Постанова № 76542351, 18.09.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Справа№ 911/344/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Андрухів Олександри Володимирівни

на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2018 (повне рішення складено 22.06.2018)

у справі №911/344/18 (головуючий суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Фізичної особи-підприємця Андрухів Олександри Володимирівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3

про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) звернулось у господарський суд Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Андрухів Олександри Володимирівни (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 105383,46 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що відповідач повинен відшкодувати позивачу виплачене страхове відшкодування - збитки за страховим випадком, а саме дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась 04.05.2017 р. о 16 годині 10 хвилин на 325 км. а/д Київ-Харків за участю транспортного засобу "ГАЗ", державний номер НОМЕР_1, що перебував під керуванням водія ОСОБА_4, який належить ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" і був застрахований позивачем, та транспортного засобу "Ікарус", державний номер НОМЕР_2, що належить Фізичній особі-підприємцю Андрухів Олександрі Володимирівні і перебував під керуванням ОСОБА_3.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2018 (повне рішення складено 22.06.2018) у справі №911/344/18 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Андрухів Олександри Володимирівни на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - 105383 грн. 46 коп. по відшкодуванню шкоди в порядку регресу та 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Фізична особа-підприємець Андрухів Олександра Володимирівна 06.07.2018 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_3 керував транспортним засобом "Ікарус" правомірно, при цьому він не перебував у трудових відносинах з відповідачем, а тому відсутні правові підставі для стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, з відповідача.

12.07.2018 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Київського апеляційного господарського суду та згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Кропивної Л.В., Пономаренка Є.Ю.

Частиною 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 105383,46 грн., що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 *100=176 200 грн.), вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 відкрито апеляційне провадження, встановлено сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 07.08.2018.

Позивач та третя особа не скористались своїм правом подати відзиви на апеляційну скаргу, хоча були належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 17.07.2018.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Статтями 269, 270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

13.01.2017 між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", як страховиком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", як страхувальником та вигодонабувачем, був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00026, предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованими транспортними засобами (а.с.10-21).

Згідно Додаткового договору №4 від 06.02.2017 до Договору страхування №28-0197-0026 було доповнено перелік застрахованих за Договором транспортних засобів, та внесено, до нього, автомобіль марки ГАЗ, моделі AA22R32-50, номер кузова/шасі - НОМЕР_6 (а.с.22).

Відповідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілю марки ГАЗ, моделі AA22R32-50, номер кузова/шасі - НОМЕР_6, виданий державний реєстраційний номер НОМЕР_3, і вказаний автомобіль належить "Онур Конструкціон Інтернешнл" (а.с.23).

04.05.2017 о 16 годині 10 хвилин на 235 км. автодороги Київ-Харків сталась дорожньо-транспортна пригода, що відбулась за участю транспортного засобу "ГАЗ", державний номер НОМЕР_1, який перебував під керуванням водія ОСОБА_4 та належить ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл", та транспортного засобу "Ікарус", державний номер НОМЕР_2, що належить Фізичній особі-підприємцю Андрухів Олександрі Володимирівні і перебував під керуванням водія ОСОБА_3, що підтверджується Довідкою №3017125644214584 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.28-29), протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №531895 (а.с.133), довідкою по ДТП Полтавський р-н 1-0-0 ЄО-3072 (а.с.132), поясненнями учасника дорожньо-транспортної пригоди (а.с.134).

Відповідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автобус "IKARUS 25059" має реєстраційний номер 114984КМ, власник - Андрухів Олександра Володимирівна (а.с.73).

10.05.2017 ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" подало до ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" Заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.25-27).

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2017 року у справі №361/2927/17 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, внаслідок порушення ним вимог Правил дорожнього руху України, оскільки він не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість для руху та допустив зіткнення з автомобілем "ГАЗ", який рухаючись в попутному напрямку, зупинився, щоб надати перевагу в русі пішоходу, який переходив дорогу по пішохідному переходу (а.с.30).

Згідно звіту №311/У/2017 про оцінку вартості відновлювального ремонту КТЗ ГАЗ А22R32-50, реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП , вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ ГАЗ А22R32-50, становить 210361,90 грн. з ПДВ (а.с.31-52).

19.07.2017 позивачем, на підставі рахунку №Q08100001935 від 11.05.2017 року, складено страховий акт №ДККА-56642 від 19.07.2017 та розрахунок суми страхового відшкодування, згідно якого сума страхового відшкодування становить 204383,46 грн. (а.с.53-55).

Платіжним дорученням №14246 від 20.07.2017 позивач сплатив на користь ІП АІС-Полтава 204383,46 грн. з призначенням платежу "Страх.відшк. 28-0197-00026/00049 в06.02.17 стр.акт.ДККА-56642 в19.07.17; ТзОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл, ГАЗ А22R32-50 - АА4268РН Без ПДВ" (а.с. 57)

14.12.2017 позивач направив на адресу відповідача - ФОП Андрухів О.В. претензію про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якій вказав, що страховою компанією, у якій був застрахований належний відповідачу транспортний засіб "ІКАРУС" (реєстраційний номер 149-84КМ), сплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 99 000 грн., а тому відповідач, на підставі ст. 1172 ЦК України, повинен сплатити на користь позивача залишок виплаченого страхового відшкодування в сумі 105383,46 грн. (а.с.57). Відповідач отримала претензію 22.01.2018, що підтверджується роздруківкою з сайту ПАТ "Укрпошта" (а.с.58-59), однак залишила без відповіді.

Оскільки відповідач не сплатила позивачу залишок суми виплаченого страхового відшкодування, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 105383,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_3 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем Андрухів Олександрою Володимирівною та виконував свої трудові, службові обов'язки, позивач вважає, що в даному випадку необхідно застосувати вимоги ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, а саме: - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, якою і є Фізична особа-підприємець Андрухів Олександра Володимирівна.

Заперечуючи проти позову відповідач посилалась на те, що ОСОБА_3 не перебував з нею у трудових відносинах та не виконував будь-яку роботу за завданням відповідача, а тому, посилаючись на ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, вважала, що особою, яка повинна відшкодовувати позивачу шкоду в порядку регресу має бути ОСОБА_3 (а.с.67-71)

На підтвердження зазначених доводів відповідачем надано звіт ФОП Андрухів О.В. за формою 1-ДФ за 2 квартал 2017 року, з якого вбачається, що у вказаний період у неї працювало за трудовими договорами (контрактами) дві особи (а.с.72) та лист Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ від 15.03.2018 №498/10/10-31, згідно якого у ФОП Андрухів О.В. у період з 01.01.2017 по 31.06.2017 працювало два найманих працівники, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.100).

Крім цього, відповідач вважала завищеною оцінку вартості відновлювального ремонту, на підтвердження чого надала рецензію на звіт про оцінку (а.с.111-114).

Третя особа - ОСОБА_3, також заперечуючи проти позову, подав письмові пояснення, у яких вказав, що він є самозайнятою особою, має посвідчення водія на керування транспортним засобом категорії "D", знайомий із відповідачкою, однак у неї не працює, заробітну плату не отримує. Також він здійснює перевезення людей до ринків м. Києва, м. Харкова, м. Одеси. Для вказаної мети ним 04.05.2018 року і було взято у Андрухів О.В. транспортний засіб "Ікарус", державний номер НОМЕР_4 для здійснення перевезення людей на ринок в м. Харків і він правомірно керував ним на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тому вважав себе належним відповідачем у даному спорі (а.с. 77-78, 139-140).

На підтвердження зазначених доводів третьою особою надано копію посвідчення водія (а.с.80), копію трудової книжки (а.с.81-84).

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин щодо законності підстав керування транспортним засобом "Ікарус" гр. ОСОБА_3 для здійснення перевезення людей, тому ОСОБА_3І не може вважатись володільцем транспортного засобу.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

На підставі наведених положень чинного законодавства, та у відповідності до умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0197-00026, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автобуса "Ікарус", згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ №9533991, була застрахована у ТдОВ "СК "Альфа-Страхування", з лімітом відповідальності - 100 000 грн., франшиза - 1000 грн.

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ9533991 Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант" 09.11.2017 року на рахунок позивача в межах ліміту, передбаченого полісом, сплачено 99000,00 грн.

Отже, невідшкодованою залишилась сума 105383,46 грн. з наступного розрахунку: 204383,46 грн. виплачене позивачем страхове відшкодування - 99000,00 грн. відшкодовано страховою компанією відповідача.

Частинами 1 та 2 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Стаття 1194 ЦК України визначає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Так, згідно положень ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п.2.2 Правил дорожнього руху України).

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа - ОСОБА_3, має посвідчення водія на керування транспортним засобом категорії "D" та йому був переданий реєстраційний документ на транспортний засіб, отже, згідно наведених положень Правил дорожнього руху України, від правомірно користувався належним відповідачу транспортним засобом - автобусом "Ікарус".

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК України.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.3 і 4 ст. 1187 ЦК України).

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст. 1191 ЦК України).

Аналогічні роз'яснення містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст.1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 листопада 2016 р. у справі №6-1693цс16).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Факт наявності між володільцем та особою, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, трудових відносин має бути підтверджений належними доказами (первинними документами, довідкою Фонду соціального страхування на випадок безробіття, довідкою органу Державної податкової служби України тощо).

Позивач, з яким погодився й суд першої інстанції, в якості підтвердження трудових відносин ОСОБА_3 та відповідача - ФОП Андрухів О.В., посилався на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2017 року у справі №361/2927/17, протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №531895 та пояснення учасника дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, вказані докази не є належними доказами, які б підтверджували трудові відносини ОСОБА_3 з відповідачем - ФОП Андрухів О.В. При цьому, у зазначеній постанові Броварського міськрайонного суду Київської області не встановлювались обставини щодо перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах із відповідачем, а лише у вступній частині постанови, на підставі протоколу про адміністративного правопорушення, зазначено, що він "працює водієм в ПП "Андрухів" .

При цьому, вказані доводи позивача та висновки суду першої інстанції спростовуються копією трудової книжки третьої особи - ОСОБА_3, звітом ФОП Андрухів О.В. за формою 1-ДФ за 2 квартал 2017 року, з якого вбачається, що у вказаний період у неї працювало за трудовими договорами (контрактами) дві особи, листом Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ від 15.03.2018 №498/10/10-31, згідно якого у ФОП Андрухів О.В. у період з 01.01.2017 по 31.06.2017 працювало два найманих працівники, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оскільки позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що особа, яка на відповідній правовій підставі, за наявності посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційного документа на цей транспортний засіб, керувала транспортним засобом - автобусом "Ікарус", державний номер НОМЕР_2 в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 04.05.2017 перебувала в трудових відносинах з відповідачем, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування заявленої до стягнення позивачем матеріальної шкоди, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" зазначено, що в рішенні національного суду є можливим посилання на рішення українських судів, у яких останні схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, котрими врегульовані подібні відносини, або в яких був загальний підхід у таких справах (п.56), та, що відповідне тлумачення або загальних підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття рішення в подібних відносинах.

Колегією суддів, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи врахований загальних підхід щодо розгляду спорів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.03.2018р. у справі №201/14573/16-ц.

Враховуючи викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2018 у справі №911/344/18 прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень п.п.3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову задоволенні позову, а апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Андрухів Олександри Володимирівни - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2018 у справі №911/344/18 - скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, ідентифікаційний код 30859524) на користь Фізичної особи-підприємця Андрухів Олександри Володимирівни (08298, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_5) - 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

6. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/344/18.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18.09.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко