Постанова № 76517303, 18.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року справа №805/4132/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л. В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року у справі № 805/4132/18-а (головуючий І інстанції - Галатіна О.О., повний текст рішення виготовлено 11.09.2018 року) за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - відповідач, Управління) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 403/К-10-04 від 10.05.2018 «Про відмову в перерахунку пенсії» та зобов'язання відповідача провести з 01.10.2017 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.3-8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 62-63).

Вважаючи вищезазначене рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права,позивач звернувся до суду апеляційної інстанції апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що положеннями ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЄС саме під час проходження військової служби є хибним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві, звертаючи увагу суду на правову позицію, висловлену в постановах Верховного Суду: від 17.04.2018 року (справа № 527/1063/17), від 01.03.2016 року (справа № 398/5910/14-а). На переконання апелянта, відповідно до ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей поширюються також (якщо не передбачено інше) на військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів та членів їх сімей. Крім того, апелянт зазначає, що пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 регламентовано, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (а.с. 75-79).

Між сторонами відсутній спір щодо участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отриманої внаслідок цього інвалідності. Позивач отримує відповідну пенсію, тому, на його думку, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для проведення йому перерахунку та виплати пенсії по інвалідності в належному розмірі.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_1 з 30.12.1987 по 10.03.1988 року приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи при в/ч № 34003 с. Ораное.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 9) та перебуває на обліку у Бахмутського ОУПФУ, що не є спірним.

25 квітня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня відповідного року згідно ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 12).

Відповідач, листом № 395/Ш-10-01-04 від 08.05.2018 року повідомив позивача, що відповідно до матеріалів пенсійної справи, він проходив військову службу, як особа офіцерського складу в період з 05.08.1983 року по 2304.1993 року та в цей час приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а саме, в період з 30.12.1987 року по 10.03.1988 року та зазначив, що права на перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ від 15.11.2017 року № 851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.10.2017 року позивач немає, оскільки приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період військової служби будучі офіцером (а.с. 13-14).

Вважаючи, що вищезазначене рішення відповідача є незаконним та таким, що порушує право на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дія норми ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на позивача не поширюється, оскільки з наданих позивачем документів не вбачається, що позивач постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи саме під час проходження дійсної військової служби.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до пункту 9-1 Порядку № 1210 за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Згідно з ч. 3 ст. 59 Закон № 796-XII особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, до 01.10.2017 року ця норма була викладена в редакції: «Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.»

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таким чином, враховуючи,що частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Як вже було зазначено судом вище, між сторонами відсутній спір з приводу того, що:

- позивач у період з 30.12.1987 по 10.03.1988 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- позивач отримує пенсію по інвалідності;

- наявний причинно-наслідковий зв'язок між отриманою позивачем інвалідністю та його участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Разом з тим матеріалами справи підтверджено, що в період з 30.12.1987 по 10.03.1988 року ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в період військової служби будучі офіцером, а не військовослужбовцем строкової служби.

За таких обставин, суд погоджує викладений в оскаржуваному рішенні висновок, що в ОСОБА_1 відсутнє право на отримання пенсії, розмір якої визначається на підставі п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №820/1148/18.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Посилання апелянта на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року по справі №527/1063/17 (адміністративне провадження №К/800/9901/5550/17), від 01.03.2016 року по справі №398/5910/14-а суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки обставини цієї справи не є тотожними з обставинами у даній адміністративній справі.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року у справі № 805/4132/18-а - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2018 року.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді:. І.Д. Компанієць

Е.Г. Казначеєв