Постанова № 76542808, 12.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8060/17 Головуючий у 1 інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Сорочка Є.О. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), посадової особи Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьменко В.В. про визнання протиправними дій, скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), посадової особи Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьменко В.В., в якому просила:

- визнати протиправними дії посадової особи Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузьменко В.В. щодо скасування декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 083140630274 від 04 березня 2014 року та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 143143110471 від 07 листопада 2014 року;

- скасувати наказ Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 травня 2017 року № 183;

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_5 звернулася з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що перевірка, за наслідками якої було видано оскаржуваний наказ про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, була проведена без дотримання Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, а також з порушенням тримісячного строку на перевірку з дня подання декларацій.

07 вересня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від Департаменту з питань державного архітектурно- будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04 березня 2014 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ 083140630274.

Замовником - ОСОБА_5 на підставі зазначеної декларації виконано роботи з будівництва садового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що стало підставою для подання та реєстрації 07 листопада 2014 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 143163200841.

У подальшому позивачем реалізовано право на власність та зареєстровано 13 травня 2015 року право власності на об'єкт нерухомості - садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1, індексний номер - 37472291.

Пізніше, засобами поштового зв'язку позивачем отримано лист Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації від 25 травня 2017 року № 073-4623, яким поінформовано про скасування зазначених декларацій. На підтвердження вказаної інформації до листа додано копію наказу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської державної адміністрації від 25 травня 2017 року № 183 про скасування декларацій № КВ 083140630274 про початок виконання будівельних робіт та № КВ 143163200841 про готовність об'єкта до експлуатації.

Позивач вважає, що оскільки перевірка не проводилась, то факти посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва є незаконними та упередженими.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до частини другої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з аналізу вказаної правової норми, виключною підставою для скасування декларації про початок будівництва є встановлений факт здійснення самочинного будівництва, зокрема, якщо: 1) будівництво здійснюється на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети; 2) будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; 3) будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорту; 4) скасовано містобудівні умови та обмеження.

Відповіднео до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

В силу статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність», архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об'єктів архітектури, зобов'язані: додержуватися державних стандартів, норм і правил, вимог вихідних даних на проектування; не порушувати під час проектування, організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси власників і користувачів будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови. Проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до ч. 1ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 01 березня 2017 року № 055-3776 замовнику будівництва - ОСОБА_5 надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 22 листопада 2012 року № 15500/0/01/009-12 для будівництва садового будинку на АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 22.11.2012 № 15500/0/01/009-12 встановлено, що гранично допустима поверховість об'єкта згідно вимогами державних будівельних норм (зокрема п. 3.48* ДБН- 360-92*), Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з врахуванням генерального плану м. Києва, розробленого інститутом «Київгенплан», АТ «Київпроект», затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 307/1804.

Відповідно до ДБН 360-92, садовий будинок - будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.

Згідно із статтею 35 ЗК України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Під садовим будинком, відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України №127 від 24 травня 2001 року, розуміється будинок для літнього (сезонного) використання.

Пунктом 3.48 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» визначено регламент погодження граничних розмірів площі забудови і поверховості садового будинку, згідно з яким загальна площа і поверховість садового будинку та господарських будівель на ділянці встановлюються статутом садівницького товариства чи кооперативу за погодженням з місцевими органами архітектури та містобудування.

Так, основним призначенням земель садівництва є закладення багаторічних плодових насаджень, а тому їх використання лише для будівництва житлових будинків та господарських споруд є порушенням режиму цільового використання земель.

Згідно відзиву на апеляційну скаргу, здійснення будівництва, зокрема, садового будинку можливе на підставі будівельного паспорту, який визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки Департаментом було отримано лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 11 квітня 2017 року № 8-10-0.441-7346/2 для вжиття заходів відповідно до наданих повноважень разом з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки.

З вказаного вище листа встановлено, що на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 розташовані багатоповерхові житлово-офісні будинки 5-ти та 8-ми поверхами відповідно, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; вид використання - для ведення садівництва.

Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на земельну ділянку та посвідчено Державним актом від 31 жовтня 2012 року НОМЕР_3. Площа земельної ділянки 0,0605 га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; вид використання - ведення садівництва.

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

За таких обставин, Департамент дійшов висновку, що проектну документацію на об'єкт будівництва "Будівництво садового будинку по АДРЕСА_1" розроблено без дотримання вимог вихідних даних пункту 1 містобудівних умов і обмежень земельної ділянки, чим порушено вимоги пункту 3.19 ДБН 360-92** "Планування і забудова міських і сільських поселень" та без дотримання вимог Земельного кодексу України, чим порушено пункт 2 статті 24 Закону України " Про регулювання містобудівної діяльності", статтю 20 та частину першу статті 91 "Земельного кодексу України".

Згідно статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як вірно вказано судом першої інстанції, чинним законодавством у галузі містобудівної діяльності, зокрема ст. 39- 1 Закону, п. 22 Порядку № 466 та п. 22 Порядку № 461, передбачено, що достатньою та необхідною правовою підставою для скасування органом архітектурно-будівельного контролю реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації є встановлення факту наведення у ній замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. Також, жодною правовою нормою не регламентовано порядок виявлення органом архітектурно-будівельного контролю такого факту і його обов'язку проводити перевірку, якщо недостовірність зазначених у декларації даних є очевидною.

Отже, чинним законодавством не передбачено, що встановлення фактів наведення замовниками недостовірних даних у деклараціях відбувається виключно за результатами здійснення заходів державного архітектурно- будівельного контролю, а не в процесі їх проведення.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що Департамент, у відповідності до Порядку № 466, Порядку № 461 листом від 26.05.2017 № 073-4623 письмово повідомив замовника будівництва ОСОБА_5 про скасування реєстрацій вказаних вище декларацій та направив оскаржуваний наказ рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2018 року

,