Постанова № 76544236, 13.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 рокусправа № 804/8452/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевська Н.А.

судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міністерства юстиції України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 (суддя Боженко Наталія Василівна, дата складання повного тексту 11.04.2018)

у справі № 804/8452/17

за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

третя особа Державне підприємство "Національні інформаційні системи"

про скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

12.12.2017 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України , третя особа: Державне підприємство «Національні «інформаційні системи», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Мін’юсту, оформлене наказом Міністерства юстиції України від 22.11.2017 № 3744/5, прийнятим за результатом проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Мін’юсту, прийняте у формі наказу №3744/5 від 22.11.2017, про тимчасове блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суперечить чинному законодавству, а камеральна перевірка відносно позивача, як державного реєстратора проведена з порушеннями. Позивач зазначає, що йому невідомі результати проведення моніторингу, він ніяким чином не обізнаний з актом складеним уповноваженим представником Міністерства за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій, а при вчиненні реєстраційних дій порушень допущено не було , а відтак відсутні підстави для блокування доступу приватного нотаріуса до вказаного Держреєстру.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018р. у справі № 804/8452/17 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Рішення суду мотивовано неправомірним застосуванням до позивача несприятливих наслідків у вигляді тимчасового зупинення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки встановлене відповідачем порушення відносно відсутності сформованих приватним нотаріусом друкованих форм рішень про проведену державну реєстрацію прав, спростовується наданими позивачем доказами, які свідчать, що приватним нотаріусом при здійсненні державної реєстрації кожного разу формувалось відповідне рішення у паперовій формі та долучалось до матеріалів реєстраційної справи, а реєстраційні справи, в свою чергу, направлялись до відповідних реєстраційних служб.

Стосовно іншого порушення, яке полягає у не виготовлені та не розміщені електронних копій документів у відповідному розділі (спецрозділі) Держреєстру, суд зазначив, що надані у підтвердження наявності такого порушення відповідачем скріншоти суд не може прийняти до уваги, та вважати належним доказом порушення приватним нотаріусом п.10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, з огляду на те, що з останніх не можливо встановити з якого саме реєстру вони були зроблені (з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що діяв до 31.12.2012 чи з Державного реєстру прав, що діє з 01.01.2013). Крім того, відповідачем зазначено, що приватним нотаріусом не було виготовлено та розміщено в Державному реєстрі прав електронних копій документів поданих для проведення державної реєстрації прав при розгляді заяв №№ 20412916, 20287008, 20782597, 20930133, 20865186, 20865857, 20866239, 20899283, 21341194, 21536103, 21540186, 21542899, 21543045, 21543201, тоді як скріншоти надано лише відносно заяв №№ 20899283, 21341194, 21536103, 21540186, 21542899, 21543045, 21543201.

Стосовно порушення, яке полягає у проведенні позивачем державної реєстрації прав на гараж за ОСОБА_2 без подання документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси, суд встановив надання для такої реєстрації рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів "про присвоєння адреси" автогаражному кооперативу, де розміщено гараж гр.ОСОБА_2

При цьому суд зауважив на відсутності у відповідача під час проведення камеральної перевірки права на здійснення перевірки щодо правомірності формування друкованих форм рішень про проведену державну реєстрацію прав та щодо правомірності та обґрунтованості визначення державним реєстратором правового статусу майна та документів, які свідчать про адресу відповідного майна, оскільки такі критерії не визначені п.4 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2016 № 990, як такі, на підставі яких здійснюється моніторинг реєстраційних дій. Тобто, на думку суду, за результатами проведеної перевірки відповідач мав право відобразити в акті перевірки лише порушення щодо не виготовлення та не розміщення у відповідному розділі (спецрозділі) Державного реєстру прав електронних копій документів поданих для проведення державної реєстрації прав, шляхом їх сканування, однак зазначене порушення позивача, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи належними та достатніми доказами.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Мін’юстом подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 р. у справі № 804/8452/17 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Так, скаржник наполягає на законності спірного наказу про тимчасове блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, посилаючись на наступне:

- приватним нотаріусом на порушення Вимог до оформлення рішень державними реєстраторами прав на нерухоме майно, затверджених Наказом Мін’юсту № 3276/5 від 21.11.2016, та п.15 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141, за результатами розгляду заяв, зареєстрованих в базі даних заяв Держреєстру, не сформовано друкованих форм рішень про проведену державну реєстрацію прав (41 шт.), у підтвердження чого відповідачем долучено до матеріалів справи декілька скріншотів, але суд першої інстанції в своєму рішенні взагалі не надав жодної правової оцінки даним доказам.

Взяті ж до уваги судом першої інстанції надані позивачем матеріали реєстраційних справ, які направлялись до реєстраційних служб на зберігання, є, на думку скаржника, неналежними доказами формування позивачем друкованої форми рішення, оскільки судом не встановлено чи відповідають номери заяв зазначених у актах приймання-передачі, наданих позивачем, номерам заяв, в яких відповідачем виявлені порушення, не досліджено та не встановлено відповідність експрес-накладних, які, нібито, підтверджують факт направлення даних реєстраційних справ до реєстраційних служб, і окрім цього, надані позивачем акти приймання-передачі реєстраційних справ не підписані особою, яка прийняла їх на зберігання.

Порушення щодо не виготовлення та не розміщення у відповідному розділі Держреєстру електронних копій документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, підтверджуються наданими до матеріалів справи скріншотами, з яких вбачається що сканкопії поданих для реєстрації прав документів позивачем не додавались, і позивачем не надано суду жодного доказу, який спростовував би дане порушення.

При цьому не взяття судом першої інстанції до уваги даних скріншотів через те, що з останніх неможливо встановити з якого саме реєстру вони зроблені (з Реєстру прав власності на нерухоме майно який діяв до 31.12.2013 чи з Державного реєстру прав, що діє з 01.01.2013)», є безпідставним, оскільки з 01.01.2013 почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІУ від 01.07.2004, а отже, на час розгляду даної справи відповідач користувався новим Державним реєстром прав, відповідно і скріншоти надавались до суду з нового реєстру.

Порушення щодо проведення позивачем державної реєстрації прав на гараж за ОСОБА_2 без подання документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси, мало місце з огляду на те, що зі змісту рішення виконавчого комітету місцевої ради депутатів від 09.09.1996 № 1310 вбачається, що це рішення стосується надання земельної ділянки у постійне та тимчасове користування по вул.Пеліна 88 у Бабушкінському районі кооперативу по будівництву та експлуатації колективних гаражів, що не є документом, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси в розумінні п.42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін підтримано визначені сторонами правові позиції по суті спірних питань даної справи, надано пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовується сторонами, що Мін’юстом видано наказ від 28.08.2017 № 3014/7 "Про проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яким, зокрема, затверджено перелік державних реєстраторів та суб'єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Держреєстр) (а. с.65-67).

На підставі вказаного наказу головним спеціалістом відділу акредитації, контролю та моніторингу Департаменту державної реєстрації та нотаріату ОСОБА_3 складено акт за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 30.10.2017 (а. с.60-64).

В даному акті зазначено, що в ході проведення моніторингу виявлено порушення приватним нотаріусом вимог ст.ст.10, 16, 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», п.п.9, 10, 15, 42 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, п.56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141.

Мін’юстом прийнято наказ № 4226/7 від 03.11.2017 «Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1» (а. с.68, 69).

20.11.2017 за результатами проведення камеральної перевірки складено відповідну довідку, в якій зазначено, що приватним нотаріусом ДНМО ОСОБА_1 допущені порушення:

- Вимог до оформлення рішень державними реєстраторами прав на нерухоме майно, затверджених Наказом Мін’юсту № 3276/5 від 21.11.2016, та п.15 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141, за результатами розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв Державного реєстру прав №№ 21201589, 21254388, 21256129, 21230003, 21231949, 21235203, 21236796, 21237987, 21238284, 21238596, 21320695, 21341194, 21246194, 21335724, 21384077, 21384746, 21389862, 21406176, 21456887, 21458749, 21464175, 21469033, 21422312, 21422376, 21514765, 21515375, 21515635, 21536103, 21538713, 21540186, 21542899, 21543045, 21543201, 21543291, 21556386, 21559954, 21560117, 21562669, 21562759, 21579770, 20526715, не було сформовано друкованих форм рішень про проведену державну реєстрацію прав;

- ст.ст.16, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.9, 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, п.56 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141 щодо не виготовлення та не розміщення у відповідному розділі (спецрозділі) Держреєстру електронних копій документів поданих для проведення державної реєстрації прав допущені приватним нотаріусом при розгляді заяв, які зареєстровані у базі даних заяв Державного реєстру прав за №№ 20412916, 20287008, 20782597, 20930133, 20865186, 20865857, 20866239, 20899283, 21341194, 21536103, 21540186, 21542899, 21543045, 21543201;

- ст.23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.40, 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, а саме приватним нотаріусом за наявності підстав для прийняття рішення, передбаченого ст.23 Закону (зупинення розгляду заяви), проведено державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна без подання документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси, передбаченого вимогами п.42 вказаного Порядку (у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії) (а. с.53-57).

На підставі даної довідки Мін’юстом з посиланням на ст.37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою КМУ від 21.12.2016 № 990, винесений наказ від 22.11.2017 № 3744/5 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці (а. с.12).

Приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_1, вважаючи зазначений наказ про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Держреєстру протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність винесеного відповідачем спірного наказу, з чим погоджується апеляційний суд з огляду на наступне:

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу у ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За положеннями ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Отже, зазначені критерії одночасно є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчинює дії чи допускається бездіяльності.

Так, оцінюючи спірний наказ відповідача про тимчасове блокування доступу позивача до Держреєстру на відповідність критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, колегія суддів бере до уваги, що судом першої інстанції вірно визначено, що фактично за наслідками камеральної перевірки було встановлено такі випадки:

- не сформовані друковані форми рішень про проведену державну реєстрацію прав;

- не виготовлені та не розміщені у відповідному розділі (спецрозділі) Держреєстру електронні копії документів, які були подані для проведення державної реєстрації прав;

- проведено державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна без подання документа, що підтверджує присвоєння об’єкт у нерухомого майна адреси.

Згідно з абз.1, 2 ч.1 ст.37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (тут і надалі – в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 1952) контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб’єктів державної реєстрації прав.

За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб’єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб’єктів державної реєстрації прав.

В абз.1, 2 п.5 Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затверджений постановою КМУ від 21.12.2016 № 990 (тут і надалі – в редакції на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Порядок № 990) за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін’юсту, що проводила такий моніторинг.

У разі виявлення на підставі акту моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб’єктів державної реєстрації.

Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін’юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін’юсту (абз.1 п.6 Порядку № 990).

Згідно з абз.1 п.9 Порядку № 990 результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

У відповідності п.10 Порядку № 990 за результатами проведеної камеральної перевірки Мін’юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу.

Також у ч.2 ст.37-1 Закону № 1952 передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб’єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб’єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:

1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб’єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб’єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;

3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб’єкта державної реєстрації прав;

4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) скасування акредитації суб’єкта державної реєстрації прав.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання (абз.1 ч.3 ст.37-1 Закону № 1952).

Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для призначення Мін’юстом камеральної перевірки державного реєстратора, є виявлення у реєстрах порушень порядку державної реєстрації, зокрема, під час моніторингу реєстраційних дій.

У п.п.83-7 п.4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 02.07.2014 № 228 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Мін’юст відповідно до покладених на нього завдань: здійснює відповідно до закону контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців, в тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до закону, та приймає обов’язкові до виконання рішення, передбачені законом; державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності.

За визначенням, наведеним у п.1 Порядку № 990, моніторинг реєстраційних дій - комплекс організаційних та технічних (з використанням програмних засобів ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри) заходів, які забезпечують систематичну, вибіркову перевірку дотримання державними реєстраторами прав на нерухоме майно, державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратори), уповноваженими особами суб’єктів державної реєстрації законодавства під час проведення реєстраційних дій за критеріями, визначеними цим Порядком.

Критерії такого моніторингу наведені у п.4 Порядку № 990, згідно з яким моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями:

1) порушення строків, визначених Законами;

2) проведення реєстраційних дій в неробочий час;

3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування;

4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень;

5) скасування (видалення) записів з реєстрів;

6) державні реєстратори та/або суб’єкти державної реєстрації, визначені Мін’юстом.

Отже, повноваження Мін’юсту щодо контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно шляхом моніторингу реєстраційних дій обмежені компетенцією на проведення перевірки дотримання державними реєстраторами законодавства під час проведення реєстраційних дій виключно за критеріями, визначеними у п.4 Порядку № 990.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, порушення, яке полягає у відсутності формування позивачем друкованих форм рішень про проведену державну реєстрацію прав, та порушення, яке полягає у проведенні позивачем державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна без подання документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси, не відповідають вищенаведеним критеріям моніторингу, а тому встановлення таких обставин перебуває поза межами компетенції відповідача.

Додатково стосовно цих двох порушень апеляційний суд зауважує, що:

- обов’язок державного реєстратора щодо формування друкованих форм рішень про проведену державну реєстрацію прав не передбачені у нормативно-правових актах, про порушення позивачем яких зазначив відповідач, тобто ані у Вимогах до оформлення рішень державними реєстраторами прав на нерухоме майно, затверджених Наказом Мін’юсту № 3276/5 від 21.11.2016 (в редакції на момент вчинення реєстраційних дій), ані у п.15 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141 (в редакції на момент вчинення реєстраційних дій, Порядок № 1141), згідно з яким «Після здійснення пошуку у Державному реєстрі прав відомостей державний реєстратор розглядає заяву (запит) та оформляє відповідне рішення, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування»;

П.5 Вимог… «Рішення державного реєстратора у випадках, передбачених законодавством, може бути оформлено у паперовій формі шляхом його друку за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків, проставлення підпису та печатки державного реєстратора».

- п.42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 (в редакції на момент вчинення реєстраційних дії, далі – Порядок № 1127), про порушення якого при проведенні позивачем державної реєстрації прав на гараж за ОСОБА_2 без подання документа, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси зазначено в акті від 30.10.2017, стосується документів, які подаються для державної реєстрації права власності «…на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р.», і не стосується гаражів, розташованих у гаражних кооперативах.

Разом з тим, порушення, яке полягає у не виготовленні та не розміщенні позивачем у відповідному розділі (спецрозділі) Держреєстру електронних копій документів, які були подані для проведення державної реєстрації прав, відповідає критеріям, визначеними у п.4 Порядку № 990.

Так, в акті від 30.10.2017 встановлено, що у порушення ст.ст.16, 18 Закону № 1952, п.п.9, 10 Порядку № 1127, п.56 Порядку № 1141 приватним нотаріусом при розгляді заяв, які були зареєстровані у базі даних заяв Держреєстру (14 шт.) не виготовлено та не розміщено у відповідному розділі (спецрозділі) Держреєстру електронні копії документів поданих для проведення державної реєстрації прав.

За приписами абз.1 ч.1 ст.16 Закону № 1952 при прийнятті заяв у паперовій формі обов’язково виготовляються електронні копії документів, поданих заявником для проведення реєстраційних дій. Електронні копії документів виготовляються шляхом сканування з подальшим їх розміщенням у Державному реєстрі прав.

Згідно з п.10 Порядку № 1127 з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 9 цього Порядку, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор, уповноважена особа обов’язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, що долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

У відповідності до абз.7 п.56 Порядку № 1141 державний реєстратор із оригіналів поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів та копій документів, які пред’являються для державної реєстрації прав, виготовляє їх електронні копії шляхом сканування, які розміщує у відповідному розділі Державного реєстру прав (крім документів, які були ним видані або оформлені під час проведення державної реєстрації прав).

В матеріалах справи містяться надані відповідачем скріншоти сімох з чотирнадцяти заяв, по яких відповідачем встановлено не виготовлення і не розміщення позивачем в Держреєстрі електронних копій документів, поданих для проведення державної реєстрації (а. с.118-124).

Разом з тим, враховуючи визначену у ч.2 ст.2 КАС України необхідність перевірки адміністративним судом спірного рішення суб’єкту владних повноважень на відповідність критерію пропорційності (дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення), апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем обраний такий вид стягнення, як тимчасове блокування доступу приватного нотаріуса до Держреєстру строком на 3 місяці.

Однак, ані Законом № 1952, ані Порядком № 990, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом взагалі не визначено міру зазначеного виду стягнення, а саме в яких межах Міністерство має право визначати тимчасовість такого блокування, межу того періоду, на якій державного реєстратора можливо позбавити доступу до Держреєстру.

Відсутність міри такого виду стягнення як тимчасове блокування доступу до Державного реєстру, є прогалиною законодавства, які усувають шляхом аналогії закону чи аналогії права.

Водночас, відповідно до положень ч.6 ст.7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Так, у даному випадку законодавець не наділів відповідача повноваженням блокувати доступ державного реєстратора до Держреєстру на строк до 3 місяців. Зазначений строк обрано відповідачем довільно, на власний розсуд, без жодних обґрунтувань. Проте, суб’єкт владних повноважень, не може самостійно наділяти себе повноваженнями, якими його не наділив законодавець.

Таким чином, відсутність у законодавстві міри стягнення, конкретних меж строків, протягом якого державного реєстратора можливо тимчасово заблокувати доступ до Держреєстру, є нездоланою прогалиною у законі, яка не може бути усунута ані шляхом аналогії, ані шляхом дискреції суб’єкта накладення стягнення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у спірному наказі відповідача не вбачається наведення мотивів його прийняття, що прямо суперечить вимогам ч.2 ст.37-1 Закону № 1952 та п.10 Порядку № 990 щодо необхідності прийняття Мін’юстом за результатами камеральної перевірки мотивованого рішення у формі наказу.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що спірний наказ від 22.11.2017 № 3744/5 про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_1 до Держреєстру речових прав на нерухоме майно строком на 3 місяці не відповідає критеріям, зазначеним в ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийнятий поза межами наданих Мін’юсту повноважень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2018 р. у даній справі.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 р. у справі № 804/8452/17 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 р. у справі № 804/8452/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко