Постанова № 76545332, 11.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16913/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління Праці та соціального захисту населення Святошинської в місті Києві Державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської у місті Києві Державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської у місті Києві Державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської у місті Києві Державної адміністрації щодо відмови у встановленні статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення категорії 4;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської у місті Києві Державної адміністрації видати ОСОБА_3 посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає,що оскільки на час звернення позивача із заявою про надання посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 вона не проживала та не працювала на забрудненій території, позивач не має жодних підстав для встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Водночас, відповідач посилається на Закон України від 28.12.2014 «Про внесення змін до та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким було виключено статтю 2 та статтю 23 Закону України «Про статус та соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими визначено категорії зон радіоактивного забруднених територій та компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч.4 ст.229, ч. 1 ст. 310, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 у період з 22.06.1979 по 18.05.1993 проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідками Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 15.12.1992 №10184/14714 та Виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 11.02.2015 №04-08/59.

Зі змісту довідки Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 15.12.1992 №10184/14714 вбачається, що вона є підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеного до категорії 4, та позивач має право користуватися пільгами, передбаченими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

03 серпня 2016 року позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської у місті Києві Державної адміністрації з заявою про видачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, обґрунтовуючи це тим, що при попередньому зверненні процедура отримання посвідчення не була завершена, скільки бланки встановленого зразка були відсутні.

Однак Управління праці та соціального захисту населення Святошинської у місті Києві Державної адміністрації листом від 05.08.2016 №9629/35-01-15 повідомило позивача про відсутність підстав для видачі відповідного посвідчення, оскільки Законом України від 28.12.2014 «Про внесення змін до та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про статус та соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким виключено статтю 2 та статтю 23 Закону, якими передбачено визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій та компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.91 N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон N 796-XII).

Відповідно до ст. 9 Закону N 796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно пункту 4 ч. 1 ст. 11 вищевказаного Закону до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Частиною 3 ст. 15 даного Закону визначено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Як вбачається з матеріалів справи, Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області ОСОБА_3 було видано довідку від 15.12.1992 №10184/14714, якою підтверджується обставини, що вона проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) за адресою: АДРЕСА_1.

Окрім цього, дані обставини також підтверджуються довідкою Виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 11.02.2015 №04-08/59, згідно з якою м. Боярка відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) до 31.12.2014.

Так, колегія суддів вважає, що довідки, якими підтверджується факт проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю, є достатньою підставою для отримання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 та надає право позивачу користування пільгами й компенсаціями, встановленими Законом.

Проте, судом не приймаються посилання апелянта на обставини щодо внесення змін Законом України від 28.12.2014 «Про внесення змін до та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» до Закону України «Про статус та соціальний захист населення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого було виключено статтю 2 та статтю 23, якими визначено категорії зон радіоактивного забруднених територій та компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.

Таким чином, посилання відповідача на вищезазначені зміни в законодавстві колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі № 796-XII не відбулось.

Крім того, виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.

Водночас, позивач зазначає, що раніше зверталася до відповідача з заявою про видачу належним чином оформленого посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, проте процедура видачі посвідчення не була завершена, позаяк бланки відповідного зразка були відсутні.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04, п.71) наголошує «… державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків», а отже не може мати негативних наслідків для людей та порушувати їх права.

Відтак, звертаючи увагу на обставини щодо розпочату раніше відповідачем процедуру видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, яку не було завершено у зв'язку з відсутністю бланків, та беручи до уваги, що державні органи повинні дотримуватись власних процедур, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позивачем позовних вимог щодо визнання протиправною відмову у видачі відповідного посвідчення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на встановлення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення 4 категорії.

Отже, доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Святошинської в м. Києві Державної адміністрації не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішеннівід08 травня 2018 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв в законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Святошинської в м. Києві Державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: