Постанова № 76517090, 18.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року справа №805/4556/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (повний текст рішення складено 27.02.2018 року) у справі № 805/4556/17-а (головуючий І інстанції - Арестова Л.В. ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроналадка" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроналадка" (надалі - позивач, ТОВ "Електроналадка") звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), з урахуванням уточнень, про скасування податкового повідомлення-рішення № 0007054609 від 04.08.2017 року (а.с.3-6, 21-25).

Рішенням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено, внаслідок чого, скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2017 року № 0007054609, а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с. 86-88).

Вважаючи, що під час розгляду справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, не у повному обсязі з'ясовані обставини справи, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що чинним законодавством встановлено обов'язок платника податків, яким є позивач, щодо своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних і передбачена відповідальність за порушення цього обов'язку. На переконання апелянта, наявний у позивача сертифікат Торгово-промислової палати України № 1258 від 30.10.2014 року стосується продовження граничних термінів подання податкової декларації, а не продовження строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Крім того,апелянт зазначає, що відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України, Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40(3), сертифікат (висновок) ТПП повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що об'єктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обов'язку зі сплати податків, звертаючи увагу суду, що у наявному у позивача сертифікаті ТПП № 1258 від 30.10.2014 року зазначено, що на момент його видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо, а тому, позивач повинен звернутись до ТПП України для зазначення у відповідному сертифікаті дату закінчення його дії, що відповідає даті його подання (а.с. 131-135).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю " Електроналадка " є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 31386990, місцезнаходження юридичної особи: 85612, Донецька область, Мар'їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 28).

Відповідач, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин, у т.ч. щодо проведення камеральних перевірок з питань дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних та накладання штрафних санкцій у разі порушення відповідних термінів реєстрації ПН в ЄРПН.

Матеріали справи свідчать, що 13 липня 2017 року, посадовою особою Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС, на підставі п.п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19, п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності щодо своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних за період - грудень 2016 року.

Відповідно до пунктів 86.2 статті 86 ПК України вбачається, що, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За результатами проведення зазначеної перевірки податковим органом складено Акт від 13.07.2017 року №441/28-10-46-09/31386990, яким встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування у ЄРПН, а саме, податкова накладна від 28.12.2016 № 28 виписана на адресу "ТОВ «НПП КРАМТЕХЦЕНТР" на суму ПДВ - 28115,43 гривень зареєстрована із затримкою 1 календарний день, а податкова накладна від 22.12.16 № 18 суму 274501,28 гривень зареєстрована із затримкою 7 календарних днів (а.с. 27).

04 серпня 2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0007054609 згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, на підставі висновків акту перевірки від 13.07.2017 року № 839/05-99-12-01/05-07/3161601 та за даними Єдиного реєстру податкових накладних за звітний період - грудень 2016 року за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п.201.10 статті 201. та згідно зі ст. 120-1 ПКУ за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ - 302616 гривень 71 коп., яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 30 261 гривня 67 копійок. (а.с.7,26).

До податкового повідомлення-рішення №0007054609 додано розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 7,26 звр.).

Користуючись своїм правом адміністративного оскарження, позивач, 18.08.2017 року звернувся до Офісу великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0007054609 від 13.07.2017 року, в якій просив переглянути та скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення (а.с.33-36).

За результатами розгляду скарги позивача, Державною фіскальною службою прийнято рішення від 19.10.2017 року № 23549/6-97-99-11-03-01-15, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 37).

Позивач із вказаним податковим повідомленням рішенням не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

І в адміністративному позові, і у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що на час реєстрації спірних податкових накладних був чинний договір № 140320161 про визнання електронних документів від 14.03.2016 року, який надавав позивачу, як платнику податків право подавати до органів державної фіскальної служби податкові документи засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях із застосуванням електронного цифрового підпису.

Відповідно до квитанції № 3, яка отримана позивачем 30 грудня 2016 року, де зазначено, що органом державної фіскальної служби розірвано в односторонньому порядку договір від 14.03.2016 року про визнання електронних документів на підставі п. 4 розділу 6 цього договору, яким передбачено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації (а.с. 45, 49).

В подальшому, сторонами укладено новий договір про визнання електронних документів № 120120171 від 12.01.2017 року (а.с 46-47) та 13 січня 2017 року податкову накладну № 18 від 22 грудня 2016 року та податкову накладну № 28 від 28.12.2016 року податковим органом зареєстровано, про що свідчить квитанція № 1 (а.с. 39, 41).

Тобто, причиною несвоєчасної реєстрації спірних податкових накладних в ЄРНП стало розірвання органом державної фіскальної служби в односторонньому порядку договору від 14.03.2016 року про визнання електронних документів, звертаючи увагу суду, що вищезазначений договір розірвано безпідставно, у зв'язку із чим, позивач, як платник податків був позбавлений фактичної можливості вказаних податкових накладних у визначений законодавством строк.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки позивач у даному адміністративному позові не ставить питання щодо визнання протиправними дій органів ДФС щодо розірвання в односторонньому порядку договору № 140320161 від 14.03.2016 року про визнання електронних документів та скасування відповідного рішення контролюючого органу, то, в даному випадку, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, справа розглядається відповідно до заявлених позовних вимог.

Спірним питанням даної справи є правомірність нарахування Офісом великих платників податків ДФС в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС ТОВ «Електроналадка» штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України), Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VІІ).

Так, п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

За змістом цієї норми, платник податків зобов'язаний зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк визначений ПК України.

Матеріали справи свідчать, що позивачем, як платником податків дійсно несвоєчасно зареєстровано податкові накладні № 18 від 22.12.2016 року та № 28 від 28.12.2016 року (затримка складає 1 день та 7 днів відповідно).

Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів (п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України).

Враховуючи, що під час проведення камеральної перевірки ТОВ "Електроналадка" встановлено, що податкова накладна від 28.12.2016 № 28 виписана на адресу "ТОВ «НПП КРАМТЕХЦЕНТР" на суму ПДВ - 28115,43 гривень зареєстрована із затримкою 1 календарний день, а податкова накладна від 22.12.2016 № 18 на суму 274501,28 гривень зареєстрована із затримкою 7 календарних днів, тобто з порушенням вимог п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0007054609 від 13.07.2017 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 30 261 гривня 67 копійок

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VІІ).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

За змістом цієї норми вбачається, що датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин (грудень2016 року) був відсутній Указ Президента України про завершення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого входить, зокрема, місто Курахове Донецької області.

Статтею 10 Закону № 1669 визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

На виконання вимог цієї норми, позивачем до матеріалів справи додано сертифікат (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 30 жовтня 2014 року

- №1257/05-4, яким, у відповідності п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України засвідчено настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 року ТОВ "Електроналадка" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів;

- №1258/05-4, яким, відповідно до п. 102.6-102.7 ст. 102 ПК України засвідчено настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 року ТОВ "Електроналадка" при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації.

У відповідних сертифікатах також зазначено, що на момент видачі останніх, обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 56,57).

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що наявний у відповідача Сертифікат Торгово-промислової палати України від 30.10.2014 року №1258/05-4 стосується продовження граничних строків подання податкової декларації, а не продовження граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також на те, що сертифікат (висновок) ТПП повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що об'єктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обов'язку зі сплати податків.

З приводу зазначеного доводу апелянта суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про таке.

По-перше, на момент виникнення спірних правовідносин, сертифікат ТПП від 30.10.2014 року № 1258/05-4 є діючим, не є відкликаним чи таким, що визнаний недійсний у судовому чи іншому порядку.

По-друге, сертифікат Торгово-промислової плати виданий до 30.10.2014 року, а зміни до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 року № 40 (3), відповідно до яких, зокрема, засвідчення форс-мажорних обставин необхідно здійснювати за кожним конкретним видом зобов'язань та повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що об'єктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обов'язку зі сплати податків внесено 18 грудня 2014 року, тобто вже після видачі ТПП сертифікату № 1258/05-4.

Таким чином, вищезазначений довід апелянта не знайшов свого підтвердження під час апеляційного перегляду даної справи.

Отже, враховуючи, що позивач, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано у місті Курахове Донецької області, який входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а Сертифікатом (висновком) ТПП засвідчено ТОВ "Електроналадка" настання обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивач звільняється від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань (в даному випадку, від своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року по адміністративній справі №805/1463/17-а (адміністративне провадження К/9901/1958/17).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що апелянтом не доведено правомірність прийняття 04.08.2017 року податкового повідомлення-рішення №0007054609 в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, у зв'язку з чим, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції - відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 18 вересня 2018 року.

Керуючись ст. 283, 311, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі № 805/4556/17-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова