Постанова № 76517469, 13.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5886/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2018 року (постановлена головуючим-суддею Глинською Д.Б., час ухвалення судового рішення 17 год 29 хв у м. Львові, повний текст судового рішення виготовлений 16 травня 2018 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного Фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправними дії Личаківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Львова (далі - Личаківське ОУПФУ) щодо відмови у перерахунку та виплати йому пенсії з 19.07.2011, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівської області (далі - ГУПФ у Львівській області) здійснити перерахунок та виплату пенсії з 19.09.2011 по 22.11.2017 у розмірі 334 969,80 грн відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, з урахуванням виплачених сум по дату прийняття рішення суду, зобов'язати ГУПФ у Львівській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з 23.11.2017 по дату винесення судом рішення по даній справі відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, з урахуванням виплачених сум по дату прийняття рішення суду, зобов'язати ГУПФ у Львівській області виплатити йому компенсацію передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням їх виплати» з 03.08.2010 по дату прийняття рішення суду, зобов'язати ГУПФ у Львівській області здійснювати перерахунок та виплату йому пенсії відповідно до ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 75% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, стягнути з ГУПФ у Львівській області інфляційні витрати у розмірі 142 727,93 грн та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

У травні 2015 року представник позивача ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою, в якій просила поновити строк звернення до суду ОСОБА_1 з 19.09.2011 по 22.11.2017 та визнати його таким, що пропущений з поважних причин.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15.05.2018 адміністративний позов було залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Не погодившись і вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15.05.2018, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що заява про поновлення пропущеного строку стосувалась п.3 позовної заяви, зокрема періоду з 19.09.2011 по 22.11.2017, оскільки 17.09.2017 позивач востаннє звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати йому пенсії згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» починаючи з 14.09.2011 до сьогодні, оскільки за весь цей час перерахунку ніхто не робив, результату особистого звернення та вимог у головне та районні управління не було. Крім того, позивач не погоджується із відмовою щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки з матеріалів справи видно що позивач протягом усього часу постійно звертався про поновлення порушених своїх прав до відповідних установ та управління, що передбачено адміністративним судочинством, оскільки рішення районних управлінь пенсійного фонду підлягає перегляду вище стоячому управлінню, а також кожна особа має право на звернення до органу щодо поновлення, роз'яснення порушених або невизнаних прав, тому позивач звертаючись до відповідних управлінь пенсійного фонду змушений був певний час очікувати відповідь на свої звернення, що відповідно потребувало тривалого часу.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_4, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати, а сраву направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області, як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, що пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС у 1988 році першої категорії та отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

28.09.2017 позивач звернувся до управління пенсійного фонду із заявою про здійснення перерахунку та виплату йому пенсії згідно Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», починаючи з 14.09.2011 по сьогодні.

Листом №4510/06-11 від 13.10.2017 Личаківське ОУПФУ повідомило позивача про те, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 по справі №25574/11/9104 управлінням було проведено перерахунок його пенсії за період з 03.08.2010 по 22.07.2011 відповідно до вимог ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач знав про порушення його прав, при цьому, ним не було надано доказів, які були об'єктивно непереборними на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, до яких суд прийшов з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

З адміністративного позову ОСОБА_1 вбачається, що він оскаржує дії пенсійного фонду, які вчиняються починаючи з 19.09.2011.

Згідно ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов ОСОБА_1 дійсно містить вимоги, що знаходяться за межами строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, які відповідно до ст.123 цього Кодексу підлягають залишенню без розгляду. Однак, підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду в цілому відсутні, з огляду на наступне.

Так, оскаржувані позивачем дії відповідача (перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») носять систематичний щомісячний, а не одноразовий характер.

У зв'язку з цим суд, встановивши що частина періоду, який зазначений в позові, знаходиться за межами строку звернення до суду, повинен був залишити адміністративний позов без розгляду лише у відповідній частині.

Враховуючи дату звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, а також строки звернення до суду, встановлені ч.2 ст.122 КАС України, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала в частині залишення без розгляду позовних вимог за період 19.09.2011 по 22.05.2017 є законною та обґрунтованою, проте в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 23.05.2017 підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі суду першої інстанції від 15.05.2018 та є підставами для її скасування у частині.

Доводи апелянта про поновлення строку звернення за період до 22.05.2017, з огляду на вжиття ним заходів по досудовому врегулюванню спору, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на те, що така причина не може бути визнана поважною, оскільки не свідчить про наявність будь-яких об'єктивних перешкод для використання позивачем права на судовий захист своїх прав у передбачений законодавством спосіб.

Крім того, частиною четвертою статті 99 КАС України (у редакції, яка діяла на момент звернення позивача з адміністративним позовом до суду) було передбачено, що для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, у разі якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком.

Отже, аналізуючи наведену вище процесуальну норму, можна прийти до висновку, що спеціальний строк застосовується за умови можливості вирішення спору в позасудовому порядку та наявністю рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, судом таких умов встановлено не було.

З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини по справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст.320 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 248, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2018 року по справі № 466/9253/17 в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 23 травня 2017 року скасувати, а справу в цій частині направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 15 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 17.09.2018.