Рішення № 76540829, 19.09.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2907/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовомОСОБА_3 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

22 серпня 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Полтавської міської ради про зобов'язання повторно розглянути запит про надання публічної інформації від 19.07.2018 та надати відповідь з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні суду за цим позовом.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав про порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин вчиненням відповідачем дій щодо не належного розгляду звернення позивача від 19.07.2018.

За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

13.09.2018 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на відсутність порушень прав позивача, оскільки вважає помилковим висновок позивача про належність запитуваної позивачем інформації щодо здійснення правосуддя у іншій адміністративній справі №816/630/18 до публічної інформації. Зазначає, що виконавчий комітет Полтавської міської ради не може бути та відповідно не є розпорядником інформації створеної (одержаної) у ході судового провадження у адміністративній справі №816/630/18.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 19.07.2018 ОСОБА_2 звернувся до розпорядника інформації Виконавчого комітету Полтавської міської ради із запитом на отримання публічної інформації, що знаходиться у його володінні, у якому просив надати інформацію про:

1) стан виконання ухвали суду від 23.04.2018 про накладення штрафу в 1762 грн., зокрема, чи було сплачено цей штраф і коли (в який календарний день) він був сплачений;

2) про суми сплаченого на даний час виконавчим комітетом судового збору в справі №816/630/18 за поданими скаргами на судові рішення в наступному форматі: інформація про судове рішення, яке оскаржувалося, тип скарги (апеляційна чи касаційна), сума судового збору сплаченого за подачу відповідної скарги /а.с. 9/.

На запит позивача, 25.07.2018 за №11.1-238 юридичним управлінням Виконавчого комітету Полтавської міської ради надано відповідь /а.с.10-11/, у якій повідомлено, про відсутність фактів отримання або створення Виконавчим комітетом Полтавської міської ради в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, інформації, та відповідно відсутність факту заволодіння інформацією у форматі «інформація про судове рішення яке оскаржувалось, тип скарги (апеляційна чи касаційна), сума судового збору сплаченого за подачу відповідної скарги», що унеможливлює вирішення питання про її надання.

Також зазначено, що немає підстав, способу та повноважень у Виконавчого комітету Полтавської міської ради для вчинення дій стосовно отримання або створення інформації у форматі «інформація про судове рішення яке оскаржувалось, тип скарги (апеляційна чи касаційна), сума судового збору сплаченого за подачу відповідної скарги».

Разом з тим, повідомлено, що відповідними повноваженнями щодо вчинення дій стосовно розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, зокрема, повноваженнями стосовно здійснення відповідних платежів, або, списання бюджетних коштів, а також повноваженнями щодо ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України наділена Державна казначейська служба України.

Вказано що, у відповідності до приписів ст.ст. 161, 296, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, Наказу Державної судової адміністрації України від 17 грудня 20І3 року №174 "Про затвердження Інструкції з діловодства в адміністративних судах України", інформація питання якої порушене у запиті, зокрема, відповідні документи про сплату відповідачем у адміністративній справі №816/630/18 Виконавчим комітетом судового збору, підшиваються до матеріалів судової справи та знаходяться у володінні суду, який, відповідно у відповідності до приписів ст.ст. 1, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є належним розпорядником інформації яка міститься у вказаних наявних у матеріалах судової справи №816/630/18 документах щодо сплати у вказаній справі учасниками судового збору. Виготовлені органами Державної казначейської служби України документи щодо здійснення ними оплата судового збору у адміністративній справі №816/630/18 були передані у встановленому законом порядку у додатках до відповідних скарг Полтавському окружному адміністративному суду та Верховному суду відповідно.

Повідомлено, що у відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», з метою належного розгляду порушених у запиті питань, вказаний запит про надання інформації направлено до Полтавського окружного адміністративного суду (36039, м. Полтава, вул. Пушкарївська, 9/26).

Вважаючи дії відповідача такими, що порушують положення Закону України "Про доступ до публічної інформації", позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно приписів статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на свободу вираження поглядiв. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядiв, одержувати i передавати iнформацiю та ідеї без втручання органів державної влади i незалежно вiд кордонiв. Здiйснення цих свобод, оскiльки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановленi законом в iнтересах національної безпеки, територiальної цiлiсностi або громадської безпеки, для охорони порядку або запобiгання злочинам, для охорони здоров'я або моралi, для захисту репутацiї або прав iнших осіб, для запобiгання розголошенню конфіденційної інформації або для пiдтримання авторитету i безсторонності суду i є необхiдними в демократичному суспiльствi.

Згідно ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про інформацію" передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості розпорядників публічної інформації і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, публічна інформація може бути двох видів: 1) створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

У свою чергу, згідно з ст. 13 цього Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Суд наголошує, що визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків, відповідно до визначення публічної інформації.

У відповідності до ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Положеннями ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначені вимоги до запиту на інформацію.

Так, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено випадки, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а саме: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

З положень наведеної вище норми Закону вбачається, що перелік випадків, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч.3 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

З аналізу наведених правових норм вбачається, що розпорядник інформації повинен надавати відповідь з додержанням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" або зобов'язаний направити запит належному розпоряднику з повідомленням про це запитувача.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.07.2018 ОСОБА_2 звернувся до Виконавчого комітету Полтавської міської ради із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про: стан виконання ухвали суду від 23.04.2018 про накладення штрафу в 1762 грн., зокрема, чи було сплачено штраф та коли було сплачено; про суми сплаченого на даний час виконавчим комітетом судового збору у справі №816/630/18 за поданими скаргами на судові рішення в наступному форматі: інформація про судове рішення, яке оскаржувалося, тип скарги (апеляційна чи касаційна), сума судового збору сплаченого за подачу відповідної скарги /а.с. 9/.

Суд звертає увагу на те, що звернення позивача щодо отримання публічної інформації від 19.07.2018 хоча і адресоване виконавчому комітету Полтавської міської ради, однак, стосувалось з'ясування питання про відправлення правосуддя в рамках розгляду адміністративної справи №816/630/18, як учасника судового процесу.

Матеріалами справи підтверджено, що виконавчим комітетом Полтавської міської ради листом від 25.07.2018 №111-238 повідомлено ОСОБА_2 про перенаправлення запиту позивача від 19.07.2018 за належністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Порядок отримання інформації з відправлення правосуддя здійснюється виключно до процесуальних законів, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень».

З листа Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 за вих. №19879/18/2.2-88/16703/18 вбачається, що Полтавським окружним адміністративним судом була надана відповідь по суті звернення позивача та повідомлено, що ухвалою суду від 23.04.2018 в адміністративній справі №816/630/18 застосовано до виконавчого комітету Полтавської міської ради заходи процесуального примусу за зловживання процесуальними правами - у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму - 1762 гривні. Наразі у Полтавському окружному адміністративному суді відсутня інформація, яка б підтверджувала сплату виконавчим комітетом Полтавської міської ради зазначеного штрафу.

Також зазначено, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду 10.05.2018 від представника виконавчого комітету Полтавської міської ради до суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 23.04.2018. Супровідним листом від 15.05.2018 апеляційна скарга, відокремлені матеріали по адміністративній справі №816/630/18 направлено до суду апеляційної інстанції для розгляду. Станом на 13.08.2018 відокремлені матеріали до суду не повернулися, а тому у суду відсутня можливість надати інформацію про суму сплаченого судового збору.

Роз'яснено, що ОСОБА_2, як учасник справи, може отримати інформацію про суму судового збору, сплаченого виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ознайомившись з матеріалами справи у Харківському апеляційному адміністративному суді (а після повернення справи з суду апеляційної інстанції - в Полтавському окружному адміністративному суді) /а.с. 12/.

Приймаючи до уваги, що позивачем у поданому зверненні порушувалися питання щодо сплати відповідачем штрафу в дохід Державного бюджету України та сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги в адміністративній справі №816/630/18, то суд дійшов висновку, що виконавчий комітет Полтавської міської ради правомірно направив дане звернення від 19.07.2018 до Полтавського окружного адміністративному суду.

Неправомірності дій у відносинах між позивачем та виконавчим комітетом Полтавської міської ради позивачем не доведено, а судом не встановлено.

З огляду на зазначене, адміністративний позов є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 38713, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул. Соборності, 36, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 05384689) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва