Рішення № 76539418, 19.09.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1709/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква» (21037, м. Вінниця, Ленінський район, вул. Пирогова, буд. 150, код 35996819)

до відповідача дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код 38734018)

про стягнення 14 529,15 грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква», звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 15.06.2018 № 52 до відповідача – дочірнього підприємства «Рітейл Центр», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором від 01.12.2016 № РЦ035045 в розмірі 14 529,15 грн., з яких: 12 925,74 грн. основний борг, 1 268,33 грн. інфляційні втрати, 335,08 грн. 3% річних, та покласти на відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 1 762,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2016 між товариством з обмежено відповідальністю «Авіс-Аква» (постачальник) та державним підприємством «Рітейл Центр» (покупець) був укладений договір №РЦ035045, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності із замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. На виконання умов договору, позивач твердить, що поставив відповідачу товар на загальну суму 21 925,74 грн. Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання за договором щодо оплати поставленого товару виконав частково, оплативши такий в розмірі 9 000,00 грн., у зв’язку з чим за останнім утворилась заборгованість у сумі 12 925,74 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховані у зв’язку із простроченням грошового зобов’язання 1 268,33 грн. інфляційні втрати та 335,08 грн. 3% проценти річних.

Ухвалою суду від 08.08.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1709/18; постановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді.

05.09.2018 від дочірнього підприємства «Рітейл Центр» до господарського суду Київської області надійшов відзив на позов №03/09 від 03.09.2018 та заява про поновлення процесуальних строків для подачі відзиву від 03.09.2018 №03/09-1 .

В заяві від 03.09.2018 №03/09-1 про поновлення процесуальних строків відповідач просить суд поновити строк на подачу відзиву по справі №911/1709/18. Вказану заяву відповідач обґрунтує тим, що відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі від 08.08.2018 по справі №911/1709/18 та ст. 251 ГПК України, відповідач має право подати відзив протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Так, поштове відправлення за номер 0103264879977 вручено відповідачу 16.08.2018, що підтверджується відміткою на конверті та копією витягу з сайту Укрпошти, таким чином п’ятнадцяти денний строк сплив 31.08.2018. Однак, у зв’язку з тим, що представник відповідач в даний час перебував у щорічній відпустці підготувати та направити відзив позивачу, а також подати до суду вчасно, не було змоги. Виходячи з вище наведеного, та те, що строк пропущено на незначний строк, відповідач просить суд поновити строк на подачу відзиву.

Суд розглянувши заяву відповідача від 03.09.2018 №03/09-1 про поновлення процесуальних строків для подачі відзиву на позов, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Як вбачаться зі змісту ст. 119 ГПК України пропущений процесуальний строк може бути поновлений судом лише з поважних причин. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Таким чином, в кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.

Так, відповідач пропуск строку для подання відзиву мотивує тим, що представник відповідача в цей період перебував у щорічній відпустці. На підтвердження зазначеної обставини позивач долучив копію наказу ДП «Рітейл Центр» №3118-к від 07.08.2018 «Про надання щорічної відпустки», відповідно до якого ОСОБА_1, яка займає посаду начальнику юридичного відділу, надано частину основної щорічної відпустки з 15.08.2018 на 18 календарних днів.

Враховуючи те, що відповідач підтвердив факт перебування свого представника у відпустці та те, що строк подання відзиву пропущено на незначний проміжок часу, з метою встановлення всіх фактичних обставин справи, суд визнає поважними причини пропуску строку для подання відзиву та поновлює такий.

Так, у відзиві на позов, відповідач зазначає, що не погоджується з позовними вимогами та просить суд відмовити в задоволенні позову, з огляду на те, що по-перше, позивач надав до суду накладні, до яких не надано довіреності на осіб, які приймали товар, а по-друге, в видаткових накладних, які додані до позовної заяви зазначається договір поставки №РЦ35045 від 01.12.2016, в той час як у позовній заяві йде посилання на договір №РЦ03545 від тієї ж дати. По-третє, відповідач наголошує, що розмір основного боргу за даним позовом та заявлена сума відшкодування витрат на послуги адвоката є явно неспівмірними.

05.09.2018 від товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква» до господарського суду Київської області надійшла заява про зменшення позовних вимог №66 від 06.09.2018, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 14517,95 грн.: 12 925,74 грн. основного боргу, 423,26 грн. 3% річних та 1 168,95 грн. інфляційних втрат, та покласти на відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 1 762,00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до приписів ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч.3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Виходячи із змісту поданої заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква» про зменшення розміру позовних вимог, а також змісту первісно поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує суму позову в частині інфляційних (1168,95 грн. замість заявлених 1268,33 грн.) та збільшує суму позову в частині 3% річних (з 335,08 грн. до 423,26 грн.). Заява належним чином направлена відповідачу (опис вкладення та фіскальний чек від 06.09.2018), подана в строки, встановлені законом, відповідно суд в порядку ст. 46 ГПК України приймає зазначену заяву до розгляду.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки станом на 19.09.2018 жодна із сторін не заявила клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так,01.12.2016 між ДП «Рітейл Центр» (покупець) та ТОВ «Авіс-Аква» (постачальник) укладено договір №РЦ035045, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів «Фуршет» (п.1.1 договору);

- постачальник зобов’язується приймати участь в заходах по стимулюванню збуту його товарів в мережі магазинів «Фуршет», а також приймати участь у випуску рекламно-інформаційних матеріалів на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.2 договору);

- товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений у замовлені (пункт 3.1 договору);

- постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію:

· накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого товару, ціна за одиницю товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ, а також номер податкової накладної, сформованої під дану поставку. Одиницею виміру кількості товару вважається одиниця виміру товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах покупця. Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних;

· Товарно-транспортні накладні;

· Належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов’язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі;

· Погоджений з покупцем примірник замовлення.

Податкова накладна повинна бути зареєстрована в ЕРПН протягом 15 календарних днів. Зазначені документи мають бути складені українською мовою та надані в оригіналах чи належним чином посвідчених копіях. (пункт 3.6 договору);

- перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (пункт 5.1 договору);

- покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими в специфікаціях та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ) (пункт 7.1 договору);

- оплата за товар здійснюється щосереди в українській національній валюті – гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 21 день з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. У випадку якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500 грн. з кожного магазину (п.7.9 договору);

- даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.12.2020 (пункт 10.1 договору);

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач твердить, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 21 925,74 грн., на підтвердження чого надав суду ряд видаткових накладних:

- видаткова накладна №АК000004159 від 21.04.2017 на суму 1 591,98 грн.;

- видаткова накладна №АК000004480 від 28.04.2017 на суму 2 439,00 грн.;

- видаткова накладна №АК000005162 від 12.05.2017 на суму 1 315,54 грн.;

- видаткова накладна №АК000005893 від 26.05.2017 на суму 1 525,02 грн.;

- видаткова накладна №АК000006718 від 09.06.2017 на суму 1 682,68 грн.;

- видаткова накладна №АК000007130 від 16.06.2017 на суму 920,84 грн.;

- видаткова накладна №АК000007920 від 30.06.2017 на суму 2 039,00 грн.;

- видаткова накладна №АК000008354 від 07.07.2017 на суму 1 123,68 грн.;

- видаткова накладна №АК000009165 від 21.07.2017 на суму 1 840,66 грн.;

- видаткова накладна №АК000009906 від 05.08.2017 на суму 1 913,06 грн.;

- видаткова накладна №АК000010063 від 11.08.2017 на суму 649,64 грн.;

- видаткова накладна №АК000010683 від 01.09.2017 на суму 1 480,24 грн.;

- видаткова накладна №АК000010715 від 13.09.2017 на суму 4 435,56 грн.;

Та ряд актів про невідповідність вантажу:

- акт про невідповідність вантажу/товару від 21.04.2017, відповідно до якого недопоставлено товару на суму 135,90 грн.;

- акт про невідповідність вантажу/товару від 05.08.2017, відповідно до якого недопоставлено товару на суму 115,97 грн. та 172,00 грн.;

Позивач стверджує, що, відповідач оплатив лише частину товару у розмірі 9 000,00 грн., у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 12 925,74 грн.

Згідно долучених видаткових накладних (загальна сума поставки товару складає: (1591,98 + 2439,00 + 1315,54 + 1525,02 + 1682,68 +920,84 + 2 039,00 + 1123,68 + 1840,66 + 1913,06 + 649,64 + 1480,24 + 4 435,56) = 22 956,9 грн. та згідно актів недостачі товару по накладних, встановлено недостачу товару на суму (135,9 + 115,97+172,00)= 423,87, відтак судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товару на суму 22 956,9 грн. - 423,87 = 22 533,03 грн.

Разом з тим, позивач в позовній заяві, вказує, що вартість поставленого відповідачу товару становить 21 925,74 грн. Суд звертає увагу, що позивач в розрахунку суми основного боргу (і в подальшому в розрахунку інфляційних втрат та 3% річних) зазначає, що:

- за видатковою накладною №АК000004159 від 21.04.2017 товару поставлено на суму 1 428,90 грн. ( однак, згідно долученої копії накладної товару поставлено на суму 1 591,98 грн. та акту про недостачу на суму 135,90 грн., а від так товару поставлено на 1 591,98 грн. – 135,90 грн. = 1 456,08 грн.);

- за видатковою накладною №АК000009906 від 05.08.2017 на суму 1567,50 грн. (однак, згідно долученої копії накладної товару поставлено на суму 1 913,06 грн. та акту про недостачу на суму 287,97 грн., а від так товару поставлено на 1 913,06 грн. – 287,97 грн. = 1 625,09 грн.);

- за видатковою накладною №АК000010715 від 13.09.2017 на суму 3 913,04 грн. (однак, згідно долученої копії накладної товару поставлено на суму 4 435,56 грн.);

Згідно долучених банківських виписок по рахунку позивача, суд встановив, що відповідач частково оплатив поставлений товар, а саме: 09.06.2017 – 2000 грн., 03.07.2017 – 2000,00 грн. та 18.08.2017 – 5 000,00 грн., загалом у розмірі 9 000,00 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалось, сторони умовами договору передбачили, що оплата за товар здійснюється щосереди в українській національній валюті – гривні в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 21 день з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. У випадку якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500 грн. з кожного магазину (п.7.9 договору).

За таких обставин, суд встановив, що строк оплати заборгованості за отриманий від позивача товар є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин обов’язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Докази оплати заборгованості відповідачем суду надані не були.

Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи та здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару складає 22 533,03 грн. (вартість поставленого товару) – 9 000,00 грн. (оплата) = 13 533,03 грн., однак суд не вправі виходити за межі позовних вимог, від так вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 12 925,74 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

Щодо доводів відповідача про відсутність довіреності на осіб, які приймали товар, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" первинний документ має містити зокрема та не виключно: назву підприємства від імені якого складеного документ, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що видаткові накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам ст. 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та місять всі необхідні реквізити для достовірної ідентифікації відповідача як особи, яка отримала за ними товар від позивача на виконання договору поставки, а відтак посилання відповідача на відсутність довіреностей та відсутність можливості ідентифікувати осіб, що прийняли товар є безпідставними та голослівними. Крім того, ані законодавством України, ані в умовах укладеного між сторонами договору немає умови щодо обов’язковості надання довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого закону, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Щодо доводів відповідача про зазначення у видаткових накладних договору поставки №РЦ35045 від 01.12.2016, коли у позовній заяві йдеться про договір №РЦ03545 від 01.12.2016, суд, дослідивши зміст позовної заяви, копію договору та копії первинних документів, дійшов висновку, що додані до позову первинні документи (накладні, акти, банківські виписки) були оформлені саме щодо поставок товару за договором, що доданий до позовної заяви - №РЦ035045, на підставі якого і поданий позов у справі, а в ході написання позовної заяви, позивач допустив технічну помилку, оскільки номер договору не збігається лише в одній цифрі (пропущено 0), що не може бути підставою для висновку про відсутність заборгованості. Відповідачем не подано доказів існування іншого договору, укладеного 01.12.2016 між сторонами, в межах якого здійснювались спірні поставки.

У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2017 року по липень 2018 у розмірі 1 168,95 грн. та 3 проценти річних у сумі 423,26 грн. за період з 18.05.2017 по 06.09.2018.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, позивач по частині видаткових накладних визначив невірний період розрахунку інфляційних втрат, не врахувавши, що інфляційні втрати розраховуються з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж за повний місяць, від так розрахунок інфляційних втрат по видаткових накладних №000010063 від 11.08.2017 та №000010683 від 01.09.2017 слід здійснювати за період жовтень 2017 - липень 2018, а по видатковій накладній №000010715 від 13.09.2017 за період листопад 2017 - липень 2018.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат за період липень 2017 по липень 2018, суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат становить 990,34 грн., а відтак вказану вимогу слід задовольнити частково.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних (за заявлений позивачем період), суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 423,16 грн., а відтак вказану вимогу також слід задовольнити частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква» частково, приймає рішення про стягнення з дочірнього підприємства «Рітейл Центр» 12 925,74 грн. основного боргу, 423,16 грн. 3% річних, 990,34 грн. інфляційних втрат.

У зв’язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст.129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі в повному обсязі.

Позивач до позовної заяви долучив клопотання про включення до складу судових витрат по справі та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження зазначених витрат до справи додана копія договору про надання правової допомоги №4 від 14.06.2018, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ВН №000116, довіреність від 14.06.2018, опис наданих послуг, платіжне доручення №1184 від 14.06.2018, довідка про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 10.07.2017 №1702280700039, повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 10.07.2017 №1702288000004.

Згідно поданого до суду опису наданих послуг, адвокат надав правничі послуги, що полягали в такому:

- збір та правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи - 16 год.;

- надання усних консультацій та роз’яснень щодо правових питань, що стосуються справи - 2 год.;

- складання вимоги №30 від 25.04.2018 – 2 год.;

- складання позовної заяви із розрахунком штрафних санкцій та формуванням додатків – 8 год.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.5 ст. 126 ГПК України)

Відповідач у відзиві на позов №03/09 від 03.09.2018, вказує на явну неспіврозмірність ціни позову з заявленою позивачем сумою відшкодування витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи положення ч.4 ст. 126 ГПК України, суд зазначає, що:

- справа №911/1709/18 є не складною, розгляд якої здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження у зв’язку з її малозначністю. Крім того, судом враховано, що даний спір у справі для фахівця правознавця жодної складності не представляє;

- в описі наданих послуг зазначено, що адвокат вже надав правничу допомогу, яка полягає в тому числі, але не виключно, в складанні вимоги №30 від 25.04.2018, на що останнім витрачено 2 год. Разом з тим, як вбачається з долученої копії договору про надання правової допомоги №4, адвокатом ОСОБА_2 позивачу, такий укладено лише 14.06.2018. Доказів, наявності повноважень у адвоката ОСОБА_2 представляти інтереси позивача станом на 25.04.2018 суду не подано, у зв’язку з чим твердження про складання вимоги №30 від 25.04.2018 в рамках договору про надання правової допомоги №4 від 14.06.2018 є голослівним та безпідставним;

- щодо затраченого адвокатом часу на збір та правовий аналіз інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи - 16 год., суд вважає такий час є неспівмірним зі складністю справи, змістом позовної заяви (зокрема враховуючи допущені технічні помилки) та обсягом поданих документів та матеріалів, а відтак, необґрунтованим та явно завищеним;

- судом встановлено, що ціна позову у даній справі становить 14 517,95 грн., з яких 12 925,74 грн. основний борг, а відшкодувати витрати на правову допомогу позивач просить в сумі 5 000,00 грн., тобто в розмірі майже половини суми основного боргу. Так, судом встановлено неспіврозмірність заявленої до стягнення з відповідача заборгованості (ціни позову) з заявленими витратами на правову допомогу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Зважаючи, що отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для захисту своїх прав, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги предмет спору, і незначну складність справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн. є неспівмірними та завищеними.

За приписами ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З огляду на розмір заявленої в позові суми та категорію складності цієї справи, суд вважає, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу на 70% від попередньо заявленої суми, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Враховуючи вище наведене суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 500, 00 грн. (30% від заявленої суми витрат на правову допомогу) з огляду на зміст ст. 15 ГПК України.

Відтак, керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква» задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Лісова, будинок 6-Г, код 38734018)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква» (21037, Вінницька область, місто Вінниця, Ленінський район, вул. Пирогова, будинок 150, код 35996819)

12 925,74 грн. (дванадцять тисяч дев’ятсот двадцять п’ять гривень сімдесят чотири копійки) основного боргу,

990,34 грн. (дев’ятсот дев’яносто гривень тридцять чотири копійки) інфляційних втрат,

423,16 грн. (дві чотириста двадцять три гривні шістнадцять копійок) 3% річних,

1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) судового збору,

1 500,00 грн. (одна тисяча п’ятсот гривень нуль копійок) витрат на послуги адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 19.09.2018

Суддя О.В. Конюх