Постанова № 76519547, 11.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/782/17 Головуючий у 1 інстанції: Хемич О.Б.

Провадження № 22-ц/783/7234/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:33

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Симця В.І.

за участю: представник позивачів - ОСОБА_2,

прокурора - Панькевича Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України, Прокуратури Львівської області та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 звернулися з позовами до Державної казначейської служби України, Прокуратури Львівської області, Бориславського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 02.10.2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Львівської області, Бориславського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури; цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Львівської області, Бориславського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури; цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Львівської області, Бориславського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, об'єднано в одне провадження.

Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 позовні вимоги мотивували тим, що 15.07.2012 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_7 було порушено кримінальну справу за фактом вчинення хуліганства за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України; 18.07.2012 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_7 було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за наявністю в їх діях ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. Цього ж дня позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було затримано та поміщено в ІТТ Дрогобицького МРВ ГУМВС України у Львівській області. 24.07.2012 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було притягнуто як обвинувачених та пред»явлено їм обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України. 24.07.2012 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 було притягнуто як обвинуваченого та пред»явлено йому обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. 27.07.2012 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_7 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було притягнуто як обвинувачених та пред»явлено їм обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України. 27.07.2012 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 було притягнуто як обвинуваченого та пред»явлено йому обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 296 КК України.

31.10.2012 року постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров»я особи СУ ГУМВ України у Львівській області ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було притягнуто як обвинувачених та пред»явлено їм обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України.

31.10.2012 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_7, ОСОБА_3 було притягнуто як обвинуваченого та пред»явлено йому обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 296 КК України.

07.12.2012 року старшим прокурором Прокуратури м. Борислава Львівської області Гучком І. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012360440000004 від 22.11.2012 року, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред»явлено остаточне обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України, і направлено обвинувальний акт до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

07.12.2012 року старшим прокурором Прокуратури м. Борислава Львівської області Гучком І. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012360440000004 від 22.11.2012 року, яким ОСОБА_3 пред»явлено остаточне обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 296 КК України, і направлено обвинувальний акт до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

24.03.2014 року вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виправдано за недоведеністю вчинення ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України.

07.10.2014 року ухвалою Апеляційного суду Львівської області апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.03.2014 року скасовано та направлено справу на новий розгляд в Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

12.02.2016 року вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позивачів виправдано за недоведеністю вчинення ними кримінальних правопорушень.

01.02.2017 року ухвалою ухвалою Апеляційного суду Львівської області апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.02.2016 року залишено без змін.

В результаті незаконних дій органу досудового слідства та прокуратури позивачі в період з 24.07.2012 р. до 01.02.2017р. незаконно перебували під судом і слідством. Досудове слідство проводилось неповно, необ»єктивно, з ігноруванням елементарних вимог КПК, в ході якого не було виявленого жодних доказів, які б підтверджували вчинення злочинів, інкримінованих позивачам.

Позивачі вважають, що внаслідок безпідставного обвинувачення кожному з позивачів було завдано моральної шкоди на суму 169 600,00 грн., яка полягала у тому, що протягом більш ніж 53 місяців позивачі перебували під судом і слідством у пригніченому стані, були позбавлені можливості підтримувати нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.

18.09.2017 року представником ОСОБА_3 була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, а саме про збільшення розміру моральної шкоди у сумі 246 400, 00 грн., виходячи з розрахунку 169600 грн. - мінімальне відшкодування за час перебування під судом і слідством + 3200 грн. х 2 рази х 12 місяців перебування під вартою), оскільки вважав, що позивач має право на виплату йому більшої суми відшкодування, оскільки з 18.07.2012 по 12.08.2013р., тобто понад 1 рік він перебував під дією запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 19.10.2017 року представником ОСОБА_3 була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, а саме про зменшення розміру моральної шкоди - 233000, 00 грн., виходячи з розрахунку 169600 грн. мінімальне відшкодування за час перебування під судом і слідством + 3200 грн. х 2 рази х 10 місяців перебування під вартою.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 06 листопада 2017 року:

позов ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, прокуратури Львівської області, Бориславського міського відділу міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, задоволено в повному обсязі: стягнуто на користь ОСОБА_5 169 600,00 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку;

позов ОСОБА_6, до Державної казначейської служби України, прокуратури Львівської області, Бориславського міського відділу міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, задоволено в повному обсязі: стягнуто на користь ОСОБА_6, 169 600,00 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку;

позов ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, прокуратури Львівської області, Бориславського міського відділу міліції Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, задоволено частково: стягнуто на користь ОСОБА_3 173 626,00 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку;

Рішення суду оскаржили Державна казначейська служба України, Прокуратура Львівської області та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом не враховано, що згідно положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі закриття справи за відсутністю події злочину, відсутністю в діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаних органів, чого в даному випадку встановлено не було. Крім цього посилається на те, що розмір відшкодування моральної шкоди завищено, а судом не було встановлено наявності моральної шкоди, в чому саме вона полягає, а також не обґрунтовано такого розміру моральної шкоди. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовів.

В апеляційній скарзі Прокуратура Львівської області посилається на те, що судом першої інстанції не обґрунтовано чим підтверджується факт заподіяння позивачам моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) яких органів чи службових осіб вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивачі оцінюють заподіяну їм шкоду. Крім цього вказує, що судом не враховано вимоги п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року (набрав чинності з 01.01.2017 року), згідно яких мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовуються у розмірі 1600 грн. Відтак вважає, що розрахунок моральної шкоди проведено судом неправильно. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на необґрунтованість рішення суду в частині розгляду позову ОСОБА_3 Вказує, що судом визначено розмір відшкодування моральної шкоди без належної оцінки моральної шкоди, яку зазнав ОСОБА_3 під час перебування під вартою. Просить рішення суду змінити в частині відшкодування ОСОБА_3 шкоди та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі. Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивачів ОСОБА_2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 підтримала, апеляційні скарги Прокуратури Львівської області та Державної казначейської служби України просила залишити без задоволення.

У судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор апеляційну скаргу прокуратури та Державної казначейської служби України підтримав, покликаючись на доводи, викладені у скаргах; проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечив, покликаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи (т.2 а.с. 193,194,197), тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, оглянувши матеріали кримінальної справи № 442/193/13-к, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Прокуратури Львівської області слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Судом установлено, що 15.07.2012 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області було порушено кримінальне провадження за фактом вчинення хуліганства за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.07.2012р. було затримано ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.07.2012р. було затримано ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.

Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.07.2012р. було затримано ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

24.07.2012 року постановами слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було притягнуто як обвинувачених та пред»явлено їм обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

24.07.2012 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 було притягнуто як обвинуваченого та пред»явлено йому обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

27.07.2012 року постановами слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було притягнуто як обвинувачених та пред»явлено їм обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України.

27.07.2012 року постановою слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_3 було притягнуто як обвинуваченого та пред»явлено йому обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 296 КК України.

31.10.2012 року постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров»я особи СУ ГУМВ України у Львівській області ОСОБА_5 було притягнуто як обвинуваченого та пред»явлено йому обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України.

01.11.2012 року постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров»я особи СУ ГУМВ України у Львівській області ОСОБА_6 було притягнуто як обвинуваченого та пред»явлено йому обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України.

30.10.2012 року постановою старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров»я особи СУ ГУМВ України у Львівській області ОСОБА_3 було притягнуто як обвинуваченого та пред»явлено йому обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 296 КК України.

07.12.2012 року старшим прокурором Прокуратури м. Борислава Львівської області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012360440000004 від 22.11.2012, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пред»явлено остаточне обвинувачення у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України, і направлено обвинувальний акт до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

07.12.2012 року старшим прокурором Прокуратури м. Борислава Львівської області затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12012360440000004 від 22.11.2012, яким ОСОБА_3 пред»явлено остаточне обвинувачення у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 296 КК України, і направлено обвинувальний акт до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 27.05.2013 року змінено ОСОБА_3 запобіжний захід із взяття під варту на домашній арешт, строк дії ухвали до 27.07.2013р.

12.02.2016 року вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виправдано за недоведеністю вчинення ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 296 КК України.

12.02.2016 року вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_3 виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 296 КК України.

01.02.2017 року ухвалою Апеляційного суду Львівської області вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.02.2016 року залишено без змін.

Таким чином, позивачі з 24.07.2012 р. до 01.02.2017р. незаконно перебували під судом і слідством.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу тощо відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Стаття 2 п.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з пунктами 5 та 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Ураховуючи фактичні обставини справи, тривалість перебування позивачів під слідством і судом у період з 24.07.2012 року до 01.02.2017 року, що негативно вплинуло на звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивачів про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи положення ч.3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури і суду», згідно з яким відшкодування моральної шкоди проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом,суд першої інстанції вірно виходив із мінімального розміру заробітної плати, встановленого на час розгляду справи у розмірі 3200 грн.

Доводи апеляційних скарг про те, що при обрахунку відшкодування завданої моральної шкоди необхідно виходити із розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1600,00 грн., як про це зазначено в Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положення цього Закону не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини.

Так, ч. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016 року встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Таким чином, положення цієї частини Закону стосуються застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при обчисленні окладів, заробітної плати, інших виплат, пов»язаних з оплатою праці.

Вказівка в другому абзаці цієї частини про те, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн., підлягає застосуванню у взаємозв'язку з першим абзацом, в якому прямо зазначено, що вона не застосовується як розрахункова величина при нарахуванні виплат в порядку оплати праці (окладів, заробітної плати, інших виплат).

Так як предметом спору у даній справі є стягнення відшкодування в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури і суду», а не будь-яких виплат в порядку оплати праці, ч.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016 року свою дію на спірні правовідносини не поширює.

Рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 169 600,00 грн. (у межах заявлених ними позовних вимог) в рахунок відшкодування моральної шкоди відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування в цій частині колегія суддів не вбачає.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 з 27.07.2012 року по 27.05.2013 року перебував під вартою (т.2 а.с. 201-204).

Визначаючи відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 у мінімальному розмірі, суд першої інстанції не врахував дану обставину.

З огляду на викладене, враховуючи тривале перебування ОСОБА_3 під вартою, у зв»язку з чим він був позбавлений можливості підтримувати нормальні життєві зв»язки, тяжкості вимушених у зв»язку з цим змін у життєвих стосунках, колегія суддів вважає, що є підстави для виплати ОСОБА_3 більшого відшкодування, ніж мінімальне. Тому рішення суду в цій частині слід змінити, стягнувши на користь ОСОБА_3 200 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв»язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Як убачається з матеріалів справи, апелянти - Державна казначейська служба України та прокуратура Львівської області при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявили про непідсудність справи Бориславському міському суду відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури і суду», тому підстав для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд у зв»язку з порушенням правил підсудності, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Прокуратури Львівської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 06 листопада 2017 року змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_3 173 626,00 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку.

Стягнути на користь ОСОБА_3 200 000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 17.09.2018р.

Головуючий

Судді: