Постанова № 76533792, 17.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 635/3320/17

Провадження № 22ц/790/4163/18

(категорія: право власності )

17 вересня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Бровченка І.О.,

- Хорошевського О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2018 року (суддя Назаренко О.В.)

у цивільній справі № 635/3320/17 за позовом ОСОБА_3 до Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною длавністю,-

встановив:

16.06.2017 року ОСОБА_3 звернулася у Харківський районний суд Харківської області з позовом до Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що житловий будинок АДРЕСА_5 перебуває на балансі Кулиничівської селищної ради, колишня адреса будинку: АДРЕСА_2 Оскільки затвердження змін меж Кулиничівської селищної ради та м. Харкова не відбулося, спірна квартира знаходиться на території Харківського району Харківської області, на яку поширюється юрисдикція Харківського районного суду Харківської області. Квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 25 січня 1999 року відділом приватизації Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації за № 9013. Власники квартири померли, спадкоємців після їх смерті не виявлено. Рішенням виконавчого комітету Кулиничівської селищної ради № 76 від 14 березня 2006 року за заявою ОСОБА_3, як особі, що потребує надання житла, було надано спірну квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_6. Позивач з 25 квітня 2006 року зареєстрована у наданій їй квартирі, вільно та безперервно користується та володіє нею, особи, що претендують на вказане житло - відсутні.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27.03.2018 року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.

Харківська місцева прокуратура № 6 Харківської області, діючи в інтересах держави в особі Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції було порушено правила виключної підсудності, допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм процесуального права, просив рішення скасувати з направленням справи для розгляду до Фрунзенського районного суду м. Харкова за встановленою підсудністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги законодавче визначення територіальної юрисдикції (підсудності) у справах, які розглядаються загальними судами. Вказує, що справа підлягала розгляду Фрунзенським районним судом м. Харкова за правилами виключної підсудності, оскільки вул. Кулиничівську 24.10.2012 року внесено до переліку елементів вулично-дорожньої мережі м. Харкова, та включено до Реєстру назв урбанонімів м. Харкова у межах Фрунзенського району останнього

Крім того, вказує, що спірна квартира перебуває на балансі Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, тобто у власності органу місцевого самоврядування. Тому, під час подання позовної заяви ОСОБА_3 надавала відомості про відомого власника, у зв'язку з чим суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову через неможливість застосування інституту визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Також, судом залишено поза увагою, що позивачем не надано суду доказів користування спірною квартирою з 2006 року (показання свідків, копії квитанції про сплату комунальних послуг, копії документів про ремонт вказаної квартири та заходів покращення її стану тощо). Судом першої інстанції не перевірено хто є власником спірного нерухомого майна, не встановлено чи не порушуються інтереси інших осіб, не витребувано та не досліджено реєстраційні справи на вказану квартиру з відповідного архіву БТІ, не витребувано та не досліджено відомості з державних реєстрів, не встановлено та не перевірено чи відносить вказана квартира до відумерлої спадщини.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави зазначає, що Кулиничівською селищною радою Харківського району Харківської області допущено бездіяльність щодо збереження права власності на ввірене комунальне майно згідно вимог законодавства, яка виразилася у наданні до Харківського районного суду Харківської області заяви про проведення судового розгляду без представника відповідача.

В поданому до апеляційного суду відзиві представник позивача ОСОБА_7 просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу - без задоволення, вважаючи її безпідставною та такою, що не спростовує висновки суду першої інстанції.

Зазначає, що прокурор не підтвердив суду підстави для представництва інтересів держави, оскільки територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування не є частиною державної влади. Органи місцевого самовряудування можуть самостійно, тобто незалежно від держави та її органів, вирішувати питання місцевого значення. Право прокуратури представляти інтереси територіальної громади певного населеного пункту статтею 121 Конституції України не передбачено.

Також, вказує на те, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_3 на час розгляду справи була зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_4, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 року, та ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Право власності було набуто на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого 25 січня 1999 року відділом приватизації Харківського міжміського бюро технічної інвентаризації № 9013.

Тобто спірна квартира не входить до фонду комунальної власності, з 1999 року належить до приватного житлового фонду. Перебування спірної квартири на балансі Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області не свідчить про виникнення у селищної ради права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Посилається на те, що судом першої інстанції було встановлено, а також підтверджено документально, що титульними власниками квартири АДРЕСА_4 були ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Право власності набуто у порядку приватизації.

Також судом першої інстанції встановлено, що після смерті титульних власників нерухомого майна правонаступників (спадкоємців) не виявлено, жодна особа не заявляла про свої права на спірну квартиру, вона не визнавалася відумерлою спадщиною та не була зареєстрована як комунальна власність. Той факт, що позивач користувалася квартирою для проживання підтверджений документально - відміткою про реєстрацію місця проживання в квартирі та не потребує доведення іншими доказами.

Що стосується підсудності - вказує, що до теперішнього часу не закінчена юридична процедура передачі об'єктів нерухомості, у тому числі багатоквартирних будинків з комунальної власності територіальної громади в смт Кулиничі до територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Багатоквартирний будинок по АДРЕСА_5 до теперішнього часу перебуває на балансі Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області та є комунальною власністю територіальної громади смт Кулиничі, акт приймання-передачі багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 не затверджувався.

В поданому до апеляційного суду письмовому зверненні Кулиничівський сільський голова просив справу розглянути без його участі, вирішити за наявними у справі доказами.

Від імені позивача до апеляційного суду також надходив так званий «інформаційний запит» від 04.09.2018 року в якому ОСОБА_8 у спосіб, не передбачений ЦПК України, повідомляє про бажання взяти участь у судовому розгляді.

Зважуючи на визначену позивачем ціну позову у розмірі 88925 грн., що свідчить про належність даної справи до категорії малозначних, а також на відсутність у справі та апеляційній скарзі будь-яких даних, які б свідчили про ціну позову більшою ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб або інших ознак, передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для зміни визначеного ухвалою від 20.08.2018 року порядку розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ст.ст. 19, 274, 368, 369 ЦПК України, переглядає справу за апеляційною скаргою прокурора за правилами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх повної доведеності, обґрунтованості та відповідності вимогам закону.

Колегія суддів не може погодить з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

У частині 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Аналогічні положення містяться у ст.1 ЦПК України(2004 року).

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним нормам процесуального права судове рішення не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України ( в редакції чинній на час звернення позивача з заявою до суду першої інстанції), позови,, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Судовим розглядом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 06.09.2012 року «Про зміну і встановлення меж міста Харків, Дергачівського і Харківського районів Харківської області» змінено межі м. Харкова, Дергачівського і Харківського районів Харківської області.

Відповідно до рішення Харківської міської ради Харківської області № 907/12 від 24.10.2012 року внесено вул. Кулиничівську до переліку елементів вулично-дорожньої мережі м. Харкова, та включено до Реєстру назв урбанонімів м. Харкова у межах Фрунзенського району останнього.

Отже, до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі необхідно було застосовувати правила виключної підсудності, оскільки спір виник з приводу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2

Відповідно до п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення скаржника з позовом) заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.

У ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст.6 та ст.13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального судочинства.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У даному випадку вирішуючи спір про визнання права власності на нерухоме майно суд першої інстанції, в порушення вимог закону та принципу рівності сторін, не врахував, що справа підлягала розгляду Фрунзенським районним судом м. Харкова за правилами виключної підсудності, відкрив провадження у справі та ухвалив рішення про задоволення позову без дотримання імперативного характеру вимог закону щодо виключної підсудності.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону №2453-VI).

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів, щодо розгляду цивільних справ,віднесених до їх компетенції(ст.15ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах,вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (ст.ст.108-114 ЦПК України).

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил підсудності щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

Частиною 2 статті 317 ЦПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, відповідно до вимог ст.378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, оскільки рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Частиною 2 цієї статті передбачено обмеження до її застосування, яке полягає в тому, що справа не направляється на новий розгляд у зв'язку з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) у тому випадку, якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Однак у даному випадку це обмеження не може бути застосовано, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції відбувався без участі Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області., яка взагалі не приймала участі у справі. Отже, була позбавлений права користуватися своїми процесуальними правами та звертатися до суду з відповідними заявами.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про поважність причин неподання скаржником до суду першої інстанції заяви про непідсудність справи.

Частина 1 ст. 30 ЦПК України (на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), визначає виключну підсудність справ із приводу нерухомого майна.

З огляду на викладене, апеляційний суд скасовує судове рішення і направляє справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю (Фрунзенського районного суду м. Харкова) відповідно до вимог частини 1 статті 378 ЦПК України.

Судові витрати, понесені скаржником при звернені до суду зі скаргою апеляційний суд розподіляє відповідно до вимог ст.142 та п.п. в п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, стягуючи з позивача на користь скаржника судовий збір у розмірі 1333 грн 88 коп.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 5 ч.1 ст. 374, ст. ст. 378, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2018 року скасувати.

Справу направити до Фрунзенського районного суду м. Харкова за підсудністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області судовий збір у розмірі 1333 грн. 88 коп. (одна тисяча триста тридцять три ) грн. 88 копійок. за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.О. Бровченко

О.М. Хорошевський