Рішення № 76540838, 19.09.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5217/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року о 16 год. 38 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю

ОСОБА_2 - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» (код ЄДОРПОУ 01125672, місцезнаходження: 68001, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Праці, 6) до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 15/1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005464914 від 13.07.2017 року, №0005474914 від 13.07.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 06 жовтня 2017 року надійшла позовна заява Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005464914 від 13.07.2017 року, №0005474914 від 13.07.2017 року.

Ухвалою від 09 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.

Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 08.05.2018 року № 162 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено на суддю Юхтенко Л.Р.

Ухвалою від 10 травня 2018 року прийнято до свого провадження зазначену справу та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства.

Так, позивач зазначив, що під час проведення перевірки ДП «МТП «Чорноморськ» були надані всі необхідні документи, які свідчать про реальність проведених операцій та використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності підприємства, окрім того, під час перевірки наявними документами підтверджено та перевіряючими безпосередньо був встановлений той факт, що частина придбаних товарів до теперішнього часу обліковується на складах, що ще раз підтверджує їх використання в господарській діяльності підприємства.

Позивач вважає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податку у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №11209/18 від 24.04.2018р.).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що під час проведення перевірки на підставі наданих документів встановлені порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: не надано всіх документів на підтвердження виконання умов договорів із контрагентами, деякі оформлені з порушенням вимог Закону, в зв’язку з чим встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік у сумі 553 338 грн. та заниження суми податкового зобов’язання з ПДВ у загальному розмірі 3 439 144, 4 грн., у тому числі, по періодах за листопад 2016 року занижено на 2 754 934, 70 грн. та за грудень 2016 року на 684 209, 67 грн.

Позивач, в свою чергу, надав відповідь на відзив, відповідно до якого просив вважати відзив на позовну заяву необґрунтованим та заперечував проти відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 06 липня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 815/5217/17 на 30 днів, до 08 серпня 2018 року.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 07 серпня 2018 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до розгляду по суті на 17 серпня 2018 року.

Відповідно до довідкової інформації судове засідання, призначене на 17 серпня 2018 року, у зв’язку з перебуванням судді Юхтенко Л.Р. на лікарняному перенесено на 07 вересня 2018 року.

На відкритому судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Зокрема, у вступному слові представники позивача звертали увагу суду на те, що підприємство позивача є державним підприємством та всі договори укладаються в порядку Закону України «Про публічні закупівлі», що виключає можливість укладання угод за відсутністю настання реальних наслідків.

Представник відповідача на відкритому судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позов.

У вступному слові представник відповідача звертав увагу суду на те, що бухгалтерські документи не містять всіх обов’язкових реквізитів, крім того, на час розгляду справи є податкова інформація щодо порушення кримінальних справ відносно контрагентів позивача.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

На підставі направлень, виданих Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДФС на підставі п.201.4 п. 20.1 ст. 20,п.п. 75.1 2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1.4 п. 78. 1 т. 787,п.82.2 ст. 82 ПК України та згідно з наказом Офісу великих платників податків ДФС від 23.05.2017 року №1128 проведена документальна позапланова виїзна перевірка державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ».

За наслідками проведеної перевірки складено акт №56/28-10-49-14/01125672 від 23.06.2017 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Міленіум Меритайм», ТОВ «Техносолюшн», ТОВ «Южморсервіс» у листопаді 2016 року та з ТОВ «Аграрій» у вересні 2015 року, відповідно до висновків якого встановлені порушення:

- по податку на прибуток - порушення вимог п.п.14.1.36 п.п.134.1.1 п.134.1. ст. 134 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства за 2015-2016 роки на загальну суму 758 653 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 205 315 грн.: за 2016 рік у сумі 553 338 грн.;

- по податку на додану вартість – порушення вимог п.44.1 п.44.6 ст. 44, п.185.1 ст. 185 п.198.5 ст. 198, п.200.1 п.200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податкового зобов’язання з ПДВ у загальному розмірі 3 678 020, 45 грн., у тому числі по періодах за вересень 2015 року занижено на 238 876, 08 грн.; листопад 2016 року занижено на 2 754 934, 70 грн.; за грудень 2016 року занижено на 684 209, 67 грн. (Т.1, .с.128).

Позивачем подано заперечення до акту перевірки (вхід. від 03.07.2017 року) та отримано відповідь від 12.07.2017 року вих. 37646/10/28-10-49-14, відповідно до якої викладено висновки акту перевірки від 23 червня 2017 року №56/28-10-49-14/01125672/16 в наступній редакції: ДП «МТП «Чорноморськ» встановлено порушення:

- по податку на прибуток - порушення вимог п.п.14.1.36 п.п.134.1.1 п.134.1. ст. 134 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства за 2016 рік на загальну суму 553 338 грн.;

- по податку на додану вартість встановлено вимог п.44.1 п.44.6 ст. 44,п.185.1 ст. 185 п.198.5 ст. 198, п.200.1 п.200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податкового зобов’язання з ПДВ у загальному розмірі 3 439 144,4 грн., у тому числі за листопад 2016 року занижено на 2 754 934, 70 грн.; за грудень 2016 року занижено на 684 209, 67 грн. (Т.1, а.с.128).

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13 липня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 5 158 717 грн.; №0005464914 від 13 липня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств 830 007 грн.

Судом досліджені первинні бухгалтерські документи по операціями з контрагентами ТОВ «Міленіум Меритайм», ТОВ «Техносолюшн», ТОВ «Южморсервіс» та з ТОВ «Аграрій».

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників сторін та, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі, з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст. 2 КАС України, суд виходить із такого.

Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п.п.1-2 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов’язкові реквізити.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, будь-які документи мають силу первинних лише в разі здійснення господарської операції та можуть братися для підтвердження даних податкового обліку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з вимогами п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Суд зазначає, що стан виконання податкових обов’язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв’язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов’язують формування витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування та податкового кредиту з фактом придбання товарів з метою використання в господарській діяльності.

Отже, вирішальним значенням при вирішенні питання щодо формування платником податку витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, та податкового кредиту має значення не те, які зобов’язання сторони обумовили договором, а те, що вчинив платник податків. З позицій оподаткування не має значення чи має в господарській операції дефект волевиявлення сторін правочину, а має значення господарська операція, що вчинена платником, яка і має бути предметом аналізу в податковому спорі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В акті перевірки зазначено, що правильність обчислення фінансового результату до оподаткування (прибуток на збиток) визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» по взаємовідносинам з ТОВ «Аграрій» у вересні 2015 року, з ТОВ «Міленіум Мерітайм», ТОВ «Техносолюшн», ТОВ «Южморсервіс» у листопаді 2016 року встановлено, що по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами встановлено заниження показника 2 податкової декларації з податку на прибуток на загальну суму 4 217 735 грн.

По взаємовідносинам з ТОВ «Аграрій» судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15 вересня 2015 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Аграрій» (Постачальник) укладено договір на закупівлю товарів за державні кошти «Технічні та моторні оливи та масла» від №15/91-Т.

Відповідно до п.1.1., якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товар, Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товари на умовах, викладених Договорі , найменування товарів (технічні та моторні оливи та масла).

Відповідно до п. 4.1 цього Договору, умови поставки товару викладені сторонами у Договорі відповідно до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2010» з урахуванням положень цього Договору.

Поставка товару повинна здійснена автомобільним транспортом на умовах DDP – склад Покупця за адерсою: м. Іллічівськ, вул. Праці,6.

Розділом 5 Договору передбачено якість товару.

Так, відповідно до п.5.1 Договору, якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ, ГОСТ, технічним умовам виробника, а також має засвідчуватись документом підтверджуючим якість товару, а саме: сертифікатом відповідності або декларацією про відповідність (копії), якщо товар входить до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні.

Суд встановив, що на виконання вказаного договору позивачем надано специфікації, прибуткові ордери та видаткові накладні.

В акті перевірки зазначено, що в порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем на виконання умов п. 5 Договору не надано до перевірки сертифікати відповідності (копії) або декларації про відповідність (копії) паливо рідинне та газ, оливи мастильні.

Крім того, не вказані посади відповідальних осіб за здійснення господарських операцій в наступних документах: ТМЦ видаткових накладних від 17.09.2015 року, від 25.09.2015 року та від 24.09.2015 року, відсутній підпис особи, яка відповідальна за передачу ТМЦ від постачальника в прибуткових ордерах від 22.09.2015 року.

Судом встановлено, що на підтвердження відсутності господарських операцій відповідач послався на податкову інформацію, яка надійшла від Дніпродзержинської ОСОБА_4 в Дніпропетровській області від 12.05.2016 року №209/04-03-220-05, відповідно до якої встановлено відсутність оформлення за звітний період декларування ТОВ «Аграрій» за вересень 2015 року, в зв’язку з чим зроблено висновок про зниження ДП «Одеський морський торгівельний порт «Чорноморськ» податку на прибуток підприємства.

По взаємовідносинам з ТОВ «Міленіум Мерітайм» за листопад 2016 року, перевіркою встановлено, що позивачем укладено з зазначеним контрагентом наступні договори, а саме: договір з надання послуг з фарбування металоконструкцій портальних кранів від 18.07.2016 року №16/79-Т, відповідно до умов якого Виконавець зобов’язується надати Замовнику послуги, а Замовник прийняти та оплатити послуги з фарбування металоконструкцій портальних кранів на підставі актів прийманні-передачі крана до виконання робіт; договір постачання запасних частин для автомобільної техніки від 21.06.2016 року №15/25-Т, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товари, а покупець прийняти та оплатити товари на умовах, викладених у Договорі, найменування товарів «автомобільні фільтри», якість товару повинна засвідчуватись документом, підтверджуючим якість товару, а саме: сертифікатом відповідності; договір поставки елементів механічних передач від 06.07.2016 року за №16/51-Т, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується передати у власність товари, а саме: прямозубі циліндричні зубчасті колеса, зубчасті передачі та приводні елементи, а Покупець прийняти та оплатити товари в умовах викладених у договорі, відповідно сертифікату якості товару та договір поставки шин спеціальних від 08.07.2016 року №16/52-Т, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність Покупця товари, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товари на умовах викладених у цьому договорі, а саме: шини та камери гумові нові.

Перевіркою встановлено, що надані на виконання зазначених у договорі первинні документи, а саме: акти наданих послуг, видаткові накладні та прибуткові ордери не містять осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій.

Окрім того, відповідач послався на податкову інформацію ДПІ у Київському районі міста ОСОБА_4 від 26.12.2016 року №25530/14-02 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками у періодах листопад 2016 року, відповідно до якої не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Міленіум Меритайм» до підприємств-контрагентів.

Окрім того, судом встановлено, що за перевіряємий період, а саме: листопад 2016 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Техносолюшн», та укладено наступні договори: договір постачання змінно-запасних частин двигунів від 06.09.2016 року №16/130-Т, договір поставки клапанів від 06.09.2016 року №16/131-Т, договір постачання змінно-запасних частин двигунів для м\б «Бугас» від 07.09.2016 року №16/140-Т.

Перевіркою встановлено, що в первинних бухгалтерських документах, оформлених на виконання вказаних Договорів не вказані посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, видаткові накладні, прибуткові ордери.

Також, судом встановлено, що на формування витрат за листопад 2016 року мали вплив по взаємовідносини з ДП «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» з ТОВ «Южморсервіс».

Так, матеріалами справи підтверджено, що позивачем який іменується як Покупець та ТОВ «Южморсервіс» який іменується як Постачальник укладені наступні договори: Договір постачання апаратури електричної для портальних кранів та контейнерних перевантажувачів від 20.10.2016 року №16/175-Т, договір на постачання частин електричної розподільчої та керувальної апаратури для портальних кранів та контейнерних перевантажувачів від 20.10.2016 року №16/174-Т, договір надання послуг з капітального ремонту устаткування від 10.08.2016 року №16/106-Т.

Перевіркою встановлено, що надані на виконання зазначених Договорів первинні документи не містять осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій та в актах надання послуг, актах здачі приймання викопаних робіт на виконання п. 5 умов договорів не надано документів, підтверджуючих якість товару.

Відповідач послався на податкову інформацію, отриману від ДПІ у Київському районі міста ОСОБА_4 від 10.01.2017 року за №263/7/15-51-14-02 від 10.01.2017 року, відповідно до якої аналіз баз даних не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за період листопад 2016 року, ТОВ «Южморсервіс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Податковий орган дійшов висновку, що позивачем занижено суми податкового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток за перевіряємий період, у зв’язку з відсутністю господарських операцій.

Дослідивши вище перелічені первинні бухгалтерські документи надані позивачем на виконання умов договорів з контрагентами, суд вважає, що висновки податкового органу не відповідають змісту цих документів, з огляду на таке.

Нормами п.п. 200.1, 200.2 і 200.4 ст. 200 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Виходячи з аналізу наведених норм Податкового Кодексу в сукупності, суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

У листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11).

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем до матеріалів справи залучено сукупність первинних та інших документів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори постачання, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, прибуткові ордери, акти наданих послуг, платіжні доручення, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача, та не свідчать про відсутність у позивача підстав для формування задекларованих позивачем податкових вигод у вказаному періоді.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Також, суд зазначає, що будь-які порушення в оформленні первинних документів, як-то не зазначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності, які підписали первинні документи з підтвердженням представниками позивача, що такі особи працюють на підприємстві та відсутність сертифікатів якості не можуть бути безумовним свідченням відсутності здійснення господарської операції та використання товару (послуги) в господарській діяльності позивача взагалі.

Враховуючи те, що порт є зручним місцем на березі, яке придатне для стоянки кораблів, що містить комплекс спеціальних споруд для обслуговування транспорту, куди входять причали, вокзали, крани для розвантаження кораблів, склади для зберігання вантажу, термінали багато комплексний допоміжний транспорт, а також те, що «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» є державним підприємством та не має статусу фіктивного нелегального підприємства, суд вважає доводи позивача, що придбані у контрагентів товари (послуги) були використанні у господарській діяльності позивача, є переконливими та підтвердженими належними й допустимими доказами, на час укладання договорів контрагенти позивача були платниками ПДВ, згідно з вимогами чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців.

Також, чинним законодавством не передбачено відповідальність платника податків за невиконання чи не належне виконання його контрагентами свої податкових зобов’язань.

Суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі № 817/1339/17 зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (п. 14).

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2018 року у справі № 817/1339/17 (п. 19).

Також суд не бере до уваги посилання представника відповідача на податкову інформацію про порушення кримінальних справ відносно контрагентів позивача на час розгляду справи, оскільки ці докази не є належними у цій справі, адже на час виникнення спірних правовідносин та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, таких доказів не було.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову, з посиланням на відповідні докази не довів правомірності своїх рішень, а тому податкові повідомлення –рішення №0005464914 від 13.07.2017 року, №0005474914 від 13.07.2017 рокує протиправними та належать скасуванню у судовому порядку, та позовні вимоги належать задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» (код ЄДОРПОУ 01125672, місцезнаходження: 68001, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Праці, 6) до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 15/1) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005464914 від 13.07.2017 року, №0005474914 від 13.07.2017 року,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, підписане Начальником Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0005464914 від 13.07.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, підписане Начальником Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Державної фіскальної служби №0005474914 від 13.07.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 15/1) на користь Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Чорноморськ» (код ЄДОРПОУ 01125672, місцезнаходження: 68001, Одеська обл., м.Чорноморськ, вул. Праці, 6) судовий збір в розмірі 89 830, 86 грн. (вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот тридцять гривень 86 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний « 19» вересня 2018 року, з огляду на перебування судді з 16 вересня 2018 року по 18 вересня 2018 року у відрядженні.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.