Ухвала суду № 76536036, 11.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/9719/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11.09.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого – судді Стана І.В.,

суддів – Феєра І. С., Мишинчук Н. С.,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

прокурора – Клименко І. С. та захисника ОСОБА_2 – адвоката

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/777/429/18, за апеляційною скаргою, яку подала прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 (далі – прокурор),

ВСТАНОВИВ :

ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31

серпня 2018 року відмовлено в задоволенні погодженого прокурором клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5про накладення арешту на майно (земельні ділянки) у кримінальному провадженні, відомості в якому 03.03.2018 внесені до ЄРДР за № 12018070170000284 за ознаками передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України кримінального правопорушення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 30 серпня 2018 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернувся слідчий із погодженим прокурором клопотанням про накладення арешту на земельні ділянки, за кадастровими номерами: № 2124883600:11:016:0025; № 2124883600:11:016:0026; № 2124883600:11:016:0027; № 2124883600:11:016:0028; № 2124883600:11:016:0029; № 2124883600:11:016:0030; № 2124883600:11:016:0031; № 2124883600:11:016:0032; № 2124883600:11:016:0033; № 2124883600:11:016:0034; № 2124883600:11:016:0035; № 2124883600:11:016:0036. У клопотанні вказується на те, що 02.03.2018 до чергової частини Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУ НП в Закарпатській області надійшов рапорт ДОП Ужгородського РВП ОСОБА_6 про те, що ним у ході перевірки

заяви гр. ОСОБА_7, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, а / 2, Ужгородського району, зібрані матеріали ЖЄО № 1045 від 20.02.2018, відповідно до яких сільський голова Коритнянської сільської ради та депутати Коритнянської сільської ради, діючи в інтересах і на користь третіх осіб передали 24 гектари громадського пасовища територіальної громади с. Коритнян у приватну власність, зокрема, 12 ділянок по 2 га, за вищезазначеними кадастровими номерами. У рапорті також вказується на те, що ДОП

Ужгородського РВП ОСОБА_6 вважає, що у діях службових осіб Коритнянської сільської ради можливий передбачений ч. 1 ст. 364 КК України склад злочину. Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що на 15 сесії 7 скликання Коритнянської сільської ради депутатами прийнято рішення № 361 від 31.01.2018, яким затверджено проекти землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки громадянам гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а на 17 сесії 7 скликання Коритнянської сільської ради депутатами прийнято рішення № 27 від 30.03.2018, яким затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку громадянину ОСОБА_19. Також, у ході досудового розслідування встановлено, що 20 лютого 2018 року по земельних ділянках за кадастровими номерами: № 2124883600:11:016:0025; № 2124883600:11:016:0026; № 2124883600:11:016:0027; № 2124883600:11:016:0028; № 2124883600:11:016:0029; № 2124883600:11:016:0030; № 2124883600:11:016:0031; № 2124883600:11:016:0032; № 2124883600:11:016:0033; № 2124883600:11:016:0035; № 2124883600:11:016:0036, проведено державну реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянином ОСОБА_2, тобто в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що земельні ділянки загальною площею 24 га., шляхом залучення підставних осіб (гр. ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_20, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18І.) вибули із власності територіальної громади населеного пункту с. Коритняни та опинилися у власності однієї особи ОСОБА_2. Крім того, у клопотанні вказується на те, що з метою встановлення законності розроблення проектів землеустрою на вищевказані земельні ділянки та їх затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам із питань землеустрою та землекористування призначено земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Закарпатського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Крім того, слідчий стверджує, що вищевказані земельні ділянки визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, оскільки були безпосереднім об’єктом протиправних злочинних дій, а тому, з метою запобігання вчинення будь-яких дій, спрямованих на їх відчуження, в органа досудового розслідування виникла необхідність у накладенні на них арешту, незастосування якого негативно вплине на хід досудового розслідування, унеможливить встановлення всіх важливих обставин вчиненого кримінального правопорушення, може призвести до їх відчуження, поділу заінтересованими особами з метою перешкоджання встановленню об’єктивної істини, незаконного набуття на них права власності. Також у клопотанні вказується на те, що відповідно до інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: земельні ділянки з кадастровими номерами № 2124883600:11:016:0025, № 2124883600:11:016:0026, № 2124883600:11:016:0027, № 2124883600:11:016:0028, № 2124883600:11:016:0029, № 2124883600:11:016:0030, № 2124883600:11:016:0031, № 2124883600:11:016:0032, № 2124883600:11:016:0033, № 2124883600:11:016:0035, № 2124883600:11:016:0036, площею 2,0 га кожна, які розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», перебувають у приватній власності гр. ОСОБА_2, а земельна ділянка з кадастровим номером № 2124883600:11:016:0034, яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», і відомості щодо якої в реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, згідно рішення 15 сесії 7 скликання Коритнянської сільської ради № 361 від 31.01.2018 передана безоплатно в приватну власність гр. ОСОБА_14. З огляду на викладене, слідчий просить накласти арешт на вищевказані земельні ділянки із забороною їх відчуження.

В ухвалі слідчого судді вказується на те, що, обґрунтовуючи клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий не навів достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно. Також вказується на те, що органом досудового розслідування не доведено й існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, а також належним чином не обґрунтовано мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Крім того, зазначається, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно. При цьому, вказується на те, що в судовому засіданні слідчий зазначив, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження земельних ділянок, в органа досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить про те, що клопотання слідчого базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями. Крім того, слідчий суддя врахував, що постановою від 09 липня 2018 року призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання чи відповідають розроблені проекти землеустрою на вказані вище земельні ділянки затвердженим вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам із питань землеустрою та землекористування, а також те, що в судовому засіданні слідчий вказував на відсутність клопотань експерта про необхідність провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об'єкта за його місцезнаходженням, і не вказував на існування будь-яких перешкод щодо доступу експерта до об'єкта. Разом із тим, слідчий суддя взяв до уваги те, що на даній стадії досудового розслідування, жодній посадовій особі (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим не доведено фактів того, що існують підстави вважати, що вищевказаному майну загрожує знищення, що воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, і цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя прийшов до висновку про те, відсутні підстави вважати, що вищевказані земельні ділянки будуть пошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись, і при цьому, врахував те, що земельні ділянки не можуть бути приховані, оскільки вони є нерухомим майном, у зв’язку із чим, доводи слідчого щодо необхідності накладення арешту з метою забезпечення збереження майна як речових доказів, визнав безпідставними та невмотивованими. Тому, оцінюючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, обґрунтованість необхідності обмеження у праві власності нерухомим майном, відмовив у задоволенні клопотання.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Посилається на доводи, які є аналогічними доводам клопотання слідчого, а також зазначає, що необхідність накладення арешту на вищевказані земельні ділянки полягає в запобіганні вчиненню будь-яких дій, спрямованих на їх відчуження, а також для забезпечення проведення судової земельно-технічної експертизи. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою накласти арешт, із забороною відчуження, на земельні ділянки з кадастровими номерами № 2124883600:11:016:0025, № 2124883600:11:016:0026, № 2124883600:11:016:0027, № 2124883600:11:016:0028, № 2124883600:11:016:0029, № 2124883600:11:016:0030, № 2124883600:11:016:0031, № 2124883600:11:016:0032, № 2124883600:11:016:0033, № 2124883600:11:016:0035, № 2124883600:11:016:0036, площею 2,0 га кожна, які розташовані за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», перебувають у приватній власності гр. ОСОБА_2, і на земельну ділянку з кадастровим номером №2124883600:11:016:0034, яка розташована за адресою Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, урочище «За радіоцентром», і відомості щодо якої в реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, а згідно рішення 15 сесії 7 скликання Коритнянської сільської ради №361 від 31.01.2018 така передана безоплатно в приватну власність гр. ОСОБА_14.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення прокурора Клименко І. С., яка підтримала апеляційну скаргу, захисника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, який судове рішення вважає законним та обґрунтованим і заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_14, неявка яких з урахуванням положень ст. 405 цього Кодексу не перешкоджає її розгляду. При цьому враховується, що про час та місце розгляду апеляційної скарги вказані особи повідомлені належним чином; що даних про поважність причин їх неявки та заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день від них не надходило; що в розгляді апеляційної скарги приймав участь представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3, який не заперечував щодо її розгляду без участі його довірителя.

За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів ; 2) спеціальної конфіскації ; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на земельні ділянки в кримінальному провадженні № 12018070170000284,слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права закладені в Конвенції та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також вважає, що, відмовивши в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказані земельні ділянки, слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення врахував вимоги ст. ст. 170-173 КПК України, і дав належну оцінки як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Зокрема, проаналізувавши доводи клопотання слідчого, апеляційний судді вважає, що в ухвалі слідчого судді вірно зазначено й дано належну оцінку тому, що слідчий не навів достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не довів існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтував мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Також слідчим суддею вірно встановлено та дано належну оцінку факту відсутності в матеріалах провадження будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.

Крім того, при оцінці доводів клопотання слідчого та прийнятті судового рішення, слідчим суддею дано вірну оцінку поясненням слідчого про те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження земельних ділянок, в органа досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить про обґрунтованість висновку слідчого судді про те, що клопотання слідчого базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.

При цьому, врахувавши наявність постанови від 09 липня 2018 року про призначення судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої поставлено питання чи відповідають розроблені проекти землеустрою на вказані вище земельні ділянки затвердженим вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам із питань землеустрою та землекористування, слідчий суддя, при вирішенні питання щодо арешту земельних ділянок, дав належну оцінку й поясненням слідчого про відсутність клопотань експерта про необхідність провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об'єкта за його місцезнаходженням, а також про відсутність будь-яких перешкод щодо доступу експерта до об'єкта.

Разом із тим, під час розгляду клопотання слідчого та прийнятті судового рішення, слідчий суддя належним чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, взяв до уваги й те, що на даній стадії досудового розслідування, жодній посадовій особі (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим не доведено фактів того, що існують підстави вважати, що вищевказаному майну загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, і цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про безпідставність та невмотивованість клопотання слідчого про необхідність накладення арешту на земельні ділянки з метою збереження речових доказів, є обґрунтованим, таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Погоджуючись із висновком слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано враховано й відсутність підстав вважати, що вищевказані земельні ділянки будуть пошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись, і з урахуванням того, що вони є нерухомим майном, не можуть бути приховані, а також вірно оцінив розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.

Вищенаведене свідчить про те, що доводи апеляційної скарги прокурора, у тому числі й про те, що необхідність накладення арешту на вищевказані земельні ділянки полягає в запобіганні вчиненню будь-яких дій, спрямованих на їх відчуження, а також для забезпечення проведення судової земельно-технічної експертизи, відхиляє їх як такі, що не являються належними й обґрунтованими підставами для накладення арешту на майно – земельні ділянки в кримінальному провадженні № 12018070170170000284.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги та погоджуючись із висновками слідчого судді, апеляційний суд, окрім вищенаведеного, враховує і те, що при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт земельних ділянок органом досудового розслідування не враховано: що внесені до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, зокрема, фабула, внесені не коректно стосовно даної норми закону; що в доданих до клопотання матеріалах відсутні докази (документи) у підтвердження того, що земельні ділянки являються громадським пасовищем; що зазначене в мотивувальній частині постанови про визнання земельних ділянок речовими доказами (а. с. 40) твердження про те, що вони «можуть мати значення речових доказів по даному кримінальному провадженні» не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, зміст якої свідчить про те, що речовими доказами можуть бути визначені матеріальні об’єкти чи предмети, що мають значення речових доказів, що у свою чергу свідчить про те, що віднесення органом досудового розслідування вказаних земельних ділянок до речових доказів у даному кримінальному провадженні є припущенням.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали слідчого судді, колегія суддів відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги.

На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.

Тому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на земельні ділянки з викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, у зв’язку із чим, як клопотання, так і апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна (в даному випадку земельних ділянок, які відповідно до наявних у матеріалах судового провадження документів належать ОСОБА_2 – 11 земельних ділянок та ОСОБА_14 А – одна земельна ділянка), про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, залишається без зміни.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що стороною обвинувачення як в апеляційній скарзі, так і в ході її розгляду, не заявлялось будь-яких клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подала прокурор відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні погодженого прокурором клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5про накладення арешту на майно (земельні ділянки) у кримінальному провадженні, відомості в якому 03.03.2018 внесені до ЄРДР за №12018070170000284 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, – залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: