Постанова № 76537410, 13.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8299/16 Головуючий у І інстанції - Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Літвіної Н.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аваліс" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Аваліс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року № 0002842204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що прийнято на підставі висновків перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 27 жовтня 2015 року № 0002842204.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволені позовних вимог ПП "Аваліс".

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема апелянт зазначає, що у зв'язку з відсутністю ТОВ "Атлантторгпромсервіс" за податковою адресою та відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності, відсутність виробничого обладнання, складських приміщень та торгівельних приміщень, транспорту, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формування податкового кредиту не підтвердженого контрагентами-постачальниками на ТОВ "Атлантторгпромсервіс" вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг) за період з 31.12.2013 року по 31.08.2014 року.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом на підставі наказу від 16.09.2015 року № 1012, у період із 22.09.2015 року по 23.09.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантторгпромсервіс», за період із 01.03.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом 30.09.2015 року складено акт № 5051/26-52-22-04-14/25642461, висновками якого встановлено порушення Позивачем: п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті занижено податок на додану вартість(далі - ПДВ), на загальну суму 212255,00 грн., у тому числі за травень 2014 року - 95047,00 грн.; червень 2014 року - 67698,00 грн.; за липень 2014 року - 7840,00 грн.; за серпень 2014 року - 33333,00 грн.; за вересень 2014 року - 8337,00 грн.

На підставі акта перевірки Відповідачем 27 жовтня 2015 року складено податкове повідомлення-рішення, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 212255,00 грн. за основним платежем та у розмірі 53063,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено дотримання законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум ПДВ, які включені до складу податкового кредиту за період, який перевірявся, реальності господарських операцій із ТОВ «Атлантторгпромсервіс», а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків та, як наслідок, про відсутність у Відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з статтею 180 Кодексу платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з господарською діяльністю.

За приписами пункту 44.3 статті 44 Кодексу платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 статті 44 Кодексу передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Разом з цим, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Кодексу лише визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Положеннями статті 201 Кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вказані норми Кодексу, існує декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, дослідженню підлягають усі документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення № 88) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Аваліс» за травень, червень, липень, серпень 2014 року мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Атлантторгпромсервіс». До складу податкового кредиту, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, ПП «Аваліс» віднесено суму у розмірі 212255,00 грн., яка відображена у деклараціях з ПДВ за травень 2014 р. у сумі 123286,00 грн., за червень 2014 р. у сумі 39459,00 грн., за липень 2014 р. у сумі 7840,00 грн. за серпень 2014 р. у сумі 33333,00 грн., за вересень 2014 р. у сумі 8337,00 грн.

За травень-вересень 2014 року ПП «Аваліс» задекларовано податкового кредиту у сумі 1083049,00 грн.

Відповідачем під час перевірки повноти визначення податкового кредиту за травень-листопад 2014 року встановлено його завищення всього на суму 212255,00 грн.

Також, під час перевірки встановлено, що ПП «Аваліс» мало взаємовідносини з ТОВ «Атлантторгпромсервіс» у травні-серпні 2014 року.

В акті перевірки зазначено про акт Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області ДФС від 02.10.2014 року № 162/10-08-22-01 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атлантторгпромсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 31.12.2013 року по 31.08.2014 року, згідно з яким, ТОВ «Атлантторгпромсервіс» за податковою адресою не знаходиться, фінансово-господарську діяльність не здійснює, бухгалтерські документи не зберігає, службові особи та працівники даного підприємства не знаходяться за адресою, поштові повідомлення не отримують, за даною адресою знаходиться інше підприємство.

Від Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області отримано висновок від 23.09.2014 року про результати відпрацювання ТОВ «Атлантторгпромсервіс» оперативним підрозділом Головного управлінням Міндоходів України за липень 2014 року.

За результатами проведених заходів, ТОВ «Атлантторгпромсервіс» не знаходиться за податковою адресою, реальність фінансово-господарських операцій не надається можливості підтвердити. В результаті виїзду не встановлено виробничі та трудові потужності, документацію, яка б свідчила про ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Господарська діяльність ТОВ «Атлантторгпромсервіс» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій: наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди; платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Викладене, на думку податкового органу, свідчить, що ТОВ «Атлантторгпромсервіс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, у зв'язку з відсутністю ТОВ «Атлантторгпромсервіс» за податковою адресою та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формування податкового кредиту, не підтвердженого контрагентами-постачальниками, вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період із 31.12.2013 року по 31.08.2014 року.

В акті перевірки також міститься посилання на проведений допит матері директора ТОВ «Атлантторгпромсервіс», яка надала пояснення, що її син з 2009 року мешкає за кордоном та не являється керівником чи засновником будь-яких підприємств на території України.

Також, в акті перевірки контролюючим орган звернуто увагу на експертний висновок від 18.06.2015 року № 62-2015, в якому в ході дослідження встановлено, що на вилучених при обшуку на адресі конвертаційного центру жорстких дисках знаходяться файли з назвами ПП «Аваліс» та ТОВ «Атлантторгпромсервіс».

З урахуванням наведеного вище Відповідачем зроблено висновок, що ПП «Аваліс» за травень-серпень 2014 року завищено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 212255,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій надано суду першої інстанції засвідчені копії таких первинних документів, а саме: договір про надання послуг від 05.05.2014 року № 405-01, укладеного між ПП «Аваліс» та ТОВ «Атлантторгпромсервіс»; специфікації, у яких зазначено перелік послуг, які надавалися ПП «Аваліс»; договір поставки від 12.05.2014 року № 40512-01, за умовами якого ТОВ «Атлантторгпромсервіс» зобов'язалося поставити на замовлення ПП «Аваліс» товар, а ПП «Аваліс» - прийняти та оплатити товар; рахунки-фактур; акти прийому-передачі наданих послуг; видаткові накладні; податкові накладні; виписки по рахунку у банку; товарно-транспортні накладні; договір суборенди від 28.01.2013 року № 30128-01, за умовами якого ПП «Аваліс» прийняло у платне тимчасове користування нежитлові приміщення; акт прийому-передачі нежитлового приміщення до договору суборенди; акти прийому-передачі суборенди; рахунки-фактур до договору суборенди.

Зі змісту договору про надання послуг від 05 травня 2014 року № 405-01, укладеного між ТОВ «Алантторгпромсервіс» та ПП «Аваліс» вбачається, що ТОВ «Атлантторгпромсервіс» зобов'язалося надати ПП «Аваліс» послуги згідно з додатками до договору, зокрема: послуги з передпродажної підготовки обладнання, оновлення версій мікрокодів (додаток №1 до договору); послуги у сфері інформатизації, інформаційно-консультаційні послуги (додаток №2 до договору); послуги з консультацій щодо ведення комерційної діяльності (додаток №3 до договору); консультаційні послуги з питань дослідження кон'юнктури ринку (додаток №4 до договору); послуги з налаштування системи збереження даних, передпродажна підготовка, оновлення версій мікрокодів (додаток №5 до договору); послуги з консультацій щодо ведення комерційної діяльності, аналіз кон'юнктури ринку у сфері інформаційних технологій (додаток №6 до договору); інформаційно-консультаційні послуги у сфері інформатизації (додаток №7 до договору); послуги з передпродажної підготовки обладнання, поновлення версій мікрокоду (додаток №8 до договору); послуги з поновлення версій мікрокоду мережевих комутаторів D-link та шлюзів Cisco (додаток 39 до договору); послуги з налаштування та поновлення версій мікрокоду IP-Камер D-link DCS-7110 (додаток №10 до договору); агентські послуги з переговорів та консультацій потенційного субліцензіата (додаток №11 до договору); послуги у сфері інформатизації, інформаційно-консультаційні послуги (додаток №12 до договору); послуги з передпродажної підготовки обладнання (додаток 313 до договору); послуги з консультацій щодо ведення комерційної діяльності, аналіз кон'юнктури ринку у сфері інформаційних технологій (додаток №14 до договору); послуги з налаштування системи збереження даних, передпродажна підготовка, оновлення версій мікрокодів принтерів (додаток №15 до договору).

Умовами договору № 405-01 визначено, що послуги надаються на території замовника та на його технічному обладнанні (п. 2.1 договору).

А тому, колегія суддів вважає посилання Відповідача на відсутність технічної бази у ТОВ «Алантторгпромсервіс», у даному випадку, не можуть свідчити про неможливість виконання вказаним товариством умов договору.

Відповідно до п. 2.3 договору № 405-01, за результатами надання виконавцем послуг з інсталяції на технічному обладнанні замовника, підписується відповідний акт.

Судом першої інстанції встановлено, що також підтверджується матеріалами справи та як вже зазначено вище, між сторонами відповідні акти були підписані.

Крім того, виходячи з умов договору про надання послуг № 405-01, слід зауважити, що послуги, які ТОВ «Атлантторгпромсервіс» повинно було надати Позивачу згідно з договором, не суперечать його видам діяльності, перелік яких міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отримані позивачем послуги також не суперечать видам діяльності останнього, якими, зокрема є: оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (основний); оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; надання інших допоміжних комерційних послуг; ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням; видання книг; видання довідників і каталогів; видання газет; видання журналів і періодичних видань; консультування з питань інформатизації; надання інших інформаційних послуг; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; рекламні агентства; спеціалізована діяльність із дизайну; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

12 травня 2014 року укладено договір поставки № 40512-01 між ТОВ «Атлантторгпромсервіс» та ПП «Аваліс» за умовами якого, ТОВ «Атлантторгпромсервіс» зобов'язалося поставити на замовлення ПП «Аваліс» товар, а ПП «Аваліс» - прийняти та оплатити товар.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у рахунках-фактурах.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 40512-01, сторони договору погоджують асортимент, який є попереднім, та остаточно узгоджується у рахунках-фактурах на поставку партії товару: заряджувальні пристрої, акумулятори, батарейки, мережеві адаптери, фото рамки, фотоплівки, факси, фотохімія, відеокамери, диски, дискети картриджі, карти пам'яті, мультимедіа та сд картки, диктофони аналогові, цифрові, аудіо/відео касети, телефони мобільні, програвачі компакт-дисків, біноклі, комплектуючі матеріали до комп'ютерів, запчастини до комп'ютерів, електронні книжки, монітори, футляри (сумки) для відеокамер та фотоапаратів, чохли, фотоапарати, штативи, лампи-спалахи, навігаційне обладнання, принтери, мережеве провідне та wi-fi обладнання, дрібна побутова техніка та інше.

Тобто, як вбачається з вищевикладеного, умови договору поставки також відповідають видам господарської діяльності Позивача та його контрагента.

Дослідивши зміст договору поставки № 40512-01, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що сторонами договору дотримано його умов та підписано документи, необхідність підписання яких обумовлена таким договором, а саме рахунки-фактури, видаткові, податкові накладні, акти прийому-передачі наданих послуг.

Також, на підставі виписки з банківського рахунку Позивача судом першої інстанції встановлено, що ПП «Аваліс» у повному обсязі здійснено оплату ТОВ «Алантторгпромсервіс» за отримані товар та послуги.

При цьому, Позивачем до суду першої інстанції надано документи на підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності: копії видаткових накладних; довіреності на отримання товару; акти прийому-передачі; товарно-транспортні накладні.

Із вказаних документів вбачається, що Позивачем реалізовано придбаний у ТОВ «Алантторгпромсервіс» товар (зокрема сервери, комп'ютерне обладнання, цифрові фотокамери, штативи, комутатори, телефоні адаптери, маршрутизатори, акумулятори, зарядні пристрої, кабелі) іншим суб'єктам господарювання.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Позивачем надано докази фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Алантторгпромсервіс» та складені за їх результатами первинні бухгалтерські документи, які відображають реальність операцій, а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Контролюючий орган як на доказ фіктивності ТОВ «Атлантторгпромсервіс» посилається на протокол допиту від 19.03.2015 року матері директора ТОВ «Атлантторгпромсервіс» ОСОБА_2 гр.ОСОБА_3, яка показала, що її син з 2009 року проживає за кордоном, а саме у Чехії та не являється керівником чи засновником будь-яких підприємств на території України.

У той же час, пояснення матері директора ТОВ «Атлантторгпромсервіс» не є поясненнями особи, на яку безпосередньо зареєстровано товариство.

До того ж, на підтвердження наявності у ТОВ «Атлантторгпромсервіс» ознак «фіктивності» контролюючим органом не надано доказів наявності вироку суду, який би міг бути належним доказом у даній справі.

Разом з тим, посилання контролюючого органу на кримінальне провадження № 320151000000000001 від 05.01.2015 року, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з Позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента Позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента Позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для Позивача.

Правову позицію з аналогічного питання Верховний Суд висловив у постанові від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17 та у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 КАС України.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, доказів постановлення вироку у кримінальній справі стосовно позивача чи його контрагентів, матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2015 року № 0002842204.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.М. Літвіна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 18.09.2018 року.