Постанова № 76520122, 17.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/236/18 17.09.2018

Провадження №22-ц/784/1208/18

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Самчишиної Н.В., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Яценко Л.В.

без участі учасників справи

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2018 року, постановлене в приміщенні того ж суду у складі судді Гапоненко Н.О. у цивільній справі (єдиний унікальний номер 469/236/18, номер провадження 22-ц/784/1208/18) за позовом ОСОБА_1 до Березанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем свого права власності на нерухоме майно - комплекс бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_1 у спосіб відновлення правового стану майна, який існував до складання акта опису та арешту майна від 27 липня 2016 року у виконавчому провадженні 46924142, шляхом скасування вказаного акта опису та арешту майна.

Свої вимоги обґрунтовував наступним. На підставі договору купівлі-продажу №638 від 14 липня 2011 року, укладеного між ним та СТОВ «Княжицьке», йому на праві спільної часткової власності належить 99/100 частки нерухомого майна - майнового комплексу бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 362,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і розташована на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області. На момент укладання договору купівлі-продажу нотаріусом була встановлена відсутність заборони та податкової застави на комплекс база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1». Право власності на вказаний нерухомий об'єкт за позивачем зареєстровано 16.12.2016 року Державним реєстратором Березанської РДА Миколаївської області. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не здійснено державну реєстрацію припинення права власності на вказане майно СТОВ "Княжицьке".

27 липня 2016 року начальником Березанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на підставі доручення державного виконавця Броварського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні №46924142 проведено опис та накладено арешт на майновий комплекс бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», про що складено відповідний акт опису та арешту майна, та передано позивачу на відповідальне зберігання без права розпорядження ним.

Позивач вважає, що до вчинення виконавчих дій державний виконавець Березанського районного ВДВС мав перевірити через установу БТІ і відомості в ДРРП на нерухоме майно правовий статус комплексу база відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» і земельної ділянки, на якій розташовано комплекс. Зокрема, виконавець мав запропонувати позивачу надати документи на майно, яке він мав намір описати і накласти на нього арешт.

Позивач зазначає, що він не є стороною у виконавчому провадженні № 46924142 і не може відповідати власним майном за борговими зобов'язаннями СТОВ «Княжицьке». 13 лютого 2018 року у порядку досудового врегулювання спору ним було направлено заяву відповідачу з проханням скасувати акт опису та арешту майна від 27 липня 2016 року, однак його заяву залишено без задоволення. Вважає, що факт складення протоколу опису та арешту майна від 27 липня 2016 року обмежує його право власності на вказане майно (а.с. 1-3).

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Березанського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про усунення перешкод у користуванні майном (а.с. 76-77).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, порушення вимог процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, та задовольнити позов. Посилається на те, що на його думку він не повинен обирати такий спосіб захисту як оскарження дій начальника ДВС або звертатися до суду з позовом про визнання права власності на майно, яке за документами йому належить. Відповідно до вимог закону він самостійно обрав той засіб захисту, який вважав належним, за обраний спосіб захисту він сплатив судовий збір. Також посилається на те, що справа розглянута в порядку спрощеного провадження, що не дало можливості суду встановити факт наявності зведеного виконавчого провадження щодо СТОВ «Княжицьке» в Броварському відділі ДВС, за яким відповідачем має виступати юридична особа - відділ ДВС, а не державний виконавець, не встановлені учасники зведеного виконавчого провадження. Саме ця спрощеність не дозволила суду першої інстанції прийняти законне рішення у справі (а.с. 81-83).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належно повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились.

Заслухавши доповідача, дослідивши наявні в справі докази, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності 99/100 та 1/100 часток відповідно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 14 липня 2011 року належить майновий комплекс бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).

На час укладення даного договору згідно з п.1.5 договору відсутність заборони та податкової застави підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №32159800 та витягом з ДРОРМ про податкові застави №32159281 від 14 липня 2011 року (а.с.15).

Вказаний договір купівлі-продажу зареєстровано в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить Витяг про реєстрацію №10129502 від 14 липня 2011 року (а.с.17).

02 серпня 2011 року Миколаївським МБТІ за позивачами зареєстровано право власності на даний об'єкт, що підтверджується матеріалами справи ( а.с.18).

На виконання постанови державного виконавця Броварського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області про доручення на проведення виконавчих дій від 23 червня 2016 року, начальником Березанського РВ ДВС ГТУЮ в Миколаївській області Опятою Ю.Ю. 27 липня 2016 року при примусовому виконанні судового наказу № 2-н/361/4/15, виданого 24 лютого 2015 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" на користь ОСОБА_5 суми невиплаченої заробітної плати в розмірі 35 881 грн. (виконавче провадження № 46924142) складено акт опису та арешту майна - бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованої в АДРЕСА_1, що складається з : літ.А1 - спальний корпус площею 65,6 кв.м., літ.А2 - спальний корпус площею 65.6 кв.м., літ. Б - спальний корпус площею 31.1 кв.м., літ.В - спальний корпус площею 31.1 кв.м., літ.Г - спальний корпус площею 38.8 кв.м., літ.Д - спальний корпус площею 38.8 кв.м., літ.Є - будинок відпочинку площею 32.8 кв.м., літ.Е - службове приміщення площею 34.3 кв.м., літ.З - кухня площею 24.4 кв.м., літ.Ж - вбиральня, №№1,2 - ворота та огорожа (а.с. 9,10).

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон об'єктів нерухомого майна на час укладання договору купівлі-продажу від 14 липня 2011 року на все майно боржника СТОВ «Княжицьке», невизначене майно в межах сум стягнення, постановами державного виконавця Броварського МВДВС було накладено арешт (постанова від 21.09.2010 року на суму 138798,59 грн., постанова від 25.10.2010 року на суму 228410,59 грн.), дані про які занесено до реєстру 01.12.2010 року (а.с. 67-68).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказував на те, що він є власником частини майнового комплексу бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, а арешт, накладений на це майно, перешкоджає йому ним користуватися.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним способом захисту, якщо він не може сприяти відновленню порушеного права у разі такого порушення. Роз'яснено, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про зняття арешту з належного йому майна на підставі ч.1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Дійсно, ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у чинній редакції, містить положення, згідно з яким особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Але при цьому судом першої інстанції не звернуто увагу на наступне.

В справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду з позовом до Березанського районного ВДВС ГТУЮ у Миколаївській області, тобто до особи, на виконанні якої виконавче провадження не знаходиться та яка діяла в межах доручення про проведення виконавчих дій, відповідно до постанови державного виконавця Броварського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Київській області.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п.1, 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред'явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Проте суд в порушення вимог ст. 264 ЦПК України на зазначені вище положення закону уваги не звернув, не з'ясував склад осіб, які повинні брати участь у справі в якості відповідачів та третіх осіб та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З рішення апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2017 року по справі №469/899/16-ц, провадження №22-ц/784/1861/17 у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до СТОВ «Княжицьке», ОСОБА_5, Адвокатського бюро «Василика В.В.», Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Броварський міськрайонний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області про зняття арешту з майна, яким рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 29.06.2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що позов пред'явлено не до усіх осіб, що мають безпосередній матеріальний інтерес у спорі, вбачається, що у провадженні Броварського МРВ ДВС ГТУЮ у Київській області перебуває зведене виконавче провадження № 35501784 про стягнення зі СТОВ "Княжицьке" коштів на загальну суму 1 992 745 грн. 41 коп., у тому числі, на користь держави на загальну суму 3 282,09 грн. до складу якого входять виконавчі провадження:

- № 35489865 за постановою ВДВС Броварського РУЮ від 01серпня 2012 року;

- № 35489938 за постановою ВДВС Броварського РУЮ від 11 вересня 2012 року;

- № 50336130 за виконавчим листом Броварського міськрайонного суду Київської області № 1\361\1819\2015 від 09 грудня 2015 року щодо стягнення на користь ОСОБА_5 - 35 881грн.00 коп. ;

- № 46924142 щодо стягнення на користь Адвокатського бюро "Василика В.В." коштів на загальну суму 548076,89 грн. (виконавчі провадження № 47354131 за наказом № 911/26708/13 від 07.10.2013 року, виданим Господарським судом Київської області, № 47354356 за наказом № 911/2547/13 від 16.09.2013 року, виданим Господарським судом Київської області, № 51492387 за наказом № 911/5354/15 від 30.05.2016 року, виданим Господарським судом Київської області);

- № 49855379 щодо стягнення на користь Броварської об'єднаної державної податкової інспекції - 1 322 699,50 грн.

Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 14 липня 2011 року на все майно боржника СТОВ "Княжицьке", невизначене майно в межах сум стягнення накладено арешт, а саме: постановою державного виконавця Броварського МВДВС від 21 вересня 2010 року на суму 138 798,59 грн., постановою державного виконавця цього ж відділу від 01 грудня 2010 року - на суму 227 410 грн.59 коп. на виконання наказу господарського суду Київської області №22/145-10 від 20 жовтня 2010 року про стягнення з СТОВ «Княжицьке» на користь ТОВ «Вольт Систем Україна». Дані обтяження внесено до реєстру 01 грудня 2010 року.

Крім того, постановою державного виконавця цього ж відділу від 29 січня 2016 року також в зв'язку з виконанням вимоги Ю-4844-23 від 04 листопада 2011 року про стягнення з СТОВ «Княжицьке» на користь Броварської об'єднаної податкової інспекції 1 322 699 грн.50 коп., також накладено арешт на це нерухоме майно.

До участі в справі, яка переглядається, в якості відповідачів всіх осіб, які є стягувачами у зведеному виконавчому провадженні, не притягнуто.

Отримана апеляційним судом довідка від Броварського МВДВС ГТУЮ в Київській області від 13.09.2018 року свідчить про те, що на час розгляду справи завершено виконавче провадження про стягнення з СТОВ «Княжицьке» на користь держави боргу в сумі 1360 грн. згідно постанови від 30.06.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Крім того, згідно постанови від 30.06.2017 року на підставі п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» було завершено виконавче провадження про стягнення на користь ОСОБА_5 суми невиплаченої заробітної плати в розмірі 35881 грн.

Докази того, що інші постанови про відкриття виконавчого провадження є нечинними, в справі відсутні.

Таким чином, вказані юридичні особи мають матеріальний інтерес до вирішення спору про зняття арешту.

За такого вказані особи повинні бути залучені до участі в справі в якості відповідачів.

Апеляційний суд з урахуванням положень параграфу 3 глави першої розділу п'ятого ЦПК України позбавлений повноважень для залучення до участі у справі нових учасників.

Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права свідчать про очевидну незаконність ухваленого судом рішення, що в силу положень ч. 3 ст. 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові в зв'язку з тим, що його пред'явлено не до усіх осіб, які мають безпосередній матеріальний інтерес у спорі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 01 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Прокопчук

Судді : Н.В. Самчишина

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 18.09.2018 року.