Рішення № 76540573, 31.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року № 810/1909/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" з часу звернення за призначенням пенсії, а саме, з 14.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що у листопаді 2017 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, їй було відмовлено у зв'язку з тим, що вона не надала довідку з місця проживання (реєстрації) на території радіоактивного забруднення у 1986-1993 роках, а за наявними документами період роботи та проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 складає 2 роки 0 місяців 0 дні. Таким чином позивачка вважає, що відмова є протиправною, а тому вона звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що управління діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а вимоги позивача є необґрунтованими і суперечать нормам чинного законодавства.

Позивачкою подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користуватися пільгами є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що 14.11.2017 позивачка звернулася до відповідача із заявою встановленого зразка про призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надала до Управління пакет документів та отримала розписку - повідомлення, де в графі «перелік документів, які необхідно додати до заяви» зокрема значиться: довідка період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення з 1986 по 1993.

Відповідно до п. 2.22 Порядку-22-1, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі, органів місцевого самоврядування.

Згідно паспортних даних та довідки № 468 від 13.12.2017, виданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, гр. ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 14.03.1997 по теперішній час. Відповідно до записів в трудовій книжці заявниця в період з 04.02.1986 по 25.04.1988 працювала на Білоцерківському міському оптово-роздрібному плодоовочевому комбінаті. В період з 25.04.1988 по 03.05.1994 записи про трудову діяльність відсутні. А тому у вищевказаній розписці-повідомленні гр. ОСОБА_1 були зазначені - документи, яких недостатньо для призначення пенсії та термін їх надання. Оскільки, у визначений 3-місячний термін, довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення з 1986 по 1993 не надано позивачем до управління, останній відмовлено у призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Встановлено, що відповідач, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 та подані нею документи, прийняв рішення від 13.02.2018 №8391 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки останньою не поданий документ, що передбачений Порядком №22-1 (довідка, що підтверджує (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення).

Позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю серії НОМЕР_2 (категорія 4), виданим 25.09.2003 Київською обласною державною адміністрацією.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української PCP від 23.07.1991 № 106, м. Біла Церква перебуває у переліку населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач проживає у м. Біла Церква з 01.09.1981, коли почала навчання в ТУ №5 » м. Біла Церква, що підтверджується копією трудової книжки. Проте, зареєстрована у АДРЕСА_1 з 14.03.1997.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Біла Церква позивачка народила доньку ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 26.06.1984.

Як вбачається з трудової книжки, з 04.02.1986 по 25.04.1988 позивач працювала на Білоцерківському оптово-роздрібному плодовоовочевому комбінаті.

Відповідно до довідки від 20.03.2018 № 29/01-04, донька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідувала дошкільний навчальний заклад № 35 «Вербиченька» м. Біла Церква в період з вересня 1986 року по травень 1991 року.

Крім того, в м. Біла Церква 18.12.1988 позивачка народила другу доньку ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 10.03.1989.

Обидві вагітності позивачка перебувала на обліку в жіночій консультації КЗ БМР Білоцерківський пологовий будинок», а народжувала - в КЗ БМР «Білоцерківський пологовий будинок», що підтверджується довідкою від 14.03.2018 № 187.

З травня 1988 року по 1992 рік позивачка проживала за адресою АДРЕСА_2 що підтверджується медичною карткою доньки ОСОБА_3.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до ст..15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Так, відповідно до пп. 5 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою Правління ПФ України №22-1 від 25.11.2005р., (далі Порядок) до заяви про призначення пенсії за віком із використанням норм ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаються посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Судом встановлено, що позивачкою, на виконання вимог зазначеного Порядку, було подано відповідачу заяву, трудову книжку з відомостями про період її роботи. Також, позивач подав суду ряд документів в підтвердження свого проживання на території м. Біла Церква. Позивач не надав довідку про своє проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 26.04.1986р. по 01.01.1993 р., що, як зазначає відповідач стало підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії.

Суд вважає дані заперечення представника відповідача необґрунтованими та безпідставними, так як позивач подав до БЦ ОУПФУ підтверджуючу інформацію про періоди роботи та проживання в м. Біла Церква. Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено, що довідка, яку подає особа для призначення пенсії за віком із використанням норм ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має підтверджувати статус особи, як потерпілої від Чорнобильської катастрофи.

Згідно п.4 ст.11 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Так, судом встановлено, що позивачка має посвідчення, видане 25.09.2003 року Київською облдержадміністрацією, згідно якого їй присвоєно статус громадянина, яка постійно працювала чи працює, або проживала чи проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю ( категорія 4), що стверджується копією цього посвідчення серії НОМЕР_2.

Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульований постановою КМУ № 51 від 20 січня 1997 року.

Відповідно до п.п.1,2, 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Видача посвідчень потерпілим від Чорнобильської катастрофи, провадиться обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Таким чином, посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії було видане позивачці Київською обласною адміністрацією ще в 2003 році, і дане посвідчення уповноваженим органом не вилучалось, не визнавалось недійсним, і на даний час залишається чинним. А тому, відповідач безпідставно ставить під сумнів статус позивача, як потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії та заперечує його право на призначення пенсії за віком із використанням норм ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, враховуючи, що доводи позивачки і надані нею докази підтверджують ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування свого позову, і не були спростовані відповідачем, який не довів правомірності оскаржуваної відмови, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 162 КАС у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

З метою захисту і поновлення порушеного права позивачки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови відповідача та про зобов'язання відповідача видати позивачці посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

При цьому, вирішуючи питання про задоволення вимоги про зобов'язання відповідача видати позивачці посвідчення відповідної категорії, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988.

При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що яка-небудь норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 статті 8.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно з пунктом 65 вказаного рішення Суду втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує й на те, що у відповідності зі сформованою практикою Суду під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Таким чином, проаналізувавши надані докази, суд приходить до висновку, що позивачем було надано відповідачу необхідні дані, що дають підстави для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до норм ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а отже, позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 77, 194, 205, 241-246, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чернобильської катастрофи".

Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" з часу звернення за призначенням пенсії, а саме, з 14.11.2017.

Стягнути із Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249051) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.