16 гривень, що складається із залишку заборгованості за кредитом в розмірі 27 593,28 доларів США, що еквівалентно 684 755,05 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, суми несплачених відсотків за користування кредитом за період з 02 березня 2015 року по 03 серпня 2016 року в розмірі 5 010,48 доларів США, що еквівалентно 124 340,11 грн. за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості.

На підтвердження зазначеної заборгованості банком надано її розрахунок із врахуванням процентної ставки в розмірі 11,99% ( а.с. 53 т. 1 ).

При цьому, на переконання апеляційного суду, зазначений розрахунок не є достовірним доказом у відповідності до положень ст. 79 ЦПК України, оскільки за цим розрахунком, в порушення п. 3 ч. 1 кредитного договору, визначено розмір заборгованості із врахуванням плаваючої процентної ставки в розмірі 11,99%, тоді як сторони домовилися, згідно договору, про встановлення фіксованої ставки в розмірі 3,99%.

Окрім цього, на виконання умов кредитного договору ОСОБА_2 в заявлений позивачем період сплачував грошові кошти у значно більшій сумі, ніж зазначено у наданому суду розрахунку заборгованості ( а.с. 53, 86-108 т. 1 ).

Разом з цим, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів заборгованості ОСОБА_2 за правочином в заявленому банком розмірі.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності заборгованості, то, з точки зору другої інстанції, і відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не відповідають дійсності і розмір процентної ставки, суми платежів за правочином кредиту, зазначені в додатках №1 до договору ( а.с. 15-20 т. 1 ), в додатках ( а.с. 22-27 т. 1 ), розмір заборгованості ОСОБА_2 ( а.с. 34, 53 т. 1 ), оскільки вони повністю спростовуються кредитним договором, зокрема його п. 3 ч. 1 ( а.с. 10-14 т. 1 ).

За таких обставин, суд першої інстанції на вищенаведені обставини справи уваги не звернув, і, як наслідок, ухвалив незаконне і необґрунтоване рішення в частині задоволення первісного позову, не дотримавшись положень ст.ст. 16, 526, 530, 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 33, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10-13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України.

А тому, доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка приєдналася до апеляційної скарги, про незаконність та необґрунтованість рішення у частині задоволення первісного позову, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення зазначених норм матеріального права та процесуального права при його ухваленні, знайшли своє підтвердження при розгляді справи, унаслідок чого рішення місцевого суду в названій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволенні цих позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України та названих положень матеріального і процесуального права за їх необґрунтованості.

При цьому, доводи відзиву Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на апеляційну скаргу ( а.с. 127-130 т. 2 ), зокрема, про те, що станом на 04 серпня 2016 року у ОСОБА_2 існує заборгованість перед банком в розмірі 32 603,76 доларів США, з точки зору суду другої інстанції та з врахуванням викладеного, не є правовою підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення в зазначеній частині - без змін.

Окрім іншого, названий відзив поданий поза межами строку, встановленого ухвалою апеляційного суду від 12 липня 2018 року.

А тому, за відсутності заяви про продовження строку для подачі відзиву чи його поновлення, такий залишається без розгляду.

Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що досудові вимоги підготовлені і направлені не кредитором та про те, що їх не отримано відповідачами, недоведеність настання строку виконання боргових зобов’язань для поручителя, позов подано неналежним представником, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовими підставами для задоволення апеляційних вимог та заяви ОСОБА_3 в повній мірі.

Окрім іншого, наявне у справі доручення позивача від 18 липня 2016 року ( а.с. 39 т. 1 ), з точки зору суду другої інстанції, є правомірним у відповідності до положень ст. 204 ЦК України, а тому зазначена обставина не породжує юридичних наслідків для нього з цього приводу.

При цьому, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, на переконання апеляційного суду, ухвалено у повній відповідності до положень ст.ст. 16, 553, 559 ЦК України, а тому апеляційні вимоги та вимоги заяви ОСОБА_3 щодо рішення місцевого суду у цій частині є необгрунтованими.

Доводи апелянта щодо пропуску строку пред'явлення позову до поручителя, як підстави для задоволення зустрічного позову, з точки зору суду другої інстанції, не спростовують висновки місцевого суду про необгрунтованість позовних вимог ОСОБА_3.

А тому, зазначені доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, в решті рішення не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.

Згідно положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути із Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_3 сплачений при подачі заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір, відповідно до ухваленого судового рішення, у розмірі 12 136,43 ( а.с. 2 т. 3 ) грн. та не сплачений судовий збір за апеляційні вимоги ОСОБА_2 на користь держави – 12 936,43 ( 12 136,43 + 1 600 х 0,4 х 150 : 100 ) грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-82, 141, 263, 264, 265, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3, яка приєдналася до апеляційної скарги, задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 травня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання поруки припиненою в частині задоволення первісного позову скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 12 136,43 грн. та на користь держави – 12 936,43 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_4