Постанова № 76517892, 11.09.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мар'єнко Л.М.

11 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/410/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 по справі № 820/410/18, ухвалене в м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, 61004, о 11:50, повний текст рішення складено 02.05.2018р.

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2018р. позивач, ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (надалі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з приводу не вирішення по суті заяви ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1 від 15.12.2017 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути та вирішити по суті заяву ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1 від 15.12.2017, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.01.2018 №Ж-32870/0-265/0/95-18 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Також, відповідачем не вирішено питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що суперечить нормам Земельного кодексу України, яким регламентовано порядок отримання земельної ділянки у власність.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

13.07.2018р. відповідачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

27.08.2018р. від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача, в суді апеляційної інстанції, наполягав на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач заявою від 15.12.2017р. звернувся до ГУ Держгеокадастру в Харківській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області для подальшого надання у власність (а.с.11), разом з вказаною заявою представником ОСОБА_2 додано відповідні документи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У заяві зазначено, що право позивача на отримання земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в межах норм, визначених ст. 121 ЗК України, не використано.

Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 15.01.2018 №Ж-32870/0-265/0/95-18 (а.с.12), позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки при детальній перевірці заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах, не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року, який затверджено наказом ГУ Держгеокадару у Харківській області від 20.12.2017 №258.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване позивачем рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області не порушує його права на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пп. б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч.1, 2 та п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6, 7, 9 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Так, ненадання відповідачем в спірних правовідносинах дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки здійснення замовлення на виготовлення проектної документації можливе без отримання дозволу на її виготовлення.

Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність, тому відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку позивача, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів позивача, що має намір отримати земельну ділянку.

Крім того, позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність з приводу не вирішення по суті його заяви від 15.12.2017, намагався усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України, рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Аналогічні правові висновки щодо правильного вирішення спорів, пов'язаних із зверненням до суду фізичних осіб з позовом до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, в якому предметом позову є визнання протиправними дії щодо відмови у виданні дозволу, висловлені у постановах Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 14.03.2018 у справі №804/3703/16, від 31.01.2018 у справі № 814/741/16.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути та вирішити по суті заяву позивача від 15.12.2017, щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Колонтаївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, слід зазначає, що відповідачем розглянуто заяву позивача від 15.12.2017 по суті та відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що відображено у формі листа від 15.01.2018 №Ж-32870/0-265/0/95-18, через що вказані позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірних правовідносинах, відповідач, суб'єкт владних повноважень, виконав обов'язок, покладеного на нього відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та довів правомірності прийнятого ним рішення, в той час як, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 20.04.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 по справі № 820/410/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РезніковаСудді(підпис) (підпис) В.В. Старостін А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 17.09.2018.