Постанова № 76545662, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3802/17 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Літвіної Н.М.

за участю секретаря судового засідання Цюпко Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Тетіївський пряник», звернувся в Київський окружний адміністративний суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2017 №0027321207.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне та неповне дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" до закінчення перевірки не було надано документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності. Відтак, апелянт вважає, що товариством порушено вимоги ст.44, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 79000 грн. по декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року.

30 липня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Тетіївський пряник" з метою встановлення правомірності декларування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт перевірки від 09.08.2017 №2966/10-36-12-07/36178864, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 44, п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та дополеними), в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 79000,00 грн. за травень 2017 року.

Висновки податкового органу про допущені порушення ґрунтуються на доводах про неможливість підтвердити фактично сплачену суму податку отримувачем (ТОВ "Тетіївський пряник") товарів/послуг у звітному податковому періоді постачальником (ТОВ "Призма-14") таких товарів/послуг, з огляду на ненадання до перевірки документів на підтвердження показників відображених товариством у податковій звітності.

Відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.08.2017 №0027321207, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 79000,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як безпосередньо під час податкового контролю, так і на стадії оскарження рішень контролюючого органу в суді. При цьому, вказував, що позивачем підтверджено фактичне здійснення господарської операції з контрагентом ТОВ "Призма-14".

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до пп.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Зокрема, згідно з п.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є: 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництва борошняних кондитерських виробів; тортів і тістечок тривалого зберігання.

Спірну суму бюджетного відшкодування з ПДВ позивачем було сформовано на підставі господарських операцій згідно договору купівлі-продажу від 20.01.2017 № 20/01, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Призма-14" (Продавець).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити наступну продукцію: цукор (далі Товар).

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного договору передбачено, що товар поставляється на умовах самовивозу зі складу цукру, що належить ТОВ "Призма-14" за адресою: Київська область, Тетіївський район, с. Кашперівка, вул. Леніна, 30. Товар поставляється партіями. Партія рахується товаром, поставленим по одній накладній.

На підтвердження реального виконання вказаних договірних зобов'язань та руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії: податкових накладних від 05.05.2017 №2 на суму 183000,00 грн., у т.ч. ПДВ 30500,00 грн., від 12.05.2017 №7 на суму 91500,00 грн., у т.ч. ПДВ 15250,00 грн., від 16.05.2017 №12 на суму 91500,00 грн., у т.ч. 15250,00 грн., від 17.05.2017 №14 на суму 183600,00 грн., у т.ч. ПДВ 30600,00 грн., від 24.05.2017 №21 на суму 183000,00 грн., у т.ч. ПДВ 30500,00 грн.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 311 за травень 2017 року (том 1, а.с. 43); платіжні доручення від 05.05.2017 №3141 на суму 183000,00 грн., від 12.05.2017 №3154 на суму 91500,00 грн., від 16.05.2017 №3156 на суму 91500,00 від 18.05.2017 №3162 на суму 183600,00 грн., від 24.05.2017 №3177 на суму 183000,00 грн.; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за травень 2017 року; обороти рахунку 63, 201, 311 за травень 2017 року (том 2, а.с. 10-13, 17-21); головної книги за травень 2017 року із зазначенням інформації по рах. 26 "Готова продукція"; видаткових накладних: від 05.05.2017 №299 на суму 183000,00 грн., у т.ч. ПДВ 30500,00 грн., від 12.05.2017 №334 на суму 91500,00 грн., у т.ч. ПДВ 15250,00 грн., від 16.05.2017 №356 на суму 91500,00 грн., у т.ч. 15250,00 грн., від 17.05.2017 №365 на суму 183600,00 грн., у т.ч. ПДВ 30600,00 грн., від 24.05.2017 №399 на суму 183000,00 грн., у т.ч. ПДВ 30500,00 грн.

Також, позивачем надано докази наявності транспортних засобів, якими доставлявся товар до складських приміщень, транспортування придбаного товару та докази прийняття товару на облік відповідальними працівниками, оприбуткування придбаного товару та руху його по складу.

Так, при транспортуванні товару, придбаного у ТОВ "Призма-14", використовувались автомобілі ГАЗ-52, д.н. АІ5414ВХ та ГАЗ 33021, д.н. АІ1032ВМ.

Позивачем надано копію договору здачі в оренду основних засобів від 31.12.2014, який укладений між ТОВ "Тетіївський ЗПТ" (Орендодавець) та ТОВ "Тетіївський пряник" (Орендар).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду основні засоби, цілісний майновий пай, що знаходиться за адресою: м. Тетіїв, вул. Крючкова, 14, склад і вартість яких визначено за даними балансу Орендодавця станом на 31 грудня 2014 року, згідно з актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу в оренду, що є невідємною частиною цього Договору (додаток).

Згідно із пунктом 6.1 договору від 31.12.2014, цей договір діє з 31 грудня 2015 року, а в частині обов'язків по розрахунках у разі невиконання їх Орендарем та нанесенні збитків Орендодавцю до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення Договору після закінчення його терміну протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах , що були передбачені договором (п. 6.3 договору від 31.12.2014).

В пунктах 67 та 71 переліку основних засобів, які входять до цілісного майнового комплексу ТОВ "Тетіївський ЗПТ" зазначено: автомобіль ГАЗ 3302, бортовий-С, колір синій, 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами) 33020052036548, 33020050291796 1 шт.; автомобіль ГАЗ 5201, бортовий-С, колір синій, 1987 року випуску, номер шасі (кузова, рами) - 1004994 1 шт.

Крім того, на підтвердження транспортування товару позивачем надано копії подорожних листів вантажного автомобіля від 05.05.2017 №381931, від 12.05.2017 №381939, від 16.05.2017 №381943, від 17.05.2017 №381944, від 24.05.2017 №381950, які містять інформацію щодо пунктів навантаження та розвантаження товару (цукру) та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів ГАЗ-52, д.н. АІ5414ВХ та ГАЗ 33021, д.н. АІ1032ВМ за ТОВ "Тетіївський ЗПТ".

Також, позивачем надано копію картки складського обліку по цукру за травень 2017 року, копії видаткових накладних по переміщенню цукру в травні 2017 року.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в травні 2017 року оприбутковано цукор в кількості 48000 кг., що підтверджується відомістю по товарам на складах за травень 2017 року. Для власних потреб виробництва в травні 2017 року використано цукру в кількості 20802 кг. Цукор списувався на підставі виробничих листів ТОВ "Тетіївський пряник" за травень 2017 року.

В рахунок оплати отриманої сировини позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується надано копії банківських виписок від 05.12.2017, від 12.05.2017, від 16.05.2017, від 18.05.2017 та від 24.05.2017.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що факт виконання поставок за зазначеними вище зобов'язаннями підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Також, відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.

Аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку дає можливість стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеним договором укладеними між позивачем та ТОВ "Призма-14".

Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента.

Щодо доводів апелянта про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетіївський пряник" до закінчення перевірки не було надано документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, колегія суддів зауважує, що згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством

Пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 18.08.2017 ТОВ "Тетіївський пряник" направило поштою до ГУ ДФС у Київській області заперечення на акт перевірки від 18.08.2017 № 44 до яких було долучено документи на підтвердження показників податкової звітності. Однак, за результатами розгляду заперечень позивача, ГУ ДФС у Київській області направило на його адресу лист "Про результати розгляду заперечення" від 29.08.2017 №5588/10/10-36-12-06-11, в якому повідомлялось про залишення заперечень без розгляду.

При цьому, нормами податкового законодавства не обмежено право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і під час вирішення спору в судовому порядку.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, не доведено правомірності відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 79000,00 грн.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Н.М.Літвіна