Рішення № 76546584, 11.09.2018, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 293/724/17

Провадження №2/278/373/18

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - Лабенської Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи «Домінанта» про відшкодування матеріальних та моральних збитків заподіяних в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся із даною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 жовтня 2016 року о 15 годині 30 хв. на 163 км.+300 м. автодороги Виступовичі-Житомир відповідач ОСОБА_3, керуючи легковим автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з легковим автомобілем НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_2

За вчиненні вищезазначені діяння ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України.

Позивач стверджує, що внаслідок ДТП, діями відповідача йому в першу чергу було завдано матеріальну шкоду, адже йому частково пошкоджено автомобіль. Крім того, незаконними діями відповідача йому також спричинено моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із дорожньо-транспортною пригодою, пошкодженням майна та порушенням звичайного способу життя.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 23108,65 гривень на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, 10000 гривень моральної шкоди, а також судові витрати по справі, а саме 640 гривень судового збору.

Позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові та з урахуванням доказів наявних у справі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Згідно відзиву відповідач не визнає позовні вимога, заявлені позивачем в повному обсязі. Юридичний факт дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17 жовтня 2016 року та свою винуватість у дорожньо-транспортній пригоді не заперечив, про те вважає позовні вимоги позивача в більшій частині є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема стверджує, що позивач не надав доказів щодо свого права подавати позов про відшкодування шкоди, щодо правомірності володіння майном на достатній правовій підставі, обмежившись словами, що автомобіль перебуває у його володінні. Що стосується відшкодування майнової шкоди в сумі 23108,65 гривень зазначив, що висновок експерта містить вартість відновлювального ремонту автомобіля, що складає 21540,34 грн. та ринкову вартість автомобіля в сумі 18758,65 грн., а тому позивачем вимога про відшкодування матеріальної шкоди суперечить чинному законодавству, оскільки позивач має ставити питання тільки про стягнення різниці між вартістю автомобіля до і після дорожньо-транспортної пригоди. Сума моральної шкоди в розмірі 10000 гривень позивачем не доведена, а тому підлягає відмові у її задоволенні.

Представник третьої особи СК «Домінанта» в судове засідання не з'явився, не повідомивши причину неявки. Про час і день розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтями 79 та 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У роз'ясненнях, які містяться в абзаці четвертому пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

В судовому засіданні встановлено, що 17 жовтня 2016 року о 15 годині 30 хв. на 163 км.+300 м. автодороги Виступовичі-Житомир відповідач ОСОБА_3, керуючи легковим автомобілем НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з легковим автомобілем НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_2, який рухався по лівій смузі руху в зустрічному напрямку.

Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 листопада 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с.11).

В той час згідно зі ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст.18 названого Закону страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно наданого до суду полісу №АЕ/7629074 від 29 червня 2016 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач ОСОБА_2 який є власником автомобіля ВАЗ 2101 реєстраційний номер НОМЕР_3, є страхувальником і особою, цивільно-правова відповідальність якої за шкоду, заподіяною життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації транспортного засобу застрахована (а.с.10).

Згідно з ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди завданої позивачу в наслідок ДТП, судом враховуються обсяги механічних пошкоджень автомобіля, висновок №017/312 автотоварознавчого дослідження автомобіля ВАЗ 2101 реєстраційний номер НОМЕР_3 від 23 червня 2017 року відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 становить 18758 гривень 65 копійок (а.с.15-34).

Відтак, порушення відповідачем ОСОБА_3 правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього і в її заподіянні.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як передбачено вимогами ст.1188 ЦК України. Відповідно до вимог п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, що підтверджується письмовими доказами, а саме 18758,65 гривень матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 1200 гривень вартості оплати проведеного дослідження (а.с.35), 3150 гривень за транспортування пошкодженого автомобіля з м.Житомира до с.Устинівка Олевського району (а.с.12).

Відповідно до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодуванням моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; моральна шкода може полягати, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Крім того позивач ОСОБА_2 просить стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень, про те не надав жодних належних та допустимих доказів в підтверджень моральної шкоди, а тому суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, оскільки немає правових підстав щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст.4, 12, 82, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 18758 гривень 65 копійок матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 1200 гривень вартості оплати проведеного дослідження, 3150 гривень за транспортування пошкодженого автомобіля, 640 гривень сплачено судового збору, а всього на загальну суму 23748 гривень 65 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: І. В. Зубчук