Постанова № 76542383, 10.09.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2018 р. Справа № 907/409/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Малех І.Б.

суддів Бойко С.М.

Плотніцький Б.Д.

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави від 03.07.2018 року за № 01-100-61-18 (6016)

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 23.06.2018 року (суддя: Ремецькі О.Ф.)

про повернення позовної заяви

у справі № 907/409/18

за позовом: керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави

до відповідача-1: Управління освіти Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-2: фізичної особи - підприємця Шершун Ярослава Юрійовича, м. Ужгород

про визнання недійсним результатів відкритих торгів та визнання недійсним договору поставки

за участю представників:

від прокурора (скаржника) - Пиць Н.В. посвідчення №033559 від 18.05.2015р.

від відповідача-1 - не з'явився

від відповідача-2 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2018 року в справі № 907/409/18 повернуто позовну заяву керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Управління освіти Ужгородської міської ради, м. Ужгород та до фізичної особи - підприємця Шершун Ярослава Юрійовича, м. Ужгород про визнання недійсним результатів відкритих торгів та визнання недійсним договору поставки.

Ухвала суду мотивована тим, що в поданій до суду позовній заяві прокурором не вказано обставин, у зв'язку з чим відсутні уповноважені органи (орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження), які здійснюють відповідні повноваження, а відповідно, не обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва, а також не подано належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст.ст. 76, 77, 79 ГПК України, які підтверджують наявність підстав для здійснення такого представництва, що в силу приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду в порядку, передбаченому ст. 176 Господарського процесуального кодексу України..

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, керівник Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2018 року в справі № 907/409/18 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції. При цьому, зазначає, що судом першої інстанції помилково зазначено, що прокурором не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, не зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

В судове засідання з'явився апелянт, який у своїх поясненнях, підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів 1,2 за наявними у справі доказами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Керівник Ужгородської місцевої прокуратури звернуся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави до Управління освіти Ужгородської міської ради, м. Ужгород та до фізичної особи - підприємця Шершун Ярослава Юрійовича, м. Ужгород про визнання недійсним результатів відкритих торгів та визнання недійсним договору поставки.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2018 року в справі № 907/409/18 повернуто позовну заяву керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави до Управління освіти Ужгородської міської ради, м. Ужгород та до фізичної особи - підприємця Шершун Ярослава Юрійовича, м. Ужгород про визнання недійсним результатів відкритих торгів та визнання недійсним договору поставки.

Не погодившись з ухвалою суду, керівник Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2018 року в справі № 907/409/18 та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що при зверненні до суду з позовною заявою, прокурором додержано положення ч. 4 ст. 53 ГПК України та обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність її захисту, а також зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву без розгляду на підставі п.4 ч.5 ст. 174 ГПК України, в ухвалі зазначив, що прокурор не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність її захисту, а також не зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Позовна заява прокурора обґрунтована тим, що виконання зобов'язань за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, може призвести до нераціонального використання бюджетних коштів. Тому, підставою для звернення з даним позовом є загроза порушень економічних та соціальних інтересів держави внаслідок прийняття комітетом з конкурсних торгів Управління освіти Ужгородської міської ради незаконного рішення та укладення оспорюваного правочину.

При цьому відзначає, органом, який відповідно до законодавства здійснює повноваження щодо проведення державного фінансового контролю у сфері закупівель є Західний офіс Держаудитслужби, водночас у нього відсутні повноваження на звернення до суду з позовом про визнання недійсним результатів відкритих торгів та визнання недійсним відповідного договору.

Суд першої інстанції, вказав, що прокурором не взято до уваги те, що у відповідності до Положення про управління освіти, затвердженого рішенням І сесії УІІ скликання Ужгородської міської ради від 10.03.2016 №146 визначено, що правління освіти є виконавчим органом міської ради, утворене міською радою, підзвітне і підконтрольне міській раді, підпорядковане виконавчому комітету міської ради, міському голові та заступнику міського голови відповідно до розподілу повноважень, а з питань здійснення делегованих повноважень підконтрольне відповідним органам виконавчої влади. Окрім того, управління фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Колегія суддів з таким твердженням погодитись не може, оскільки вище вказані органи, не є органами, які уповноважені здійснювати контроль за дотриманням законодавства під час здійснення публічних закупівель, відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про публічні закупівлі» чи іншого законодавства України.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що пред'являючи зазначений позов до суду, прокурором дотримано вимоги ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ч.ч. 3 - 5 ст. 53 ГПК України.

При цьому, з урахуванням вимог ст.ст. 13, 74, 76-79 ГПК України, на стадії прийняття позовної заяви та підготовки справи до розгляду суддя не позбавлений можливості запропонувати прокурору надати додаткове правове та доказове обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави в суді.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо повернення позовної заяви у зв'язку з не обґрунтуванням прокурором підстав здійснення представництва інтересів держави.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд без належних правових підстав повернув позовну заяву прокурора на підставі п.п. 2, 4, ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, наявні підстави, передбачені статтею 280 Господарського процесуального кодексу України, для скасування ухвали місцевого господарського суду.

У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 275, 280-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави від 03.07.2018 року за № 01-100-61-18 (6016) задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2018 року в справі № 907/409/18 скасувати.

3. Матеріали справи №907/409/18 повернути до Господарського суду Закарпатської області, для розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.09.2018 року.

Головуючий суддя Малех І.Б.

судді Бойко С.М.

Плотніцький Б.Д.