Рішення № 76528574, 17.09.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/566/18

Провадження №2/603/300/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

секретар судового засідання Швець Н.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3. Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,69 га, розташовану на території Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2. Позивач прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав із спадкодавцем, проте звернувшись у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа на земельні ділянки, що підлягають спадкуванню. З приводу втрати державного акта позивачем подано оголошення в районну редакцію газети «Вісті Придністров'я».

Просить визнати за ним право власності на вказане вище спадкове майно.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, у поданому позові просить розглянути справу без його участі.

Відповідач Лазарівська сільська рада Монастириського району Тернопільської області не забезпечили в судове засідання явку представника, у листі №222 від 07.09.2018 року просять розглянути справу за наявними матеріалами у справі без участі їхнього представника, проти позову не заперечили.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання відповідно до ч. 3 ст.200 ЦПК України, в порядку, встановленому ст.206 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із таких обставин.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 23.01.1976 року батьками позивача ОСОБА_1 вказано: ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Згідно ксерокопії державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 16.05.2003 року ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 0,69 га у межах згідно з планом, розташована на території Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 16.05.2003 року, що посвідчує право власності на земельну ділянку, що підлягає спадкуванню, втрачений, про що позивачем розміщено оголошення в районній редакції газети «Вісті Придністров'я» (№30(7262) від 20.07.2018 року).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 13.02.2018 року.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на: земельну ділянку площею 0,69 га, розташовану на території Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України Постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК (16.01.2003), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно акту опитування свідків №19 від 05.07.2018 року, складеному комісією в складі Лазарівського сільського голови Корбеляк О.В., секретаря сільської ради Расевич М.В., депутата сільської ради Гарасимчук С.В., позивач ОСОБА_1 протягом півроку до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 дійсно проживав разом з нею, доглядав свою матір і похоронив її. Даний факт підтвердили свідки ОСОБА_8,ОСОБА_9

Зі змісту інформаційної відповіді Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області №198 від 06.08.2018 року, адресованої адвокату Андрусенко І.Я., вбачається, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 разом з нею був зареєстрований і проживав внук ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований по теперішній час але вже більше п'яти років на території сільської ради не проживає, його місце знаходження невідоме. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 в управління спадковим майном фактично вступив її син ОСОБА_1

Зі змісту інформаційного листа Монастириської державної нотаріальної контори №590/01-16 від 05.09.2018 року вбачається, що згідно даних спадкового реєстру після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, спадкові справи не заводились.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, відмови від прийняття спадщини не заявляв, прийнявши спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем. У зв'язку з втратою правовстановлюючого документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, що підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом (лист Монастириської державної нотаріальної контори №499/01-16 від 31.07.2018 року).

Відповідно до п.г ч.1 ст.81 та ст. 131 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки також на підставі прийняття спадщини.

Як вбачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод не заборонених законом.

Оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. . 200, 206, 259, 263 - 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст.ст. 328, 1217, 1218, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 81, 131 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ПозовОСОБА_1, місце проживаня: с.Лазарівка Монастириського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, до Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: с.Лазарівка Монастириського району Тернопільської області; код ЄДРПОУ 04396489, про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 0,69 га, розташовану на території Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя В. М. Іванчук