Постанова № 76521141, 13.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/5832/17 Головуючий у І інстанції Цуранов А. Ю.Провадження № 22-ц/780/3228/18 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 26 13.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Березовенко Р.В., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Удовиченко В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», третя особа: ОСОБА_4 про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Креді Агріколь Банк», в якому просив розірвати кредитний договір №1/2591625 від 30 березня 2016 року, укладений між ним та відповідачем.

Мотивує свій позов тим, що 30 червня 2016 року між ним та ПАТ «Креді Агріколь Банк» було укладено кредитний договір №1/2591625 за яким банк зобов'язувався надати йому кредитні кошти в розмірі 684 036,73 грн. з терміном повернення до 29 березня 2021 року. Кредит надавався на споживчі цілі, а саме на купівлю автомобіля та сплату страхових внесків. В забезпечення зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки та договір застави транспортного засобу.

Вважає, що всупереч умовам кредитного договору, банк видав кредит лише в сумі 670 690 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок. Решту суми в розмірі 13 346,73 грн. він не отримував, оскільки вона визначалася як страховий платіж, однак ця сума потрапила до загальної суми кредиту та на неї нараховувалися відсотки. Тому,на його думку графік погашення заборгованості за кредитом складений невірно. Також, умовою укладення кредитного договору було обов'язкове страхування предмету застави в страховій компанії АТ «СК» АХА Страхування». Так, 30 березня 2016 року укладено договір страхування транспортного засобу №тп88199абк, яким заcтраховано автомобіль марки Toyota, модель RAV4, державний номер НОМЕР_1, 2016 року випуску, при цьому вигодонабувачем став ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Вказує, що 15.09.2016 року стався страховий випадок, а саме було викрадено автомобіль невідомими особами, однак 01.12.2016 року від страхової компанії надійшов лист №11190/12цв, яким відмовлено у виплаті страхового відшкодування в зв'язку з ненаданням ним свідоцтва про реєстрацію застрахованого транспортного засобу. Після цього він звернувся до банку і повідомив про настання страхового випадку, а також просив не нараховувати штрафні санкції на період, поки страхова компанія не здійснить виплату, однак відповіді так і не отримав, банк жодних дій зі свого боку щодо отримання страхового відшкодування із страхової компанії не здійснив, тому вважає, що банк, під час укладення кредитного договору та договору страхування, діяв всупереч норм чинного законодавства, що призвело до порушення прав позичальника, в зв'язку з чим просить визнати вказаний кредитний договір недійсним.

Відповідач в свою чергу, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої зустрічні позовні вимоги тим, що 30.06.2016 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1/2591625 за яким банк зобов'язувався надати ОСОБА_3 кредитні кошти на купівлю транспортного засобу Toyota RAV4 в розмірі 684 036,73 грн. з терміном повернення по 29.03.2021 року. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав кредит в сумі 684 036,73 грн., однак ОСОБА_3 зі своєї сторони порушив умови договору та має заборгованість в загальному розмірі 639 851,41 грн. В забезпечення зобов'язань за кредитним договором укладено договір поруки з ОСОБА_4, згідно якого відповідачі несуть солідарну відповідальність за виконання кредитного договору, тому просив стягнути з відповідачів солідарно загальну суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 639 851,41 гривень.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсним кредитний договір № 1/2591625 від 30.03.2016 року укладений між ПАТ ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_3, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, представник ПАТ «Креді Агріколь Банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення зустрічного позову про стягнення боргу.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_3 не було належним чином доведено факту несправедливості кредитного договору та агресивної підприємницької практики банку, оскільки позивач погодився на кредитні умови, уклавши договір з банком, і будь-яких заперечень на час укладення не мав, тому вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним та про відмову у задоволенні зустрічного позову банку, суд першої інстанції виходив з того, що умови укладеного між сторонами кредитного договору містять несправедливі умови, які порушують баланс сторін правочину, чим порушено права позичальника, тому кредитний договір підлягає визнанню недійсним.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2016 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1/2591625.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк зобов'язався надати ОСОБА_3 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит в сумі 684 036,73 грн. Строк користування кредитом з 30.03.2016 року по 29.03.2021 року.

Згідно п. 1.2.1 кредитного договору кредит надається позичальнику в розмірі 670 690 грн. на купівлю транспортного засобу для особистих потреб.

Згідно п. 1.2.2 кредитного договору кредит надається позичальнику в розмірі 13 346,73 грн. на сплату страхової премії за договором добровільного страхування укладеним між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АХА Страхування Життя», позичальником та банком.

На забезпечення належного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором 30.03.2016 р. між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № Р2/2602485, відповідно до умов якого ОСОБА_4 на добровільних засадах прийняла на себе зобов'язання перед банком солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника, які виникають з умов кредитного договору.

Окрім цього, 30.03.2016 року між ОСОБА_4 та банком укладено договір застави транспортного засобу - Toyota, модель RAV4, державний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2, 2016 року випуску, № Z1/2602485. Вартість предмета застави, згідно договору купівлі-продажу, складає 958 129 грн.

Відповідно до п. 3.3.5 кредитного договору позичальник зобов'язаний забезпечити страхування предмета застави від заподіяння збитків за ризиками КАСКО. Предмет застави повинен бути застрахований у повному обсязі протягом строку дії договору в страховій компанії погодженій (рекомендованій) банком. При цьому вигодонабувачем за договором страхування повинен бути вказаний банк.

Тобто умовою кредитного договору є обов'язок особи застрахувати предмет застави не у конкретно визначеній страховій компанії, а у будь-якій компанії, яку рекомендує банк.

30.03.2016 року між АТ «СК» АХА Страхування» та ОСОБА_4 укладено договір страхування транспортного засобу №тп88199абк, яким застраховано зазначений автомобіль. Вигодонабувачем за вказаним договором є ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що надання кредиту в межах суми та в порядку, визначених договором, здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим їх перерахуванням на поточний рахунок продавця НОМЕР_3 в ПАТ КІБ «Креді Агріколь Банк», м. Київ, код банку 30379 та на поточний рахунок НОМЕР_4 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», код банку 30614, ТОВ «Страхова компанія «АХА Страхування Життя».

Пунктом 29.29 договору страхування передбачено, що підписанням цього договору страхувальник підтверджує та визнає зокрема, що укладення цього договору не нав'язане йому іншою особою (у тому числі Вигодонабувачем).

Банк перерахував ОСОБА_3 кредитні кошти згідно кредитного договору №1/2591625 в сумі 670 690 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1/2591625 від 30.03.2016 року, згідно якого кошти перераховані з рахунку НОМЕР_5 на кредитний рахунок НОМЕР_6.

Згідно меморіального ордеру №14414166-2, 30.03.2016 року кошти в сумі 670 690 грн. були перераховані з рахунку НОМЕР_6 на рахунок НОМЕР_3 за авто RAV 4 згідно договору купівлі-продажу №ДР-0000139 від 07.03.2016, платник ОСОБА_4.

Згідно меморіального ордеру №1/2591625 від 30.03.2016 року кошти в сумі 13 346,73 грн. перераховані з рахунку НОМЕР_5 на кредитний рахунок НОМЕР_4, отримувач ТДВ «СК» АХА Страхування Життя».

Будь-яких докази наявності заперечень ОСОБА_3 чи ОСОБА_5 з приводу змісту укладених договорів із банком, а також з приводу обраного сторонами страховика у матеріалах справи відсутні.

15 вересня 2016 року автомобіль Toyota модель RAV4 було викрадено, по факту викрадення відкрито кримінальне провадження №1201611030004709.

Листом від 15.11.2016 року №11190/12цв страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування на підставі порушення п. 22.2, 23.1.11 договору страхування - в частині ненадання свідоцтва про реєстрацію застрахованого ТЗ. Разом з тим, в листі зазначено, що свідоцтво про реєстрацію ТЗ перебувало в застрахованому ТЗ на момент незаконного заволодіння ним.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись із заявою до банку, в якій повідомили про настання страхового випадку та просили банк не нараховувати штрафні санкції на період здійснення страхового відшкодування, на що отримали відповідь №12407\522 від 10.02.2017 року про те, що вирішення піднятого питання триває, остаточне рішення банку буде повідомлено додатково.

Як вбачається з графіку погашення заборгованості, відсотки нараховувались на суму кредиту 562 823,61 грн. та станом на 18.07.2017 року банком нарахована заборгованість в сумі 639 851,41 грн., яка включає заборгованість за кредитом - 562 823,61 грн., прострочену заборгованість за кредитом - 34 863,55 грн., нараховані відсотки - 5 362,58 грн., прострочені відсотки - 33 865,44 грн., пеня - 2 936,23 грн. (а.с.52).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Положенням даної частини статті також заборонено примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-1341цс15.

Крім того, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, що виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору.

Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються.

Вказане відповідає висновкам, що викладені у Постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-511цс15.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, а позивач ОСОБА_3 на момент укладення договору не заявляв заперечень чи додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував умови кредитного договору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання кредитного договору недійсним, оскільки укладені між сторонами договори не є несправедливими, не суперечать принципу добросовісності та немає істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища позивача як споживача кредитних послуг.

Посилання ОСОБА_3 на те, що він не отримував усіх коштів, передбачених кредитних договором, є безпідставними, оскільки відповідно до його умов кошти у розмірі 684 036, 73 грн. надаються позичальнику, частина з яких, а саме 13 346, 73 грн., надаються на виплату страхового внеску, що передбачено умовами договору, інша частина коштів була передана позичальнику на кредитний рахунок.

Будь-яких належних і вагомих доказів, які б підтверджували доводи ОСОБА_3 щодо незаконності укладеного між сторонами договору, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення позову ПАТ «Креді Агріколь Банк» про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кредитної заборгованості.

Керуючись ст.ст. 367, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про стягнення кредитної заборгованості.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором № 1/2591625 від 30 березня 2016 року у розмірі 639 851 (шістсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн. 41 коп., з яких: 562 823, 61 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 34 863,55 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 5 362,58 грн. - нараховані відсотки, 33 865,44 грн. - прострочені відсотки, 2 936,23 грн. - пені.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» судові витрати у рівних частинах по 11 997, 25 грн. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: